Рішення № 12056123, 02.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.10 р.                     Справа № 41/341                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом малого приватного підприємства “Ліна” м. Київ (код ЄДРПОУ 21575414)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельелектрозбуд” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32823861)

про стягнення основного боргу в сумі 19449,23 грн., 3% річних у розмірі 964,20 грн., інфляції в сумі 2420,40 грн., пені в сумі 3929,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфімов Б.В. за довіреністю б/н від 01.11.2010 р.

від відповідача: не з’явився

Господарським судом міста Києва 28.07.2010 р. порушено провадження у справі № 41/341 за позовом малого приватного підприємства “Ліна” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельелектрозбуд” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 19449,23 грн., 3% річних у розмірі 964,20 грн., інфляції в сумі 2420,40 грн., пені в сумі 3929,01 грн.

Ухвалою від 30.08.2010 р. справу № 41/341 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 23.09.2010 справа № 41/341 призначена до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 23.09.2010 р. відповідач в судове засідання 02.11.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з ЄДР серії АД № 609519 станом на 17.08.2010 р., з якої вбачається, що ТОВ „Кабельелектрозбуд”, ідентифікаційний код 32823861, зареєстровано за адресою: 83001, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 3. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвалу у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. сторони уклали договір поставки № 66, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних та рахунках–фактурах, які є невід’ємною частиною даного договору. Найменування товару: електротехнічна, світлотехнічна та кабельно–провідникова продукція.

Згідно п. 5.1 договору покупець зобов’язаний здійснювати оплату за поставлений товар в гривнях на рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу в кількості 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 9.1 договору він набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діяв до 31.12.2008 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Якщо сторони не повідомлять одна одну про розірвання договору за 30 днів до закінчення його дії, то строк дії договору продовжується на наступний рік на тих же умовах.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 66 від 14.01.2008 р. ним за період з 29.12.2008 р. по 23.01.2009 р. було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: № Л–00017666 від 29.12.2008 р. на суму 20748,12 грн., № Л–00000473 від 21.01.2009 р. на суму 1691,92 грн., № Л–00000578 від 23.01.2009 р. на суму 9,19 грн. Загальна сума поставленого товару склала 22449,23 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Отримав”, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей: № 36 від 29.12.2008 р., № 2 від 21.01.2009 р., № 5 від 23.01.2009 р., а також податковими накладними: № 17091 від 29.12.2008 р., № 469 від 21.01.2009 р., № 574 від 23.01.2009 р., рахунками–фактурами: № Л–00027932 від 29.12.2008 р., № Л–00000968 від 20.01.2009 р., № Л–00001405 від 23.01.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 66 від 14.01.2008 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № Л–00017666 від 29.12.2008 р. оплатив частково на суму 3000,00 грн., в результаті чого неоплаченим залишився товар за цією накладною на суму 17748,12 грн. (20748,12 грн. – 3000,00 грн. = 17748,12 грн.). Інші видаткові накладні відповідач не оплатив зовсім. Таким чином, загальна заборгованість відповідача на користь позивача станом на день подачі позову до суду склала 19449,23 грн. Факт здійснення часткової оплати відповідачем підтверджується банківською випискою від 21.01.2009 р. на суму 3000,00 грн. з відміткою банку про проведення платежу, завірена копія якої додана до позову. В обґрунтування наявності заборгованості відповідача на загальну суму 19449,23 грн. позивач надав до суду завірену копію оборотно–сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2010 р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 66 від 14.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірним договором сторони погодили здійснення оплати з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за першою спірною видатковою накладною № Л–00017666 товар був отриманий відповідачем 29.12.2008 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 30.12.2008 р. по 12.01.2009 р., а вже з 13.01.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. За видатковою накладною № Л–00000473 товар був отриманий відповідачем 21.01.2009 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 22.01.2009 р. по 04.02.2009 р., а вже з 05.02.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. За видатковою накладною № Л–00000578 товар був отриманий відповідачем 23.01.2009 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 24.01.2009 р. по 06.02.2009 р., а вже з 07.02.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару.

Таким чином відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 19449,23 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.1 договору, нарахував відповідачу пеню за загальний період з 19.07.2009 р. по 19.07.2010 р. на загальну суму боргу в розмірі 3929,01 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов’язань щодо оплати поставленої партії товару.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 6.1 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Тобто, виходячи з вищевказаних дат початку прострочення платежу за товар, враховуючи обмежений період нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України, обґрунтованим є період нарахування пені окремо по кожній спірній накладній з 13.01.2009 р. по 13.07.2009 р., з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р., з 07.02.2009 р. по 07.08.2009 р. Таким чином, шестимісячний строк нарахування пені витікає окремо по кожній спірній видатковій накладній та закінчується 13.07.2009 р., 05.08.2009 р., 07.08.2009 р. відповідно. Позивач в розрахунку пені самостійно визначає початок періоду нарахування з 19.07.2009 р. на загальну суму основного боргу по всім спірним накладним. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило. За власним розрахунком суду пеня нараховується за період з 19.07.2009 р. по 05.08.2009 р. на загальну суму заборгованості тільки за видатковими накладними № Л–00000473 від 21.01.2009 р. на суму 1691,92 грн., № Л–00000578 від 23.01.2009 р. на суму 9,19 грн., оскільки по заборгованості на суму 17748,12 грн. згідно видаткової накладної № Л–00017666 від 29.12.2008 р. шестимісячний строк нарахування пені закінчився ще до 19.07.2009 р.; за період з 06.08.2009 р. по 07.08.2009 р. пеня нараховується на суму заборгованості тільки по останній спірній видатковій накладній, оскільки по заборгованості на суму 1691,92 грн. згідно видаткової накладної № Л–00000473 від 21.01.2009 р. шестимісячний строк нарахування пені закінчився ще до 06.08.2009 р. Тобто загальний період нарахування пені становить з 19.07.2009 р. по 07.08.2009 р. За розрахунком суду сума пені складає: (1701,11 грн. х 22% х 18 днів : 365 днів) + (9,19 грн. х 22% х 2 дні : 365 днів) = 18,46 грн. + 0,01 грн. = 18,47 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3929,01 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 18,47 грн. В частині стягнення пені на суму 3929,01 грн. – 18,47 грн. = 3910,54 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію за період з лютого 2009 р. по червень 2010 р. в розмірі 2420,40 грн., 3% річних за період з 21.01.2009 р. по 19.07.2010 р. в сумі 964,20 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 2420,40 грн., 3% річних в розмірі 964,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельелектрозбуд” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 3; код ЄДРПОУ 32823861; рахунок 26006052603816 ФКБ „Приватбанк”, МФО 320649) на користь малого приватного підприємства “Ліна” (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 9, кв. 9; код ЄДРПОУ 21575414; рахунок 26008800003101 в Куренівський філії КБ „Експобанк” м. Київ, МФО 380485) суму 22852,30 грн. (а саме: основний борг на суму 19449,23 грн., пеню в розмірі 18,47 грн., інфляцію в розмірі 2420,40 грн., 3% річних в розмірі 964,20 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 228,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201,52 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 3910,54 грн.

У судовому засіданні 02.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя