Рішення № 12056335, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/19317.09.10

За позовом Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. 830 відділу зберігання озброєння та техніки

до Державного господарського обєднання концерну «Техвоєнсервіс»

про стягнення 53 196,60 грн.

Суддя О.О. Хрипун

Представники сторін:

Від Прокуратури Кулик Є.В., Лесько Г.Є - пом. прок.відд.,

Від Позивача 1. Остапенко С.Г. предст.,

2. Остапенко С.Г., Максимчук І.А. предст.,

Від Відповідача Величко І.М., Байда О.Г., Пономаренко С.П., Живенко М.І. предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Миколаївського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та 830 відділу зберігання озброєння та техніки з позовом до Державного господарського обєднання концерну «Техвоєнсервіс»про стягнення з Відповідача на користь Держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України 830 відділу зберігання озброєння та техніки заборгованості у сумі 53039,00 грн. та 157,60 грн. пені.

Позивачі підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач 09.06.2010 подав до суду відзив, в якому визнав позовні вимоги частково в розмірі 456,00 грн. В наступному, відповідно до відзиву від 07.09.2010 та усних пояснень представників Державного господарського обєднання концерну «Техвоєнсервіс»останній проти позову заперечував в повному обсязі. Крім того, Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2007 між Державним господарським обєднанням концерн «Техвоєнсервіс»(далі Відповідач, Поклажодавець) та Військовою частиною А2784, правонаступником якої згідно з Наказом Командувача військ Південного оперативного командування № 301 від 17.10.2008 призначено 830 відділ зберігання озброєння та військової техніки (далі Позивач-2, Зберігач), укладено Договір зберігання № 225/К/19/1-07-9 (далі Договір).

За умовами вказаного Договору сторони домовились, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання військове майно, техніку та озброєння (далі Майно) згідно з Додатком № 1.

Додатком № 1 до Договору зберігання № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 сторони підписали перелік автомобільної техніки, яка передається Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.2 Договору Зберігач приймає Майно на зберігання через свого представника, забезпечує повне збереження Майна впродовж всього обумовленого Договором строку (до 30.12.2007 згідно з п. 5.1 Договору), або до витребування майна Поклажодавцем, а згідно з п. 2.2.1 Договору Відповідач передає майно Зберігачу відповідно до Додатку № 1.

За твердження Позивача-2, ним було отримано на зберігання 142 одиниці автомобільної техніки за Договором зберігання № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007, при цьому, суд зазначає, що за переліком (Додаток № 1 до Договору) передбачено 166 найменувань, з яких такі вироби як МТО-АТ; МРС-АТ; МРМ-М1; СРЗ-А; ТР-1; ВСБ; АДБ включають в одиницю два найменування, а виріб ПАРМ-1М1 5 одиниць по два найменування в кожній одиниці.

З письмових пояснень Відповідача вбачається, що ним визнається передача на зберігання Позивачу-2 02.02.2007 133 одиниці автомобільної техніки (додаток № 1 до відзиву № 225/К/898-3 від 09.06.2010 «Звіт про переміщення товарів на складах»).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № К-00000059 від 21.02.2007, видаткової накладної № К-00000128 від 18.04.2007, видаткової накладної № 00000145 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000144 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000148 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000149 від 16.05.2007, видаткової накладної № К-00000199 від 16.05.2007, накладної на внутрішнє переміщення № К-0000012 від 05.06.2007, видаткової накладної № К-00000194 від 08.06.2007, видаткової накладної № К-0000225 від 04.07.2007, накладної на внутрішнє переміщення № К-0000015 від 18.07.2007, видаткової накладної № К-0000276 від 15.08.2007, видаткової накладної № К-0000306 від 13.09.2007, видаткової накладної № К-0000307 від 13.09.2007, видаткової накладної № К-0000317 від 27.09.2007, видаткової накладної № К-375 від 13.12.2007 Відповідачем було відвантажено зі складу Позивача-2 третім особам 132 одиниці автомобільної техніки.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що на зберігання Позивачу-2 Відповідачем було передано 132 одиниці автомобільної техніки, відвантаження (переміщення) Відповідачем техніки МТО-АТ-М1, № 921784 на АБШ ЗІЛ-131 № 807520 в кількості 1 од, МТО-АТ, № 6660 на АБШ ЗІЛ-131, № 870486 в кількості 1 од, МРС-АТ, № 272 на АБШ ЗІЛ-131, № 187473 в кількості 1 од., МРС-АТ, № 264 на АБШ ЗІЛ-131, № 178176 в кількості 1 од., ПАРМ 1М1, № 15 в кількості 5 од., вантажний автомобіль ЗІЛ-131, № 818362 в кількості 1 од. зі складу Позивача-2 документально не підтверджено, тому неможливо встановити чи перебувала така на зберіганні у останнього.

Хибним є твердження Відповідача, що передача автомобільної техніки між Поклажодавцем та Зберігачем належним чином не оформлена, як то підписанням акту приймання-передачі, оскільки умовами Договору сторони не передбачили обовязковість укладення акту приймання-передачі Майна від Поклажодавця до Зберігача. Суд зазначає, що з цього приводу безпідставним є посилання Відповідача на п. 3.2 Договору, за змістом якого: «Поклажодавець також додатково проводить оплату зберігання Майна з моменту фактичного початку зберігання автомобільної техніки та Майна. Дата початку зберігання визначається датою фактичної передачі усієї партії техніки (озброєння) представникам Поклажодавця та підписанню відповідних передаточних документів». Адже, зазначений пункт Договору, по-перше, передбачає зобовязання щодо додаткової оплати послуг зі зберігання, по-друге, в даному випадку не можливо повязувати початок зберігання Позивачем-2 Майна з датою фактичної передачі усієї партії техніки (озброєння) представникам Поклажодавця та підписанню відповідних передаточних документів, оскільки за умовами Договору зберігання № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 техніка передавалась представникам Зберігача, а не представникам Поклажодавця, про що йдеться в п. 3.2 Договору, будь-яких застережень щодо оформлення отримання Позивачем-2 автомобільної техніки Договір не містить.

Таким чином, факт перебування автомобільної техніки на зберіганні у Позивача-2 підтверджується зазначеними вище накладними. Серед іншого, зі змісту листа Відповідача № 225/К/1184-11 від 11.07.2008 вбачається, що останній здійснював реалізацію Майна саме з території військової частини А2784, що в черговий раз підтверджує перебування такої у Позивача-2 на зберіганні за Договором № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007. Про беззаперечність знаходження автомобільної техніки на території Позивача-2 також свідчить лист Відповідача № 225/К/2628-11 від 26.12.2007.

Пунктом 2.2.4 Договору на Відповідача покладено обовязок оплатити фактичний строк зберігання Майна згідно з розцінками, встановленими ст. 3 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Поклажодавець оплачує Зберігачу послуги зі зберігання майна, номенклатура та кількість якого зазначається в Додатку № 1, з розрахунку - одна доба зберігання однієї одиниці автомобільної техніки 3,00 грн. Термін оплати помісячно до 15 числа наступного місяця з попередньою оплатою за наступний календарний місяць, форма оплати переказ коштів на розрахунковий рахунок, зазначений у розділі «Реквізити і підписи сторін»(п. 3.3 Договору).

Матеріалами справи встановлено, що 05.07.2007 Відповідачем сплачено Зберігачу 10000,00 грн. з призначенням платежу «за послуги згідно з дог. № 225/к/159/1-06-9 від 30.11.06».

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг на суму 10000,00 грн. за Договором зберігання № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007.

Таким чином, сплачені грошові кошти в сумі 10000,00 грн. зараховуються в рахунок погашення заборгованості саме за Договором зберігання № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007, на яку і зменшується основна сума заборгованості Відповідача.

В наступному, Позивач-2 неодноразово звертався до Відповідача з вимогами щодо підписання актів прийому-передачі наданих послуг та проведення оплати цих послуг з виставленням відповідних рахунків на оплату (лист № 911 від 08.08.2007, № 1175 від 10.10.2007, в грудні 2007 року № 1465, № 1691 від 16.04.2008, № 351 від 13.04.2009, № 166 від 20.07.2009).

Однак, Відповідач листом № 225/К/1184-11 від 11.07.2008 (вх. № 755 від 14.07.2008) повідомив Зберігача, що признає надання послуг останнім безпосередньо йому на суму 37092,00 грн.

При цьому, жодних перерахувань грошових коштів в оплату наданих послуг Відповідачем не було здійснено.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених Договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 є договором зберігання.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Листом № 225/К/2628-11 від 26.12.2007 Відповідач підтвердив, що станом на 26.12.2007 техніка, яка належить Концерну «Техвоєнсервіс», з військової частини А2784 отримана та вивезена.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд погоджується з розрахунком суми боргу Відповідача в розмірі 47165,00 грн. за надані Позивачем-2 послуги зі зберігання 132 одиниць автомобільної техніки у відповідний період фактичного зберігання такої, який визначений Позивачем-2 з моменту отримання техніки до моменту її відвантаження (переміщення) третім особам.

Доказів оплати Позивачу-2 вказаної заборгованості Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем-2 належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 47165,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню. Оскільки перебування техніки, а саме: МТО-АТ-М1, № 921784 на АБШ ЗІЛ-131 № 807520 в кількості 1 од, МТО-АТ, № 6660 на АБШ ЗІЛ-131, № 870486 в кількості 1 од, МРС-АТ, № 272 на АБШ ЗІЛ-131, № 187473 в кількості 1 од., МРС-АТ, № 264 на АБШ ЗІЛ-131, № 178176 в кількості 1 од., ПАРМ 1М1, № 15 в кількості 5 од., вантажний автомобіль ЗІЛ-131, № 818362 в кількості 1 од., на складі Позивача-2 документально не підтверджено, суд відмовляє в стягненні грошових коштів, нарахованих за надання послуг зі зберігання вказаної техніки.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з відповідною заявою про пропуск Позивачами строку позовної давності.

Відповідно до ч 1. ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як свідчать матеріали справи, листом № 225/К/1184-11 від 11.07.2008 Відповідач повідомив Позивача-2, що признає надання послуг йому на суму 37092,00 грн. Вказаний лист отриманий Позивачем-2 14.07.2008, про що свідчить відтиск відповідного штампу. Тобто, з отриманням цього листа Позивач-2 дізнався про відмову Відповідача від оплати наданих послуг зі зберігання автомобільної техніки в повному обсязі.

З позовом Військовий прокурор Миколаївського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивачів 09.04.2010.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за послуги зі зберігання автомобільної техніки почався 14.07.2008 та спливає 14.07.2011, а за вимогами про стягнення пені сплив 14.07.2009.

Таким чином, у справі не пропущений встановлений законом строк позовної давності за вимогами про стягнення основної заборгованості.

З огляду на те, що Відповідачем у відзиві було заявлено про сплив позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення пені, а Позивачі не надали жодних обставин, які б підтверджували поважність пропуску ними строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 157,60 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного господарського обєднання концерну «Техвоєнсервіс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код 33689867) на користь Держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України 830 відділу зберігання озброєння та техніки (54025, м. Миколаїв, 92 військове містечко, код 22998269) 47165,00 грн. заборгованості.

Стягнути з Державного господарського обєднання концерну «Техвоєнсервіс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код 33689867) до Державного бюджету України 471,65 грн. державного мита та 209,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 04.10.2010