Ухвала суду № 12056811, 26.10.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 3/138

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто»

про стягнення в сумі 12436 грн. 47 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: підприємець ОСОБА_1;

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто» про стягнення 8762 грн. 30 коп. заборгованості за отримані паливо-мастильні матеріали, 2637 грн. 37 коп. інфляційних нарахувань та 1036 грн. 80 коп. пені.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Причин неявки в судове засідання не повідомив. Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 26.10.2010 року направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві №82 від 22.06.2010 року та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.10.2010 року, а саме: 33001, м.Рівне, вул. Дворецька, б. 91, повернулась до суду з відміткою пошти на конверті “вибула”.

Відповідно до положень ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Приватний підприємець ОСОБА_1 продав паливо-мастильні матеріали Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто»на загальну суму 18762 грн. 30 коп., що підтверджується: видатковою накладною №ПП-001657 від 31.10.2008 року на суму 11268 грн. 18 коп., довіреністю №045838 від 01.10.2010 року, видатковою накладною №ПП-1803 від 28.11.2008 року на суму 2898 грн. 36 коп., довіреністю №045843 від 01.11.2010 року та видатковою накладною №ПП-2018 від 31.12.2008 року на суму 4595 грн. 76 коп..

21.06.2010 року відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 10000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем за продані паливо-мастильні матеріали становить 8762 грн. 30 коп.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.11.2009 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію на суму 8762 грн. 30 коп., яку залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за проданий товар в розмірі 8762 грн. 30 коп..

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В період з січня 2008 року по квітень 2010 року на суму боргу в розмірі 8762 грн. 30 коп. нараховано індекс інфляції, що згідно розрахунку позивача становить 2637 грн. 37 коп.

Згідно із здійсненим судом розрахунком до стягнення з відповідача підлягає індекс інфляції нарахований на суму боргу в розмірі 8762 грн. 30 коп. в період з січня 2008 року по квітень 2010 року, що становить 1726 грн. 17 коп..

Відповідачем за неналежне виконання зобовязань на суму боргу в розмірі 8762 грн. 30 коп. нараховано 1036 грн. 80 коп. пені.

Пунктом 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи те, що забезпечення виконання зобов'язання не вчинялось договором у письмовій формі суд дійшов висновку, що в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1036 грн. 80 коп. слід відмовити.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8762 грн. 30 коп. та 1726 грн. 17 коп. інфляційних нарахувань підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто»(33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Дворецька, буд.91, код ЄДРПОУ 33871806, р/р 260002787 в ВАТ “ЕРСТЕ” м.Київ, МФО 380009) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПІБ м.Новоград-Волинський, МФО 311711, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за отриманий товар в розмірі 8762 грн. 30 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 1726 грн. 17 коп., витрати на оплату державного мита в розмірі 113,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216,17 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "01" листопада 2010 року