Рішення № 12056100, 26.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2010Справа №2-32/4118-2010

За позовом Комунального підприємства «Житловик -5» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Конституції 32, ідентифікаційний код 34192803)

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 10844, 01 грн.

За участю представників:

Від позивача Грачова Ю.О., довіреність № 446 від 01.09.2010р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_1.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Житловик -5» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10 844, 01 грн., у тому числі 10515, 90 грн. основного боргу, 119, 30 грн. інфляційних втрат, 208, 81 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 30.08.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором оренди від № 27 від 05.09.2008р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, та договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання будинку та території від 05.09.2008р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і ненадання відзиву не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2010р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду справи № 5002-15/4573-2010.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів, залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача, необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Норми діючого законодавства не передбачають можливості відкладення розгляду справи до розгляду судом іншої справи.

За таких обставин, за необхідне у задоволення вказаного клопотання відмовити.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2008 року між Комунальним підприємством «Житловик -5» (Орендодавець) (позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендатор) ( відповідач) був укладений Договір № 27 (а.с. 14-16).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Орендодавець передає, а орендатор приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться в комунальній власності.

Відповідно до пункту 8.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування обєктом в строк, зазначений в договорі , проте не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання передачі.

У виконання вказаного пункту договору, 05.09.2008р. сторонами був підписаний акт пиймання-передачі майна. ( а.с. 17).

Згідно з пунктом 6.1 Договору орендна плата складає 735, 00 грн. за перший місяць.

Орендна плата за кожний наступний місяць встановлюється шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що сторони закріпили в пункті 6.2 Договору.

Відповідно до розрахунку орендної плати, орендна плата станом на 05.09.2008р. з врахуванням ПДВ та індексу інфляції становить 882, 00 грн. ( а.с. 18).

Згідно з пунктом 6.3 Договору орендна плата вноситься в строк до 10 го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

У виконання умов договору відповідачем частково було сплачено 4072,72 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами та виписками банку на зазначену суму. ( а.с. 51- 56).

Пунктом 2.11 Договору сторони передбачили, що Орендар зобовязаний укласти з Балансоутримувачем орендованого приміщення договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого обєкту та надання комунальних послуг.

У виконання вказаного пункту договору 05.09.2008р. сторонами був укладений відповідний договір. ( а.с. 19 -21).

Пунктом 1.1 вищезазначеного договору передбачено, що балансоутримувач забезпечує надання послуг з утримання будинку та при домової території жилого будинку № 3 по вул.. Конституції м. Євпаторія, а Споживач на підстав договору № 27 від 05.09.2008р. займає нежитлове приміщення загальною площею 411, 7 кв.м., що розташоване в будинку № 3 по вул.. Конституції м. Євпаторія та використовує його під майстерню з ремонту взуття.

Загальна вартість послуг складає 0, 55 грн. за кв.м. загальної площі, що закріплено в пункті 2.3 вищезгаданого договору.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору для покриття витрат, що повязані з утриманням будинку та території Споживач ( відповідач) оплачує 0, 55 грн. за кв.м. загальної площі зайнятих приміщень. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати є календарний місяць, плата вноситься не пізніше 10 го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до розрахунку відшкодування збитків становить 226, 44 грн. за місяць. ( а.с. 22).

Пунктом 2.12. Договору оренди сторони зазначили, що Орендар зобовязаний сплачувати Орендодавцеві відшкодування витрат по податку на землю, на підставі виставленого рахунку.

Позивачем у виконання умов договору та на підтвердження сум, заявлених до сплати , були виставлені рахунки на суму 14588, 62 грн. ( а.с. 26-29, 46- 50).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобовязання в даному випадку виступає договір оренди.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правом подання відзиву та обґрунтування заперечень, у випадку їх наявності. Відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, не надано суду доказів відсутності заборгованості, тоді як позивачем, навпаки, до матеріалів справи залучені документи, на підставі яких можна твердити, що заборгованість відповідача перед позивачем існує, є обґрунтованою, доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає що 10 515, 90 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 119, 30 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з листопада 2008р. по серпень 2009р. повинна обраховуватися наступним чином:

Орендна плата за листопад 2008р. повинна бути оплаченою в строк до 10 грудня 2008р. , проте відповідно до приходного касового ордеру була оплачена 05.02.2009р. ( а.с. 54).

Таким чином період прострочення заборгованості за листопад становить з 10.12.2008р. по 05.02.2009р.

інфляційні втрати по оплаті за листопад 2008р.= ( (1155, 80 грн. х 102,1 х 102,9) / 100 ) 1155, 80 грн. = 58, 49 грн.

інфляційні втрати по оплаті за грудень 2008р.= ( (1169, 41 грн. х 102,9 х 101,5х 101,4х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 1169, 41 грн. = 96, 42 грн.

інфляційні втрати по оплаті за січень 2009р. = ( (1188, 74 грн. х 101,5х 101,4х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 1188, 74 грн. = 61, 79 грн.

Орендна плата за лютий 2009р. повинна бути оплаченою в строк до 10 березня 2009р. , проте відповідно до виписки банку була оплачена лише в сумі 200, 00 грн. та 11.03.2009р. ( а.с. 53).

Таким чином за лютий 2009р. індексується сума заборгованості в розмірі 1016, 00 грн.

