Рішення № 12056241, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/26727.09.10 За позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестпроект-ЛТД»

простягнення 5516192,36 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

від прокурора:Голінченко М.Ш.;

від міністерства:Курінська І.С. –представник за довіреністю № 28030-09/14 від 10.09.2010;

від банку:Дяченко Є.Г. –представник за довіреністю № 21/202 від 03.09.2010;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Перший заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестпроект-ЛТД»про стягнення 5516192,36 грн.

          В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ТОВ «Будінвестпроект-ЛТД»кредитного договору № 31/07 від 29.03.2007 банк надав позичальникові кредит в сумі 3644220,00 грн. Прокурор вказав, що, в порушення умов договору, зобов’язання з повернення кредиту та сплати процентів позичальник порушив. Посилаючись на вказану обставину прокурор просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 3644220,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 1382004,76 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 368415,67 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 121551,93 грн. Прокурор вказав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ» держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %. Порушення позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 порушено провадження у справі, витребувано від сторін матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 07.09.2010.

          У судовому засіданні 07.09.2010 представники позивача частково подали витребувані судом матеріали, підтримали позовні вимоги та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 продовжено строк вирішення спору, витребувано від позивача додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 22.09.2010.

          У судовому засіданні 22.09.2010 представник прокурора підтримав позовні вимоги.

          Представники позивача у судовому засіданні 22.09.2010 частково подали витребувані судом матеріали та заявили клопотання про витребування доказів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 витребувано від позивача та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 27.09.2010.

          У судовому засіданні 27.09.2010 представник прокурора підтримав позовні вимоги, представники позивача подали витребувані судом матеріали.

          Незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав, про поважні причини неявки не повідомляв.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          29.03.2007 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(надалі –банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестпроект-ЛТД» (надалі –позичальник) укладено кредитний договір № 31/07 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 2.1 договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит для виконання зобов’язань за договором відступлення права вимоги за угодою № 16/5 від 30.01.2004, укладеної з замовником будівництва житлового будинку по вул. Попудренка, 16-А в м. Києві, та на поточні потреби підприємства на наступних умовах: сума кредиту: 6013000,00 грн.; строк користування кредитом: з 29.03.2007 по 28.03.2008 (включно); розмір плати за користування кредитом: 24 % річних.

          Додатковою угодою № 3 від 24.03.2008 продовжено строк користування кредитом по 26.03.2009 (включно).

          На виконання умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 3644220,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями. Зокрема, 29.03.2007 банк перерахував транш у розмірі 3637620,00 грн., 03.07.2007 –у розмірі 6600,00 грн.

          Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 договору позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за договором.

          Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання з повернення кредиту та сплати відсотків позичальник порушив.

          Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ» держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %.

          Порушення позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

          З огляду на вказане, перший заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»пред’явив до позичальника вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3644220,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 1382004,76 грн.

          Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Вище вказувалося, що позивальник зобов’язався повернути кредит у термін до 26.03.2009.

          Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання з повернення кредиту відповідач не надав.

          Відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

          Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3644220,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

          Відповідно до підпункту 4.4.9 пункту 4.4 договору позичальник зобов’язався перераховувати нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

          Додатковими угодами № 1 від 17.08.2007, № 2 від 24.01.2008 та № 3 від 24.03.2008 сторони змінювали строки сплати відсотків.

          Виходячи зі змісту вказаних угод, починаючи з дати видачі кредиту по 31.07.2007, відповідач зобов’язався сплачувати відсотки щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця; відсотки, нараховані за період з 01.08.2007 по 31.12.2007, відповідач зобов’язався сплатити не пізніше 31.12.2007; відсотки, нараховані починаючи з 01.01.2008, –в кінці терміну дії договору.

          З наданих позивачем розрахунків вбачається, що позивачем заявлено до стягнення відсотки, нараховані за період з 01.10.2008 по 30.04.2010.

          Строк виконання зобов’язання зі сплати цих відсотків визначений кінцем терміну дії договору.

          Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов’язань за ним.

          Зобов’язання, що випливають з укладеного між сторонами договору, не були виконані позичальником у повному обсязі.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання зі сплати заявлених до стягнення відсотків не настав.

          В письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 22.09.2010, в обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків позивач послався на підпункт 4.2.8 пункту 4.2 договору, який передбачає право банку у разі погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від здійснення контролю з боку банку, а також невиконання позичальником інших взятих на себе зобов’язань, відмовитися від договору, достроково стягнути кредит, проценти за його користування та штрафні санкції, визначені договором.

          Між тим, в позовній заяві вказану вимогу позивач мотивував настанням строку зі сплати заявлених до стягнення відсотків, пославшись на наведений вище пункт 2.4 договору та положення частини 1 статті 530 ЦК України.

          Згідно ж частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет або підставу позову виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

          Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 07.09.2010. Клопотання про зміну підстави позову щодо стягнення заборгованості за відсотками відповідач не подавав.

          Враховуючи зазначене, при вирішенні спору суд виходив з підстави позову, вказаної у позовній заяві.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 1382004,76 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Зазначене не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовною вимогою, обґрунтованою посиланням на підпункт 4.2.8 пункту 4.2 договору.

          Посилаючись на прострочення відповідачем повернення кредиту та сплати відсотків, позивач пред’явив вимоги про стягнення з останнього пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 368415,67 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 121551,93 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 8.1 договору встановлено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочення.

          За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Судом встановлено, що станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання зі сплати заявлених до стягнення відсотків не настав.

          Відповідно, відсутнє прострочення у виконанні даного зобов’язання.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 121551,93 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

          Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту суд зазначає наступне.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          У період, за який позивач обчислює пеню (з 02.11.2009 по 30.04.2010), діяла облікова ставка Національного банку України в розмірі 10,25 % річних.

          З огляду на вказане,           при здійсненні розрахунків слід виходити з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (20,5 %).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Відповідно до наведеного вище пункту 8.1 договору позичальник сплачує банку пеню за весь час прострочення.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення відповідачем повернення кредиту можливе за весь час прострочення виконання зобов’язання.

          Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 368415,67 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

          Згідно з частиною 3 статті 49 ГПК України з відповідача стягується в доход бюджету державне мито пропорційно розміру задоволених вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестпроект-ЛТД» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/І. Франка, 31/27; ідентифікаційний код 34763794) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22; ідентифікаційний код 14371869) заборгованість за кредитом у розмірі 3644220 (три мільйони шістсот сорок чотири тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 368415 (триста шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятнадцять) грн. 67 коп.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестпроект-ЛТД» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/І. Франка, 31/27; ідентифікаційний код 34763794) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 18548 (вісімнадцять тисяч п’ятсот сорок вісім) грн. 70 коп.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 30.09.2010 року.