Постанова № 12057212, 28.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2010 р.Справа № 20/54-10-2077

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко О.В. –за дорученням

від відповідача: Корецька А.А. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморспецпроект”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 07 вересня 2010 року                    

у справі № 20/54-10-2077                                                            

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізський виробничий алюмінієвий комбінат”, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморспецпроект”, м. Одеса

про стягнення 120075 грн. 30 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

          07.05.2010 р. Відкрите акціонерне товариство „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі позивач, ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморспецпроект” (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 120075 грн. 30 коп.           

          Позов мотивований тим, що ТОВ повинний повернути ВАТ вищезазначені грошові кошти перераховані позивачем відповідачеві платіжним дорученням № 247 від 07.05.2007 р. на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору підряду № 589 Д (2007) від 13.04.2007 р. на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки вони отримані ТОВ без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно).

          У відзиві на позов ТОВ позовні вимоги ВАТ вважав безпідставними посилаючись на те, що позивач дійсно платіжним дорученням № 247 від 07.05.2007 р. перерахував відповідачеві 120075 грн. 30 коп. Але, відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору підряду № 589 Д (2007) від 13.04.2007 р. повинний був перерахувати на протязі 30 днів після підписання названого договору, в якості попередньої оплати – 806175 грн. 30 коп., внаслідок чого не виконав свої зобов’язання за зазначеним договором, а тому вважати, що ТОВ безпідставне отримав вказані грошові кошти –неможливо, а тому позовні вимоги задоволені бути не можуть.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2010 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов ВАТ задоволений у повному обсязі.

          Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов укладеного договору підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 року ВАТ перерахувало відповідачу частину передплати у розмірі 120075,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 07.05.2007 року із визначенням призначення платежу, як часткова передплата за здійснення робіт з капітального ремонту фідерної підстанції № 2 10 кВ за договором № 589Д (2007) від 13.04.2007 року, у зв’язку з чим перерахована сума попередньої оплати призначалася виключно для авансування виконання відповідачем робіт, передбачених договором № 589Д (2007) від 13.04.2007 року.

          Доказів виконання будь-яких робіт, передбачених вищезазначеним договором, на суму, перераховану позивачем, відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано, а тому враховуючи, що договір підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 року закінчив свою дію 30.04.2008 року, тобто підстава, на якій ТОВ набуло грошові кошти в розмірі 120075,30 грн. –відпала суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зберігає в себе вказані грошові кошти без достатньої правової підстави та задовольнив позов у повному обсязі на підставі ст. 1212 ЦК України.

          В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник ТОВ доводи апеляційної скарги підтримав.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник ВАТ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 13.04.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду № 589Д (2007) за умовами якого ТОВ зобов’язався здійснити роботи з капітального ремонту фідерної підстанції № 2 10 кВ в об’ємі: поставка обладнання, комплектуючих та матеріалів згідно специфікації проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт з заміною масляних вимикачів на вакуумні, релейного захисту на мікропроцесорний, заміною силових та другорядних ланцюгів.

          Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 названого договору ТОВ зобов’язався виконати капітальний ремонт фідерної підстанції № 2 10кВ, поставити обладнання згідно календарного плану-графіку, а ВАТ зобов’язався –оплатити обладнання, прийняти роботи, підписати акт прийому-передачі виконаних робіт та на протязі 30 днів здійснити оплату виконаних робіт і доплатити за комплектуючі та матеріали.

          Крім того, згідно п. п. 7.2, 7.3 договору ВАТ зобов’язався на протязі 30 днів після підписання договору здійснити попередню оплату в розмірі 50 % від вартості обладнання, комплектуючих та матеріалів в сумі 806175 грн. 30 коп., а залишкову вартість в сумі 696342 грн. 90 коп. від вартості обладнання здійснити на протязі 10 днів з моменту повідомлення про виготовлення обладнання.

          У п. 13.4 сторонами погоджено, що договір діє з моменту його підписання і до 30.04.2008 року.

          Платіжним дорученням № 247 від 07.05.2007 р. ВАТ перерахував ТОВ –120075 грн. 30 коп. попередньої оплати.

          Отримавши частину попередньої оплати від позивача відповідач 11.05.2007 р. уклав з ТОВ „Система підприємств Содружество” договір № 85/ К на поставку обладнання, а саме: мікропроцесорного захисту типа Мicom р-123 у кількості 11 штук, Мicom р-127 у кількості 1 штуки і роз’єднувача РВР-ІІІ-10/2000 з приводом ПР 3-х смугастим у кількості 3 штук, яке може бути використано тільки для виконання робіт за укладеним між сторонами у справі договором № 589 Д (2007) від 13.04.2007 р. та сплатив ТОВ „Система підприємств Содружество” за це обладнання 275 590 грн. 73 коп.          

          Доводи ВАТ про те, що ТОВ не мав правових підстав для виконання робіт за договором № 589 Д (2007) від 13.04.2007 р. до отримання попередньої оплати у повному розмірі до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обв’язка, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

          Але, 06.07.2007 р. ТОВ отримав від позивача лист за № К-06пр./2007 в якому останній, посилаючись на п. 6.1. договору просив виключити роботу з поставки обладнання, а також відмовився від усіх інших робіт за договором підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. та просив вважати вказаний договір розірваним та повернути раніше перераховані грошові кошти в сумі 120075 грн. 30 коп.

