Рішення № 12052245, 03.11.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2010 р. Справа № 12/143

За позовом ЗАТ "Тернопільський молокозавод"

до відповідача ТОВ "Полісся - ресурс"

про стягнення в сумі 39429 грн. 60 коп.

Суддя О.Г.Крейбух

Представники:

Від позивача : представник Четербок-Заулична Ю.Б., довіреність від 02.02.10 р.

Від відповідача : представник Філіпова Н.П. довіреність № 02 від 28.10.10 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 37750,00 грн. –основного боргу та 1679,60 грн. - пені.

29 жовтня 2010 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог від 26.10.2010р. № 656, яка відповідає вимогам ст.22 ГПК України та приймається судом. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 37750,00 грн. основного боргу та 3815,57 грн. пені, нарахованої за період з 22.02.2010р. по 22.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 03 листопада 2010 року позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.10.2010р. № 656 підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов від 02.11.2010р. № 03 та уповноважений представник в судовому засіданні 03 листопада 2010 року позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 37750,00 грн. визнав. Просить зменшити розмір штрафних санкцій до суми в розмірі 500,00 грн. та відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області про стягнення в розмірі 37750,00 грн. строком на 6 місяців, тобто до 01.05.2011 року /а.с.33-35/.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-ресурс" (надалі –продавець, відповідач) та закритим акціонерним товариством "Тернопільський молокозавод" (надалі –покупець, позивач) укладено угоду купівлі-продажу товару № 07 (далі –Угода), згідно з якою продавець продає, а покупець купує цукор-пісок упакований в мішки по 50 кг. Загальна сума до оплати 42750,00 грн. /а.с.5/.

Відповідно до п.2.1 Угоди продавець зобов'язаний відпустити товар покупцю на протязі трьох банківських днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Так, відповідно до умов Угоди позивачем перераховано відповідачу грошові кошти за товар на суму 42750,00 грн. по платіжному дорученню від 16.02.2010р. № 188 /а.с.6/.

Тобто кінцевий термін поставки товару відповідачем згідно п.2.1 Угоди - 19 лютого 2010 року.

Відповідач товар позивачу у строк до 22.02.2010р не поставив.

03 березня 2010 року позивачем направлено відповідачу претензію від 02.03.2010р. № 121 з вимогою про відпуск оплаченого товару або повернення грошових коштів у сумі 42750,00 грн. в 3-х денний термін з дня отримання претензії, яку останнім залишено без відповіді /а.с.7-8/.

Станом на день розгляду справи відповідачем повернено позивачу грошові кошти за непоставлений товар на загальну суму 5000,00 грн., в т.ч. по платіжним дорученням від 05.03.2010р. № 35 на суму 1000,00 грн., від 31.03.2010р. № 49 на суму 1000,00 грн., від 28.04.2010р. № 73 на суму 1000,00 грн., від 01.06.2010р. № 92 на суму 1000,00 грн. та від 30.06.2010р. № 110 на суму 1000,00 грн. /а.с.18-22/.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до част.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з част.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 37750,00 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 693 ЦК України.

Пунктом 5.2 Договору передбачена відповідальність продавця у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми купівлі, яка підлягає оплаті.

Поскільки прострочення відповідача по поставці товару позивачу має місце, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 3815,57 грн. за період з 22.02.2010р. по 22.08.2010р. включно є підставними та підлягають задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом /а.с.29/.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області про стягнення з ТзОВ "Полісся-ресурс" на користь ЗАТ "Тернопільський молокозавод" в розмірі 37750,00 грн. строком на 6 місяців, тобто до 01.05.2011 року, поскільки відповідно до ст.121 ГПК України питання відстрочки виконання рішення вирішуються судом на стадії його виконання.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до суми в розмірі 500,00 грн., виходячи з такого.

Відповідач підставами для зменшення розміру пені вважає невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо поставки товару (цукру-піску), наявність дебіторської заборгованості у розмірі 296400,00 грн. по ТОВ "Вестком-Груп", відсутність коштів на розрахунковому рахунку ТзОВ "Полісся-ресурс".

Відповідно до положень ст.3, част.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вищезазначеному відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення розмірі штрафних санкцій (пені) судом не задовільняється.

Відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати по справі, а саме державне мито за подання позовної заяви у сумі 415,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Ресурс" (вул.Князя Володимира, 111, м.Рівне, 33009, іден.код 35658846) на користь закритого акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" (вул.Лозовецька, 28, м.Тернопіль, 46010, іден.код 30356917) основний борг у сумі 37750 грн. 00 коп., пеню у сумі 3815 грн. 57 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 415 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Крейбух О. Г.

повне рішення складено "04" листопада 2010 року

Помічник судді

Бедратий Ю.В.