Постанова № 12057208, 28.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2010 р.Справа № 9/191-10-3503

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_2 за дорученням

від ПП „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод”: Матвійчук С.Ю. за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод”, с. Фараонівка, Саратського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 вересня 2010 року

у справі № 9/191-10-3503

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Негрове, Саратського району, Одеської області

до Приватного підприємства „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод”, с. Фараонівка, Саратського району, Одеської області

про стягнення 17043 грн. 26 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. у справі № 26/35-10-950 позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП) задоволений у повному обсязі.

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та ним встановлено, що Приватне підприємство „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод” (далі відповідач, ПП) не виконало свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором про надання послуг по збиранню врожаю від 20.06.2009 р. щодо своєчасної оплати (в строк до 20.07.2009 р.) виконаних позивачем робіт, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 26200 грн., а тому повинно сплатити ФОП не лише зазначену суму боргу, а ще й 31833 грн. штрафу, 523 грн. 28 коп. 3% річних за період з 20.07.2009 р. по 01.03.2010 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 585 грн. 56 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.07.2010 р. відповідачем сплачено позивачеві 26200 грн. боргу стягнутого за судовим рішенням від 28.04.2010 року.

Посилаючись на вищевказані обставини 09.08.2010 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього на свою користь: 16768 грн. штрафу в розмірі 0.5 відсотків від суми заборгованості 26200 грн. за кожний день прострочення платежу за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. на підставі п. 3.6 договору від 20.06.2009 р. та 275 грн. 26 коп. 3% річних за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. виходячи з суми боргу 26200 грн., а також понесені судові витрати по справі: 170 грн. 43 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач позовні вимоги ФОП вважав необґрунтованими та безпідставними посилаючись на ст. 549 ЦК України та ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2010 р. (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги ФОП задоволені повністю з посиланням на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. у справі № 26/35-10-950 позов ФОП задоволений у повному обсязі. Вказане судове рішення набрало законної сили та ним встановлено, що ПП не виконало свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором про надання послуг по збиранню врожаю від 20.06.2009 р. щодо своєчасної оплати (в строк до 20.07.2009 р.) виконаних позивачем робіт, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 26200 грн., а тому повинно сплатити ФОП не лише зазначену суму боргу, а ще й 31833 грн. штрафу, 523 грн. 28 коп. 3% річних за період з 20.07.2009 р. по 01.03.2010 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 585 грн. 56 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки відповідач лише 06.07.2010 р. сплатив позивачеві 26200 грн. боргу стягнутого за вищеназваним судовим рішенням, то відповідно до п. 3.6 договору від 20.06.2009 р. ПП повинно сплатити ФОП: 16768 грн. штрафу в розмірі 0.5 відсотків від суми заборгованості 26200 грн. за кожний день прострочення платежу за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. та 275 грн. 26 коп. 3% річних за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. виходячи з суми боргу 26200 грн. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 170 грн. 43 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник ПП доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник ФОП доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосувань судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. у справі № 26/35-10-950 позов ФОП задоволений у повному обсязі.

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та ним встановлено, що ПП не виконало свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором про надання послуг по збиранню врожаю від 20.06.2009 р. щодо своєчасної оплати (в строк до 20.07.2009 р.) виконаних позивачем робіт, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 26200 грн., а тому повинно сплатити ФОП не лише зазначену суму боргу, а ще й 31833 грн. штрафу, 523 грн. 28 коп. 3% річних за період з 20.07.2009 р. по 01.03.2010 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 585 грн. 56 коп. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, у звязку з чим твердження скаржника про те, що він не порушив своїх зобовязань за договором від 20.06.2009 р. щодо строків проведення розрахунків з позивачем за виконані останнім роботи до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки повністю спростовуються рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. у справі № 26/35-10-950, що набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що борг в сумі 26200 грн., що стягнутий за вищеназваним судовим рішенням відповідач сплатив позивачеві лише 06.07.2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у звязку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 275 грн. 26 коп. 3% річних за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. виходячи з суми боргу 26200 грн., внаслідок чого протилежні доводи скаржника є помилковими оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого суду про те, що відповідач зобовязаний сплатити позивачеві 16768 грн. штрафу в розмірі 0.5 відсотків від суми заборгованості 26200 грн. за кожний день прострочення платежу за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. відповідно до п. 3.6 договору та ст. ст. 549, 551, 611,612 ЦК України та ст.ст. 230, 231, 232 ГК України з наступних підстав.

Пункт 3.6 договору від 20.06.2009 р. викладений сторонами в наступній редакції: „ в разі несвоєчасного розрахунку замовник виплачує штраф у розмірі 0.5 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення”.

На підставі ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Поняття неустойки у вигляді штрафу визначено у ч. 2 ст. 549 ЦК України, згідно якої штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першої статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Вищенаведене свідчить про те, що законодавство України чітко розмежує поняття неустойки у вигляді штрафу та пені, які є відокремленими видами неустойки та штрафних санкцій.

Аналіз п. 3.6 договору від 20.06.2009 р. однозначно свідчить про те, що в цьому пункті договору сторонами за несвоєчасне виконання грошового зобовязання передбачена сплата неустойки у вигляді пені, а ніяким чином не штрафу, оскільки за своєю правовою природою неустойка у розмірі 0.5 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення може бути тільки пенею відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За умовами укладеного договору від 20.06.2009 р. відповідач повинний був здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи в строк до 20.07.2009 р., у звязку з чим нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки, а саме пені за прострочення виконання цього зобовязання припиняється через шість місяців, тобто з 20.01.2010 р., оскільки умови названого договору не передбачають можливості нарахування штрафних санкцій в інші строки, а тому нарахування відповідачеві штрафних санкцій у вигляді пені за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та умовам укладеного договору, внаслідок чого ці позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 275 грн. 26 коп. 3% річних за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. виходячи із суми боргу 26200 грн., а в решті частині позову слід відмовити.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати та позов ФОП задовольнити частково на 1.62% (позов заявлений на 17043 грн. 26 коп., а підлягає задоволенню на 275 грн. 26 коп.)

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 грн. 76 коп. понесених витрат на сплату держмита та 3 грн. 82 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З вищенаведених підстав з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 84 грн. 60 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу, яка підлягає задоволенню на 98.38%.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 рокуу справі № 9/191-10-3503 частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод” (68213, Одеська область, Саратський район, с. Фараонівка, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 32546553, р/р 2600288681 „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у АКБ „Імексбанк”, МФО 328384): 275 грн. 26 коп. 3% річних, 2 грн. 76 коп. понесених витрат на сплату держмита та 3 грн. 82 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у АКБ „Імексбанк”, МФО 328384) на користь Приватного підприємства „Сільськогосподарська фірма „Агро Ксод” (68213, Одеська область, Саратський район, с. Фараонівка, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 32546553, р/р 2600288681 „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) 84 грн. 60 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.В.Шевченко

Суддя: В.В.Бєляновський

Суддя: М.А.Мирошниченко