Рішення № 12056122, 02.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.10 р.                     Справа № 15/206                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аріс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30623536)

до відповідача державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення заборгованості в сумі 17963,20 грн., 3% річних у розмірі 717,54 грн., інфляції в сумі 1742,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко Г.О. за довіреністю б/н від 02.08.2010 р.

від відповідача: Поливанов Л.М. за довіреністю № 45 від 13.07.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Аріс” м. Донецьк до державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення заборгованості в сумі 17963,20 грн., 3% річних у розмірі 717,54 грн., інфляції в сумі 1742,43 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/206, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 р. сторони уклали договір про закупівлю № 52 за результатами тендерних торгів, які відбулися 29.12.2008 р., згідно якого виконавець (позивач) зобов’язався передати у власність платнику обговорену в даному договорі продукцію, а платник (відповідач) зобов’язався прийняти дану продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Предметом постачання за даним договором є насосний агрегат 1В20/10 без електродвигуна в кількості та за ціною згідно специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною цього договору. В специфікації викладено: найменування, ціна, кількість, загальна вартість товару.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактом постачання протягом 60 календарних днів.

Згідно п. 5.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана платником на товаросупроводжувальних документах, наданих виконавцем, при його прийманні.

Відповідно до п. 12.1 договору він діяв з 16.02.2009 р. по 31.12.2009 р., а щодо виконання зобов’язань – до повного та належного їх виконання.

До спірного договору сторони підписали технічну специфікацію, якою передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Технічна специфікація є невід’ємною частиною спірного договору. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору про закупівлю № 52 за результатами тендерних торгів від 16.02.2009 р. він передав відповідачу насосні агрегати 1В20/10 без електродвигуна за видатковою накладною № 42 від 13.03.2009 р. на суму 19963,20 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Прийняв” та відбитком штампу, довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 161 від 13.03.2009 р., а також податковою накладною № 49 від 13.03.2009 р., рахунком на оплату № 42 від 13.03.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач товар, отриманий за спірною видатковою накладною оплатив частково на суму 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 864 від 26.03.2009 р. на суму 2000,00 грн. з відміткою банку про проведення платежу, оригінал якого міститься в матеріалах справи. В результаті здійснення часткової оплати заборгованість відповідача за розрахунком позивача за отримані насосні агрегати без електродвигуна станом на момент звернення до суду склала 17963,20 грн. (19963,20 грн. – 2000,00 грн. = 17963,20 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 4–105/в від 29.10.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував наступним:

По–перше, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у зв’язку з тим, що між сторонами був проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог, що підтверджується на думку відповідача листом позивача № 337 від 16.02.2010 р., в якому зазначено про відсутність заборгованості ДП “Красноармійськвугілля” перед ТОВ “Аріс” після зарахування згідно договорів про відступлення права вимоги від 12.02.2010 р. На підставі викладеного відповідач вважає, що заборгованість за товар, поставлений в 2009 році, станом на 16.02.2010 р. була ним погашена. В обґрунтування викладених обставин відповідач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків згідно договору № 371 від 01.09.2009 р., відповідно до якого станом на 01.03.2010 р. між сторонами існувало нульове сальдо.

По–друге, відповідач вказує на те, що накладна № 42 від 13.03.2009 р. не є належним доказом отримання ним насосних агрегатів 1В20/10 без електродвигуна, тому як підпис на спірній накладній належить посадовій особі підприємства Кордюковій В.Н. та свідчить тільки про отримання вказаною особою самої видаткової накладної № 42 від 13.03.2009 р., а не продукції. При цьому довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей була видана на іншу особу – Клавдиєнко І.В. Наявність відбитку штампу відповідача на накладній нібито не свідчить про схвалення правочину відповідачем згідно ст. 241 ЦК України. Належним доказом отримання товару відповідач вважає акт прийому–передачі продукції. Такий акт позивачем до суду не наданий.

По–третє, відповідач заперечує тим, що позивачем не доведений факт поставки насосних агрегатів без електродвигуна саме на виконання договору № 52 від 16.02.2009 р.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги за їх безпідставністю у зв’язку з наступним:

По–перше, проведення між сторонами взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за спірним договором № 52 від 16.02.2009 р. відповідачем не підтверджено. В листі позивача № 337 від 16.02.2010 р. відсутнє посилання на те, що взаємозалік був проведений згідно договору про закупівлю № 52 за результатами тендерних торгів від 16.02.2009 р. Навпаки з листа № 337 від 16.02.2010 р. вбачається, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог був проведений на підставі договорів про відступлення права вимоги, яке позивач придбав 12.02.2010 р. від інших юридичних осіб – первісних кредиторів відповідача. Право вимоги за спірним договором позивач не міг придбати у іншої особи, тому як сам являвся первісним кредитором відповідача, у зв’язку з чим таке право виникло у нього ще в 2009 році. За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що проведений сторонами взаємозалік зустрічних однорідних вимог не має відношення до взаєморозрахунків за спірним договором № 52 від 16.02.2009 р.

По–друге, товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно–матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, і акт приймання, і видаткова накладна виконують тотожні функції передатного акту, який є підставою для списування товарно–матеріальних цінностей у вантажовідправника (продавця) і оприбуткування їх у вантажоодержувача (покупця), для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку. Таким чином, накладна № 42 від 13.03.2009 р. є належним доказом отримання відповідачем насосних агрегатів 1В20/10 без електродвигуна.

Заперечення відповідача стосовно несхвалення ним правочину щодо підписання спірної накладної Кордюковою В.Н. замість Клавдиєнко І.В. не приймаються судом до уваги, оскільки підпис представника відповідача на накладній скріплений відбитком штампу відповідача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання штампу; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення відповідачем отриманого товару позивачу, повідомлення виконавця про необхідність повернення помилково перерахованих часткових оплат за отриманий товар, позивач до суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

По–третє, висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 52 від 16.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, погоджені сторонами в технічній специфікації до договору, відповідають тим, що вказані у спірній накладній. Підставою поставки у видатковій та податковій накладних вказаний саме договір № 52 від 16.02.2009 р. Відповідач у своєму платіжному дорученні № 864 від 26.03.2009 р. на суму 2000,00 грн. у призначенні платежу вказує оплату за насосний агрегат згідно рахунку № 42 від 13.03.2009 р., тендеру від 29.12.2008 р., договору № 52 від 16.02.2009 р. Крім того, позивач надав до суду письмові пояснення про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей у спірний період між сторонами не укладалося.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 52 від 16.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором про закупівлю за результатами тендерних торгів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірним договором сторони погодили здійснення оплати з відстрочкою платежу на 60 календарних днів з моменту фактичного отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № 42 товар був отриманий відповідачем 13.03.2009 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 14.03.2009 р. по 12.05.2009 р., а вже з 13.05.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару.

Таким чином відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 17963,20 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію за період з травня 2009 р. по вересень 2010 р. в розмірі 1742,43 грн., 3% річних за період з 13.05.2009 р. по 10.09.2010 р. в сумі 717,54 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 1742,43 грн., 3% річних в розмірі 717,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, буд. 1; код ЄДРПОУ 32087941; рахунок 2600204300651 в ДФ ТОВ „Укрпромбанк” м. Донецьк, МФО 335924) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аріс” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Горького, буд. 158; код ЄДРПОУ 30623536; рахунок 26009309002001 в ДРУ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) суму 20423,17 грн. (а саме: основний борг на суму 17963,20 грн., інфляцію в розмірі 1742,43 грн., 3% річних в розмірі 717,54 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 204,23 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 02.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя