Рішення № 12057019, 26.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2010 р.                                                   Справа № 03/1938

Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді

Єфіменко В. В., з секретарем Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: Гвоздинська К.О., Любіч В.П. за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301", м. Черкаси

до приватного підприємства "Еко-Вуд", смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область           

про стягнення 38 015 грн. 57 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 38 015 грн. 57 коп., в тому числі 38 000 грн. основного боргу, 15 грн. 57 коп. три процента річних за невиконання грошових зобов’язань за договором від 17.07.2009 № 36 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по маршруту смт. Стеблів (Україна) –м. Канаус (Литва).

Представник позивача позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи. Проте, відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

          Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.

При застосуванні цієї Конвенції під «транспортними засобами»слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.

          Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.

Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Накладна, якщо не доведено зворотнього, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.

При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником оговорок, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що число вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали вказівкам накладної.

          По будь-яким спорам, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходяться:

1)          місце проживання відповідача, його головна контора, або відділення чи агентство, при посередництві якого був заключний договір перевезення або

2)          місце прийняття вантажу до перевезення, або місце доставки.

Подання позовів, які можуть виникати в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, можливе на протязі одного року. Проте, у випадку зловмисного проступку або вини, яка згідно закону, який застосовує суд, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного проступка, строк встановлюється в три роки. Строк обчислюється:

1)          у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочки в доставці –з дня здачі вантажу;

2)          у випадку втрати всього вантажу –з тридцятого дня по закінченні встановленого для перевезення строку, або якщо він (строк) не був встановлений, з 60-го дня по прийнятті вантажу перевізником до перевезення;

3)          у всіх інших випадках по закінченні трьохмісячного строку із дня укладення договору перевезення.

День, вказаний вище в якості точки відліку строку подання позову, не приймається в рахунок при встановленні його строку.

17.07.2009 сторони уклали договір № 36 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі –договір), за яким позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажів відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти такі послуги і оплатити їх вартість, в порядку та на умовах, визначених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав перевезення вантажу відповідача за маршрутом смт. Стеблів (Україна) –м. Канаус (Литва) на підставі письмових заявок:

-          № 66 від 11.05.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          № 67 від 11.05.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          № 68 від 19.05.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          № 69 від 21.05.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          № 70 від 03.06.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          № 71 від 23.06.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

-          б/н від 14.07.2010 на суму 7600 грн. з урахуванням ПДВ;

а всього на суму 53200 грн. з урахуванням ПДВ.

Факт належного виконання позивачем зобов’язань перед відповідачем за договором підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

-          письмовими заявками: № 66 від 11.05.2010; № 67 від 11.05.2010; № 68 від 19.05.2010; № 69 від 21.05.2010; № 70 від 03.06.2010; № 71 від 23.06.2010; б/н від 14.07.2010;

-          міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): № 007096 від 12.05.2010; 007086 від 12.05; № 058409 від 20.05.2010; № 058410 від 27.05.2010; № 047101 від 07.06.2010; № 018678 від 25.06.2010; № 058412 від 15.07.2010;

-          Актами здачі-прийняття робіт: № И-005547 від 19.05.2010; № И-005548 від 19.05.2010; № И-005590 від 25.05.2010; № И-005826 від 01.06.2010; № И-005940 від 11.06.2010; № И-006154 від 28.06.2010; № И-006404 від 20.07.2010.

П.5.1 договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником (відповідачем) в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника (позивача) згідно суми фрахта, вказаного в заявці.

У вищевказаних письмових заявках строк оплати визначений на протязі 10 банківських днів з моменту завантаження. Оплата здійснюється після надання оригіналів CMR, рахунка та актів виконаних робіт.

Позивач передав відповідачу оригінали документів, що підтверджується вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт, з яких вбачається, що сторони одна до одної претензій не мають.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач до порушення провадження у справі частково розрахувався з позивачем за виконані перевезення, сплативши через установу АТ «Сбербанк Росії»:

-          2200 грн. платіжним дорученням № 342 від 18.08.2010;

-          1000 грн. платіжним дорученням № 329 від 09.07.2010;

-          3000 грн. платіжним дорученням № 311 від 09.07.2010.

Після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу:

-          7600 грн. платіжним дорученням № 350 від 30.09.2010;

-          7600 грн. платіжним дорученням № 25 від 18.10.2010.

На день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 22800 грн. Доказів сплати цих коштів позивачу від відповідача не подано.

Зобов’язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розмір 3% річних на день звернення позивача до суду становить 15 грн. 57 коп.

          Відповідач має сплатити позивачу 22 815 грн. 57 коп.

          Враховуючи, що 15000 грн. відповідач сплатив позивачу після порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що в частині 15200 грн. предмет спору відсутній, і в цій частині провадження у справі необхідно припинити, що не звільняє відповідача від сплати витрат позивача по сплаті держмита.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 28 015 грн. 57 коп., в тому числі 22 800 грн. основного боргу, 15 грн. 57 коп. три процента річних за невиконання грошових зобов’язань за договором від 17.07.2009 № 36 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по маршруту смт. Стеблів (Україна) –м. Канаус (Литва).

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 380 грн. 16 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.49, п.1-1 ст. 80, ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути 22 815 грн. 57 коп., в тому числі 22 800 грн. основного боргу, 15 грн. 57 коп. три процента річних, 380 грн. 16 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватного підприємства "Еко-Вуд", вул. Чехова,21, смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, код 35103934 на користь відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301", вул. Смілянська,163, м. Черкаси, код 03080991.

В іншій частині позову –провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                               В.В.Єфіменко

Рішення оформлено

та підписано 28.10. 2010