Постанова № 12056047, 01.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4089/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Костюченко П.О.,

представника відповідача - Клименко О.М., Костенко Т.М., Рябкової А.М., Шарлай І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавський акціонерний банк "Полтава-банк"до Державна податкова інспекція у м.Полтавіпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2010 року Полтавський акціонерний банк "Полтава-банк"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у м.Полтавіпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582202/0 від 28.07.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 9553500 грн., в тому числі основний платіж 3184500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6369000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним при придбанні простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Курорт-Готель» на суму 21230000 грн. у нерезидента Компанії «SETARENA LIMITED», Британські Віргінські острови, податок визначений пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не сплачується, оскільки вказаним пунктом визначено, що податок сплачується, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності, та на момент вчинення даної угоди діяла Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, підписана 10 лютого 1993 року та яка набула чинності 11 серпня 1993 року. Також позивач зазначав, що відповідачем невірно здійснено нарахування податку, оскільки в статті 13 Закону під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України є прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, а відповідачем здійснено нарахування податку виходячи з усієї суми перерахування на користь нерезидента. Крім того, на думку позивача, оскільки угода купівлі цінних паперів укладалася за посередництвом іншого резидента, який діяв від імені та за рахунок нерезидента, то відповідач не є відповідно до Закону особою відповідальною за утримання і перерахування податку з доходу нерезидента.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що положеннями Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна не визначено перелік територій за межами територіального моря Сполученого Королівства стосовно застосування дії даної Конвенції до доходів резидентів заморських територій Великобританії або залежних територій корони, що мають походження з України, а згідно листа ДПА України № 25761/7/12 0117 від 18.12.2007 року Британські Вірджинські острови не входять до заморської території Великобританії для цілей цієї конвенції. Крім цього, представники відповідача заперечили проти висновку судово економічної експертизи № 688 від 22.09.2010 року, посилаючись на упередженість судового експерта та невідповідність висновків експертизи положенням законодавства України та міжнародної Конвенції. Базу оподаткування в розмірі 21300000 грн. було визначено в розмірі всього доходу нерезидента без врахування витрат, внаслідок ненадання документів позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

11 квітня 2008 року Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк» та Компанія «SETARENA LIMITED», Британські Віргінські острови уклали договір купівлі-продажу цінних паперів. Відповідно до умов даного договору Компанія «SETARENA LIMITED» зобовязалася передати у власність Полтавського акціонерного банку “Полтава-Банк”, а Полтавський акціонерний банк “Полтава-Банк” зобовязався прийняти у власність від Продавця та оплатити цінні папери емітовані Закритим акціонерним товариством «Курорт-Готель» - прості іменні акції в кількості 2700000 шт. на суму 21230000 грн. На виконання даного договору Полтавський акціонерний банк “Полтава-Банк” 11 квітня 2008 року здійснює оплату цінних паперів шляхом перерахування з власного рахунку № 3135-3-2 на банківський рахунок Продавця № НОМЕР_1 в Акціонерному банку “Кліринговий Дім”, м. Київ грошові кошти в розмірі 21 230 000 грн. (меморіальний ордер № 1 від 11.04.08).

В період з 31.05.2010 року по 12.07.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) проведено виїзну планову перевірку Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт документальної перевірки № 6578/22-1/09807595 від 19.07.2010 року (далі Акт). Перевіркою встановлено заниження АБ «Полтава-банк» податку з доходів нерезидента джерелом походження з України за 2 квартал 2008 року в сумі 3184500 грн., внаслідок порушення вимог п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі Акту Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк» направлено податкове повідомлення-рішення №0000582202/0 від 28.07.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 9553 500,00 грн., у тому числі основний платіж 3184 500 грн. та штрафні (фінансові санкції) 6369 000,00 грн.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення та висновків викладених в акті перевірки суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовґязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону. Згідно підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до пункту 13.2. статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Таким чином, для визначення прибутку від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами Компанії «SETARENA LIMITED» необхідно встановити витрати Компанії сплачені (нараховані) у звязку з придбанням пакету цінних паперів, які були в подальшому продані Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк».

Як вбачається з Акту перевірки (а.с. Акту 129), Державною податковою інспекцією у м. Полтаві при визначенні обґєкту оподаткування не було враховано витрати, понесені Компанією «SETARENA LIMITED» при придбанні акцій Закритого акціонерного товариства «Курорт-Готель», а податок нараховано на всю суму доходу, що суперечить п.п. е). п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно Акту перевірки та пояснень перевіряючого, витрати нерезидента не було визначено внаслідок ненадання позивачем необхідних документів. Разом з тим, в судовому засіданні представниками ДПІ у м. Полтаві надано копії документів, що підтверджують факт понесення витрат компанією «SETARENA LIMITED» при придбанні акцій у товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Фондовий дім».

Згідно пояснень представника позивача, 08.09.2010 року (під час розгляду справи в суді), на адресу Полтавського акціонерного товариства «Полтава банк» надійшло повідомлення № 20373/10/22 - 259 про запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово господарських взаємовідносинах з компанією «SETARENA LIMITED», що свідчить про передчасність викладених в Акті перевірки висновків податкового органу щодо обґєкту оподаткування в господарських відносинах з нерезидентом.

Податковим органом під час проведення перевірки також не обгрунтовано та не підтверджено факту здійснення компанією «SETARENA LIMITED» саме господарської діяльності, оскільки згідно п. 1.34 ст. 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Порушення податковим органом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні обґєкту оподаткування також підтверджується Висновком № 688 судово-економічної експертизи від 22 вересня 2010 року, проведеної Полтавським відділенням ХНДІСЕ ім..засл. професора М.С. Бокаріуса, згідно якого акт документальної перевірки № 6578/22-1/09807595 від 19.07.2010 року «Про результати виїзної планової перевірки Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року», в частині заниження АБ «Полтава-банк» податку з доходів нерезидента джерелом походження з України за 2 квартал 2008 року в сумі 3184 500 грн. документально не підтверджується та не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субґєкта владних повноважень обовґязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню оскаржуване податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000582202/0 від 28.07.2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 9553500 грн., в тому числі основний платіж 3184500 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 6369000 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги суд виходить з наступного.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субґєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, повґязані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 90 цього кодексу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень кодексу встановлено, що положення ч. 3 ст. 90 набирає законної сили з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів.

Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.

Як встановлено судом, 03.09.2010 року між Полтавським акціонерним банком «Полтава банк» та адвокатом Костюченко П.О. укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого останній зобовґязався надати позивачу юридичні послуги шляхом представництва інтересів у адміністративній справі № 2а 4089/10/1670. Згідно платіжних доручень № 75 від 09.09.2010 року та № 74 від 09.09.2010 року позивач сплатив Костюченко П.О. 10000 грн. за умовами п. 5 вищезазначеного договору.

22.10.10 року представник позивача надіслав розрахунок витраченого робочого часу для виконання умов договору про надання правової допомоги, згідно якого ним було витрачено 80 годин. В судовому засіданні просив відшкодувати позивачу витрати на надання правової допомоги в сумі 453, 50 грн. з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 590 (907 грн. х 5% х 10 днів).

Заявлений розмір витрат на оплату правової допомоги не перевищує граничного розміру встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року, а тому підлягає відшкодуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субґєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 94, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського акціонерного банку "Полтава - банк" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000582202/0 від 28.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Полтавського акціонерного банку "Полтава - банк" витрати з надання правової допомоги в сумі 453,50 грн. та зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.10.

СуддяК.І. Клочко