          19.07.2007 р. ВАТ надіслав на адресу ТОВ лист-нагадування № К-06пр./2007 в якому повторно просив відповідача розглянути пропозицію про розірвання договору № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. та у строк до 31.07.2007 р. повернути суму попередньої оплати на розрахунковий рахунок ВАТ.

          13.08.2007 р. та 23.08.2007 р. ВАТ отримав від ТОВ листи-відповіді від 07.08.2007 р. № 571/08 та від 22.08.2007 р. № 602/08 в яких останній повідомив ВАТ про те, що на виконання договору № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. ним був укладений договір та придбано обладнання згідно Специфікації на суму 306565 грн. 20 коп., яке може бути використано тільки для виконання робіт за названим договором та запропонував позивачеві у строк до 20.08.2007 р. відшкодувати витрати, пов’язані з придбанням обладнання в сумі 186489 грн. 90 коп. (306565,20 –120075,30) та збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 355066 грн. і лише після чого ТОВ надасть свою згоду на підписання додаткової угоди про розірвання договору підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 року.

          Після чого, дочекавшись спливу строку дії договору позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

          ВАТ вважає, що відповідно до п. п. 6.1 –6.1.3 вищеназваного договору він має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання всіх робіт за договором підряду № 589Д (2007), тобто розірвати його в односторонньому порядку.

          Але, ці твердження позивач не відповідають дійсності, оскільки вказані пункти договору не передбачають можливість позивача повністю відмовитись від договору підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. та розірвати його в односторонньому порядку.

          Крім того, згідно ст. 837 ЦК України –за договором підряду одна сторона –підрядник зобов’язується на свій ризик виконати означену роботу по завданню іншої сторони –замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу, а відповідно до вимог ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом, а також не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. закінчив свою дію 30.04.2008 р., а тому підстава, на якій ТОВ набуло грошові кошти в розмірі 120075 грн. 30 коп. –відпала, у зв’язку з чим відповідач зберігає в себе вказані грошові кошти без достатньої правової підстави, внаслідок чого позов підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст. 1212 ЦК України.

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може оскільки, сплив строку на який був укладений договір ніяким чином не припиняє зобов’язання сторін за цим договором, оскільки зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином та на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. ст. 598, 599 ЦК України).

          Частина 4 статті 849 ЦК України передбачає випадок одностороннього розірвання договору підряду з боку замовника за умови сплати підряднику збитків та винагороди за виконану частину роботи.

          13.08.2007 р. та 23.08.2007 р. ВАТ отримав від відповідача листи-відповіді від 07.08.2007 р. № 571/08 та від 22.08.2007 р. № 602/08 в яких ТОВ посилаючись на те, що для виконання договору № 589Д (2007) від 13.04.2007 р. ним був укладений договір та придбано обладнання, яке може бути використано тільки для виконання робіт за названим договором та запропонував позивачеві у строк до 20.08.2007 р. відшкодувати витрати, пов’язані з придбанням обладнання в сумі 186489 грн. 90 коп. (306565,20 –120075,30) та збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 355066 грн. і лише після чого ТОВ надасть свою згоду на підписання додаткової угоди про розірвання договору підряду № 589Д (2007) від 13.04.2007 року.

          Матеріали справи однозначно свідчать про те, що 11.05.2007 р. позивач уклав з ТОВ „Система підприємств Содружество” договір № 85/ К на поставку обладнання, а саме: мікропроцесорного захисту типа Мicom р-123 у кількості 11 штук, Мicom р-127 у кількості 1 штуки і роз’єднувача РВР-ІІІ-10/2000 з приводом ПР 3-х смугастим у кількості 3 штук, яке може бути використано тільки для виконання робіт за укладеним між сторонами у справі договором № 589 Д (2007) від 13.04.2007 р. та сплатив ТОВ „Система підприємств Содружество” за це обладнання 275 590 грн. 73 коп., що повністю спростовує висновки суду першої інстанції про те, що доказів виконання будь-яких робіт, передбачених вищезазначеним договором, на суму, перераховану позивачем, відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано.

          При викладених обставинах вважати, що частина обумовленої договором суми попередньої оплати в розмірі 120075 грн. 30 коп. безпідставно одержана та утримується відповідачем –неможливо, а тому її стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України також є неможливим.

          Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України позивач повинний відшкодувати відповідачеві 600 грн. 50 коп. –понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморспецпроект”, м. Одеса –задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2010 року у справі № 20/54-10-2077 –скасувати, а в позові відмовити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запорізський виробничий алюмінієвий комбінат”(69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморспецпроект” (65091, м. Одеса, вул. Південна, 26, код ЄДРОПОУ 32184104) –600 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ та припинити стягнення за скасованим рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2010 року у справі № 20/54-10-2077.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В. Шевченко

Суддя: В.В. Бєляновський

Суддя: М.А. Мирошниченко