інфляційні втрати по оплаті за лютий 2009р. = ( (1016, 00 грн. х 101,4х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 1016, 00 грн. = 37, 02 грн.

В березні 2009р. відповідачем було оплачено ще 400, 00 грн.

Таким чином індексується сума заборгованості в розмірі 830, 50 грн.

інфляційні втрати по оплаті за березень 2009р. = ( (830, 50 грн. х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 830, 50 грн. = 18, 37 грн.

інфляційні втрати по оплаті за квітень 2009р. = ( (1244, 24грн. х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 1244, 24 грн. = 16, 19 грн.

інфляційні втрати по оплаті за травень 2009р. = ( (1257, 70 грн. х 101,1х 99,9х 99,8) / 100 ) 1257, 70 грн. = 10, 02 грн.

інфляційні втрати по оплаті за червень 2009р. = ( (1262, 71 грн. х 99,9х 99,8) / 100 ) 1262, 71 грн. = - 2, 8 грн.

Позивачем невірно застосовані індекси інфляції, оскільки прострочення заборгованості починається з 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до умов договору.

Отже загальна сума інфляційних втрат становить 295, 50 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 119, 30 грн. визнається такою, що підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 208, 81 грн.

Пеня передбачена пунктом 11.2 Договору.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені з 10.12.2008р. по має бути розрахована наступним чином:

Орендна плата за листопад 2008р. повинна бути оплаченою в строк до 10 грудня 2008р. , проте відповідно до приходного касового ордеру була оплачена 05.02.2009р. ( а.с. 54).

Таким чином період нарахування пені за прострочення заборгованості за листопад становить з 10.12.2008р. по 05.02.2009р. а саме 58 днів

Сума пені з оплати за листопад 2008р. повинна бути розрахована так:

1155, 80 грн. х 58 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 15.02.2009) / 365 дн. = 44, 08 грн.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за прострочення заборгованості за грудень 2008р. становить з 10.01.2009р. по 10.07.2009р.

Сума пені з оплати за грудень 2008р. повинна бути розрахована так:

1169, 41 грн. х 156 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 119, 95 грн.

1169, 41 грн. х 27 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 19, 03 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за прострочення заборгованості за січень 2009р. становить з 10.02.2009р. по 10.08.2009р., отже сума пені з оплати за січень 2009р. повинна бути розрахована так:

1188, 74 грн. х 125 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 97, 70 грн.

1188, 74 грн. х 58 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 41, 56 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за прострочення заборгованості за лютий становить з 10.03.2009р. по 10.09.2009р., отже сума пені з оплати за лютий 2009р. повинна бути розрахована так:

1216, 00 грн. х 1 день прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 0, 80 грн.

1016, 00 грн. х 96 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 64, 13 грн.

1016, 00 грн. х 58 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 35, 52 грн.

1016, 00 грн. х 30 днів прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 17, 19 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за прострочення заборгованості за березень 2009р. становить з 10.04.2009р. по 10.10.2009р., отже сума пені з оплати за березень 2009р. повинна бути розрахована так:

830, 50 грн. х 66 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 36, 04 грн.

830, 50 грн. х 58 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 29,03 грн.

830, 50 грн. х 61 день прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 28, 45 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за квітень 2009р. становить з 10.05.2009р. по 10.11.2009р., отже сума пені з оплати за квітень 2009р. повинна бути розрахована так:

1244, 24 грн. х 36 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 29, 45 грн.

1244, 24 грн. х 58 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 43, 50 грн.

1244, 24 грн. х 89 днів прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 62, 19 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за травень 2009р. становить з 10.06.2009р. по 10.12.2009р., отже сума пені з оплати за травень 2009р. повинна бути розрахована так:

1257, 70 грн. х 5 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.2009) / 365 дн. = 4, 13 грн.

1257, 70 грн. х 58 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 43, 98 грн.

1257, 70 грн. х 120 днів прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 84, 77 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за червень 2009р. становить з 10.07.2009р. по 10.01.2010р.., отже сума пені з оплати за червень 2009р. повинна бути розрахована так:

1262, 71 грн. х 33 дня прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 25, 12 грн.

1262, 71 грн. х 150 днів прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 106, 38 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за липень 2009р. становить з 10.08.2009р. по 10.02.2010р.., отже сума пені з оплати за липень 2009р. повинна бути розрахована так:

1273, 81 грн. х 1 день прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ з 15.06.2009 по 11.08.2009) / 365 дн. = 0, 77 грн.

1273, 81 грн. х 182 дня прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 130, 21 грн.

Період нарахування пені за прострочення заборгованості за серпень 2009р. становить з 10.09.2009р. по 10.03.2010р.., отже сума пені з оплати за серпень 2009р. повинна бути розрахована так:

1272, 79 грн. х 183 дня прострочення х 20,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009 по 07.06.2010) / 365 дн. = 130, 81 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 1063, 98 грн.

Проте , оскільки , як вже було зазначено вище, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені в розмірі 208, 81 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Житловик -5» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Конституції 32, ідентифікаційний код 34192803) 10515, 90 грн. заборгованості, 119, 30 грн. інфляційних втрат, 208, 81 грн. пені, 108, 44 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 26.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 28.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.