Рішення № 12056997, 25.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2010 р.Справа № 3/14/108-10 За позовом Державного підприємства „Бережанське лісомисливське господарство”, м. Бережани Тернопільської області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс”, м. Камянець-Подільський

про стягнення 3221,18 грн. - 7% штрафу, 8512,96 грн. пені, 442,98 грн. - 3% річних, 1780,89 грн. інфляційних.

Суддя Вибодовський О.Д.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.12.2009р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Рішенням господарського суду області від 17.03.2010р. позов задоволено частково, та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Даллас” (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул.Індустріальна,4, код ЄДРПОУ 20040929) на користь Державного підприємства „Бережанське лісомисливське господарство” (Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, вул. Замкова, 6, код ЄДРПОУ 00993018) - 3221,18 грн. - 7% штрафу, 8400 грн. пені, 442,98 грн. - 3% річних, 1780,89 грн. нарахувань інфляції 138,45 грн. державного мита, 234,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000 грн. витрат за послуги адвоката. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. рішення господарського суду області від 17.03.2010р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. у справі №14/108-10 задоволено частково.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 08.09.2010 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2010 року у справі №14/108-10 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно резолюції голови господарського суду Хмельницької області від 20.09.2010р. справу №14/108-10 передано на новий розгляд судді Вибодовському О.Д.

Ухвалою суду від 21.09.2010р. справу №14/108-10 прийнято суддею Вибодовським О.Д. до свого провадження, справі присвоєно №3/14/108-10 та призначено до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою суду від 30.09.2010р. розгляд даної справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прострочення у відповідача виникло внаслідок несплати вартості товару, поставленого на умовах угоди №39 від 02.04.2009 р., за накладними №РН-0000826 від 03.04.2009 р. та № РН-0000827 від 06.04.2009 р. Позивач є державним підприємством, а тому має право на нарахування штрафних санкцій передбачених ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Звертає увагу суду на те, що позивач не вправі вимагати стягнення штрафних санкцій, як підприємство державного сектора економіки, оскільки не відноситься до такого типу підприємств. Вказує на відсутність між сторонами угоди про неустойку та не погоджується із періодом за який здійснювалось нарахування штрафних санкцій. Відповідач просив розглядати справу без його участі. Крім того, просив витребувати в Бережанській ДПІ відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 Бережанським лісомисливським господарством з вказанням коду та назви ознаки доходу за періоди 2009-2010 року.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

02.04.2009р. між Державним підприємством „Бережанське лісомисливське господарство” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Даллас” (покупець) укладено угоду №39, відповідно до п.1.1 якої продавець зобовязується відпустити покупцеві пиловник бук 2-3 сорту в кількості 120 куб.м. по цінах:

- 2 сорт діаметром 26-34 см по ціні 295 грн. за 1 куб.м.;

- 2 сорт діаметром 36-48 см по ціні 370 грн. за 1 куб.м.;

- 2 сорт діаметром 50 см і більше по ціні 405 грн. за 1 куб.м.;

- 3 сорт діаметром 26-34 см по ціні 255 грн. за 1 куб.м.;

- 3 сорт діаметром 36-48 см по ціні 300 грн. за 1 куб.м.;

- 3 сорт діаметром 50 см і більше по ціні 345 грн. за 1 куб.м.

Ціни вказані з ПДВ. Орієнтовна сума угоди становить 40000 грн.

Згідно п.4.1 угоди, покупець перераховує кошти на рахунок продавця на протязі 45 календарних днів після відправлення лісопродукції. Датою відправлення вважається календарний штамп на залізничній накладній.

Як передбачено п.2.2 угоди, послуги залізної дороги, залізничний тариф та за допоміжні матеріали укріплення вагона оплачує покупець.

На виконання умов угоди, ДП „Бережанське лісомисливське господарство” відправлено ТОВ „Даллас” залізничним транспортом лісопродукцію на загальну суму 46016,95 грн.

ТОВ „Даллас” свої зобовязання, передбачені вищевказаною угодою, не виконало, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 46016,95 грн.

За таких обставин ДП „Бережанське лісомисливське господарство” звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення із ТОВ „Даллас” 46016,95 грн. основного боргу, 84,96 грн. інфляційних, 77,47 грн. річних та 619,30 грн. пені, всього 46789,61 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2009 року у справі №14/1143 у позові Державному підприємству „Бережанське лісомисливське господарство” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Даллас” про стягнення 46789,61 грн. відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р. у справі №14/1143 рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.2009 року скасовано в частині відмови у позові про стягнення 46016,95 грн. основного боргу та 77,47 грн. 3% річних з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову; в іншій частині рішення суду залишено без змін. Вказана постанова апеляційної інстанції сторонами не оскаржувалась.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, після винесення Житомирським апеляційним господарським судом постанови у справі №14/1143, ТОВ „Даллас” суму боргу в розмірі 46016,95 грн. не сплатило.

Посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3221,18 грн. 7% штрафу, 8512,96 грн. пені за період з 22.05.2009р. по 22.11.2009р.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач просить 442,98 грн. 3% річних за період з 29.10.2009р. по 01.03.2010р., 1780,89 грн. інфляційних за період з листопада 2009р. по січень 2010р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін зобов'язання щодо оплати отриманого товару в розмірі 46016,95 грн. не виконав.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно положень ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно статті 1 Статуту ДП „Бережанське лісомисливське господарство”, підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, ДП „Бережанське лісомисливське господарство” має право на нарахування штрафу в розмірі 7% та пені у розмірі 0,1 відсоток від вартості товару на підставі ч.2 ст.231 ГК України.

Щодо нарахування пені, позивач не врахував, що момент виникнення прострочення за кожною накладною різний, а тому по накладній від 03.04.2009р. період нарахування пені становитиме з 22.05.2009р. по 18.11.2009р. включно.

Таким чином, суд перевіривши правильність нарахування суми пені, прийшов до висновку, що правомірними є нарахування пені в розмірі 8400 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 442,98 грн. 3% річних за період з 29.10.2009р. по 01.03.2010р. та 1780,89 грн. інфляційних за період з листопада 2009р. по січень 2010р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги не приймаються з огляду на те, що позивач просить стягнути не договірну неустойку, а визначену законом.

Посилання відповідача на необхідність врахування дати предявлення наказу господарського суду до виконання в органи державної виконавчої служби та неправомірність нарахування штрафних санкцій до відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки з моменту винесення рішення господарським судом боржник зобовязаний виконати його в добровільному порядку незалежно від вжиття заходів до примусового виконання. Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судові витрати в частині державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про адвокатуру” адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника

Інтереси позивача у суді представляла ОСОБА_1 Вказаній особі видано довіреність та з нею позивачем укладено договори про надання юридичних послуг від 02.06.2009р. та від 30.12.2009р. ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 має статус адвоката в розумінні ст.2 Закону України „Про адвокатуру”.

Про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 1500 грн. в рахунок оплати наданих юридичних послуг згідно з відповідним договором свідчать видаткові касові ордери від 11.02.2010р. та від 18.02.2010р.

На підтвердження сплати 1000 грн. у звязку з поданням апеляційної скарги, позивач надав додаток до договору про надання юридичних послуг від 30.12.2009р., укладеного з адвокатом ОСОБА_1 та видатковий касовий ордер від 12.05.2010р. на суму 1000 грн.

Для участі у справі адвоката ОСОБА_1 на новому розгляді справи, позивачем 23.09.2010р. підписано додаток до договору про надання юридичних послуг від 30.12.2009р. та сплачено адвокату 700 грн. згідно видаткового касового ордеру від 21.10.2010р.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та пункт 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 N 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з наступними доповненнями і змінами) де зазначено: „Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи” суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1700 грн. витрат на послуги адвоката.

Згідно ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В задоволенні клопотання відповідача про витребування в Бережанській ДПІ відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 Бережанським лісомисливським господарством з вказанням коду та назви ознаки доходу за періоди 2009-2010 року відмовити, оскільки відповідачем не обґрунтовано необхідність витребування даних доказів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Даллас” (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул.Індустріальна,4, код ЄДРПОУ 20040929) на користь Державного підприємства „Бережанське лісомисливське господарство” (Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, вул. Замкова, 6, код ЄДРПОУ 00993018) - 3221,18 грн. (три тисячі двісті двадцять одна гривня 18 копійок) - 7% штрафу, 8400 грн. (вісім тисяч чотириста гривень) пені, 442,98 грн. (чотириста сорок дві гривні 98 копійок) - 3% річних, 1780,89 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 89 копійок) нарахувань інфляції, 138,45 грн. (сто тридцять вісім гривень 45 копійок) державного мита, 234,09 грн. (двісті тридцять чотири гривні 09 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) витрат за послуги адвоката.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяО.Д. Вибодовський

Від друк. 3 прим.: 1. до справи; 2. позивачу 3. відповідачу