Рішення № 12056846, 15.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2010 р. Справа № 65/211-10

вх. № 7186/3-65

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Грінцова О.В. (дов. № б/н від 31.08.2010 р.)

відповідача - Кравченко С.І. (дов. № б/н від 01.10.2010 р.); Каленського І.В. (дов. № б/н від 15.10.2010 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметхарків", м. Харків

про стягнення 102 520,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметхарків", заборгованості у розмірі 97 237,98 грн. за надані послуги згідно договору № 23-05/09 від 12.08.2009 року. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору.

01 жовтня 2010 року представник позивача у судовому засіданні та у наданій уточненій позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь - 86 549,33 грн. – основної заборгованості, 11 807,00 грн. – пені, 2 241,65 грн. – 3 % річних, 1 922,95 грн. – інфляційних, 1 025,21 – державного мита та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення позовних вимог позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Представник відповідача 01 жовтня 2010 року надав клопотання про продовження строку розгляду справи за межами встановленого двохмісячного строку, на підставі статті 69 господарського процесуального кодексу України, проти якого не заперечував представник позивача, що підтверджується його підписом на клопотанні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2010 року продовжено строку розгляду справи за межами встановленого двохмісячного строку до 15 жовтня 2010 року.

12 жовтня 2010 року представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про витребування у позивача письмових доказів, а саме: направлення виконання позивачем п. 5.1. договору № 23-05/09 від 12.08.2009 р. та виконання позивачем п. 4.2. договору № 23-05/09 від 12.08.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12 жовтня 2010 року проти клопотання відповідача про витребування письмових доказів заперечував.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки письмові докази, які останній просить витребувати у позивача знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 82-86 ).

В судовому засіданні було оголошено перерву з 01.10.2010 р. до 12.10.2010 р. та з 12.10.2010 р. по 15.10.2010 р.

Представник позивача 15 жовтня 2010 р.у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Також у наданому клопотанні просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерну компанію "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149).

Представник позивача проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" заперечує.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні вказаного клопотання, оскільки не вбачає підстав для залучення Акціонерної компанії "Харківобленерго" до участі у справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

12.08.2009 р. між ТОВ «Метал Холдінг Харків» та ТОВ «Вторметхарків» укладений Договір за № 23-05/09 про спільне використання технологічних мереж основного споживача (Договір), згідно умов якого позивач зобов’язався пропускати електричну енергію через підстанцію 35/6 Кв, що належить позивачеві на праві приватної власності в об’ємі обумовлених договором між відповідачем та АК «Харківобленерго» на поставку електричної енергії. В свою чергу відповідач зобов’язався сплатити вартість наданих йому позивачем послуг в строки та на умовах обумовлених договором.

Згідно п.5.1 та п. 5.3 Договору розрахунки здійснюються щомісячно протягом п’яти календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку, у будь-якому разі кінцевий розрахунок повинен бути здійснений відповідачем у строк до 10-го числа, наступного за звітним місяцем. Договором (п.4.3) передбачено обов’язок відповідача у 3-денний строк підписати акт приймання-передачі робіт або направити мотивовану відмову від підписання акту.

Станом на 05.08.2010 р. у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за Договором, згідно актів здачі-приймання робіт (послуг) №№ 157 від 30.11.2009 р. (рахунок № 23996), 178 від 31.12.2009 р. (розрахунок № 24568), 14 від 31.01.2010 р. (рахунок № 00620), 24 від 28.02.2010 р. (рахунок № 01133), 44 від 31.03.2010 р. (рахунок № 01986), 60 від 30.04.2010 р. (рахунок № 02868) за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р. у сумі 86549,33 грн.

Судом встановлено, що вищевказані акти на які посилається позивач були підписані уповноваженою особою відповідача – Фоміним В.Е. (наказ № 9/2 від 02.03.2010 р.

У відповідності з п. 4.2. та п. 5.1. Договору позивачем на адресу відповідача направлялися рахунки на сплату наданих послуг, Акти прийому-передачі, погодження вартості послуг, податкові накладні, копії яких додані до матеріалів справи ( а.с. 82-86).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року складає 86 549,33 грн., яку останній просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що обсяги протранспортованої електроенергії за даними позивача та відповідача різняться. Рахунки на оплату послуг, які виставляє АК "Харківобленерго" не збігаються з даними, що зазначаються позивачем.

З метою встановлення фактичних обставин справа неодноразово відкладалась -25.08.2010 р. та 13.09.2010 р. та надавалась можливість сторонам звірити своє розрахунки та акт звірки надати суду. Проте витребуваних судом документів сторонами так надано і не було.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Положення ст. 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідачем суму заборгованості за електричну енергію в сумі 86 549,33 грн. не погашено, тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 2 241,65 грн. –3 % річних та 1 922,95 грн. –інфляційних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за умови прострочення зобов’язань вина сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від розміру не перерахованої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується починаючи з першого числа розрахункового місяця та стягується по день фактичного виконання зобов’язання по договору виною стороною.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу нараховано пеню у розмірі 11 807,00 грн. за період з 1 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена позовна давність один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, при вирішенні даного спору слід враховувати положення частини другої статті 9 ЦК України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 ГК України якими встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Приписи пункту 6 ст.232 ГК України встановлюють шестимісячний строк від дня, коли зобов’язання мало бути виконане для пред'явлення позовів щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідністю зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Однак з матеріалів справи не вбачається укладення сторонами такого договору про збільшення позовної давності. Таким чином твердженням позивача про те, що на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, сторони п. 7.2 договору передбачили інший порядок нарахування пені надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства, які суд вважає безпідставними. Визначивши такий порядок, згідно якого пеня може нараховуватись протягом усього часу існування заборгованості, сторони фактично усунули саме поняття про час, коли в особи виникає право на позов, а також проігнорували такий правовий інститут у цивільному законодавстві, як позовна давність.

Отже, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання данного зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

За таких обставин, з урахуванням строків оплати за договором, нарахування пені за період з 1 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року., як того вимагає позивач, не може вважатися таким, що ґрунтується на законі, у зв’язку з чим позов у частині стягнення пені підлягає лише частковому задоволенню у сумі 1142,96 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 86 549,33 грн. – основної заборгованості, 1 142,96 грн. – пені, 2 241,65 грн. – 3 % річних, 1 922,95 грн. – інфляційних належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 918,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,45 грн. покласти на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 9, 258, 259, 509, 525, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, п. 6 ст. 232 ГК України, керуючись ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-84, 121 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149) відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметхарків" (61124, м. Харків, пров. Вишневий, 3, р/р № 260083011679 в Першій ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 35859052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29, р/р 26008001308398 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33207090) – суми заборгованості у розмірі 86 549,33 грн. –основної заборгованості, 1 142,96 грн. –пені, 2 241,65 грн. –3 % річних, 1 922,95 грн. –інфляційних, витрати по сплаті державного мита у сумі 918,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,45 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 20 жовтня 2010 року.