Постанова № 12054422, 07.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року 16:20 Справа № 2а-3186/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гончаренко А.І., за участю представника позивача Захарової О.О., представника відповідача Стоянова Ю.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Повного товариства «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000041702/0 від 11.02.2010

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000041702/0 від 11.02.2010.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а в разі, коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Через це дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у звязку з невиконанням нею своїх зобовязань за договором позики, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Вказані вимоги позивач обґрунтовує п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач проти позову заперечував, пояснивши суду, що відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ломбард, як фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів є юридичною особою, яка зобовязана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону.

Представники сторін повідомили, що надали до суду всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Також, представники сторін повідомили, що з приводу фактичних обставин справи, розрахунків спір відсутній, а є спір з приводу застосування норм матеріального права.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про не можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №201957 позивач зареєстрований за адресою: 69068, м.Запоріжжя, вул.Іванова, буд.81-А, к.2, ідентифікаційний код 31975952. Крім того, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України позивач зареєстрований як фінансова установа, про що 17.09.2004 видано Свідоцтво серії ЛД №105.

Зясовано, що в період з 11.01.2010 до 29.01.2010 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проводилась планова перевірка Повного товариства «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ», за результатами якої складено акт №11/22-0/31975952 від 03.02.2010.

Згідно зазначеного вище акту відповідач дійшов висновку про заниження Повним товариством «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ» суми податку з доходів фізичних осіб на суму 4897 грн. 72 коп., тому відповідно до п.п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем визначено податкове зобовязання у сумі 14693 грн. 16 коп., з яких 4897 грн. 72 коп. основного платежу (донарахованого податку з доходів фізичних осіб) та 9795 грн. 44 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Про вказане рішення податковий орган 11.02.2010 повідомив позивача направивши за вих. №449/10/172 податкове повідомлення-рішення №000041702/0.

Вказане рішення оскаржено в адміністративному порядку згідно п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя 13.04.2010 прийнято рішення №7237/10/25-002 про залишення податкового повідомлення-рішення №000041702/0 від 11.02.2010 без змін. Позивачу направлено податкове повідомлення-рішення №000041702/1 від 13.04.2010.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області №2203/10/25-020 від 26.05.2010 податкове повідомлення-рішення №000041702/0 від 11.02.2010 залишено без змін. Позивачу направлено повідомлення-рішення №000041702/2 від 01.06.2010.

З пояснень відповідача, наданих у справі заперечень виходить, що позивачем у перевіряємому періоді надавались позики фізичним особам (за рахунок власних коштів та отриманих від засновників у вигляді фінансової допомоги) під заставу майна на визначений строк і під процент. Основним майном, яке бралось під заставу, є ювелірні та інші вироби з дорогоцінних металів. Підприємством укладалися договори застави з фізичними особами на строки, обумовлені індивідуально з кожним позичальником. Згідно до цих договорів:

- заставоутримувач зобовязується зберігати предмет застави у місці, яке виключає псування, пропажу предмета застави, а також доступ до нього сторонніх осіб;

- у разі не виконання позичальником своїх зобовязань по договору у повному обсязі кредитодавець у будь-який час може задовольнити свої вимоги до позичальника шляхом звернення стягнення на предмет;

- у разі якщо заставник як позичальник прострочив, а заставоутримувач вже здійснив передпродажну підготовку предмету, заставник втрачає право вимагати виконання заставоутримувачем зобовязань стосовно недостачі та/або ушкодження предмету;

В разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, після закінчення терміну дії договору, майно запаковувалось та спецзв'язком відправлялось до Державної скарбниці України

Позивачем надано договір №281/2007 укладений ним 14.12.2007 з Державною скарбницею України, згідно якого Повне товариство «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ» постачає, а Державна скарбниця України купує брухт дорогоцінних металів. У договорі вказується порядок відправки цінностей та їх приймання Держскарбницею. Розрахунки за поставлені цінності відповідно п.п.4.2. вказаного договору, проводяться за закупівельними цінами на дорогоцінні метали у брухті, встановленими розпорядженням Державної скарбниці України та діючими на дату надходження цінностей до покупця. Згідно п.п.12.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про припинення дії договору за один календарний місяць до закінчення строку його дії, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах.

За перевіряємий період позивач реалізував Держскарбниці майна на загальну суму 32651 грн. 47 коп.: згідно банківської виписки Бв-0000003 19.04.2007 отримав 4067 грн. 78 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000027 16.08.2007 отримав 3031 грн. 68 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000059 26.11.2007 отримав 4703 грн. 78 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000023 26.03.2008 отримав 3659 грн. 96 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000049 17.07.2007 отримав 3044 грн. 93 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000001 12.01.2009 отримав 6833 грн. 71 коп.; згідно банківської виписки Бв-0000013 25.05.2009 отримав 7309 грн. 63 коп.

За цей період у заставодавців (фізичних осіб) виник обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк на загальну суму 32651 грн. 47 коп.

В ході перевірки податку з доходів фізичних осіб відповідачем встановлено порушення позивачем п.1.15 ст.1, п.12.1 ст.12, п.7.1 ст.7 та ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період 2007-2009 років у розмірі 4897 грн. 72 коп.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачу за період 2007-2009 роки необхідно донарахувати суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4897 грн. 72 коп., який позивачем у вище визначених випадках не нараховувався, не утримувався і не перераховувався до бюджету.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на те, що в своїй роботі керується ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.4, 7, 8, 12, 20 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», ст.19 Закону України «Про заставу», ст.ст.589, 1046 ЦК України. Позивач вважає, що згідно вказаних нормативних актів за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, у звязку з тим, що в даному випадку він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як зазначено у п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

З огляду на положення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 і п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ломбард є податковим агентом, оскільки: саме за його посередництвом продається майно боржника; саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказана ставка податку для операцій, які здійснював позивач, як фінансова установа, становить 15%.

Суд приходить до висновку, що відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Тобто, сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є обєктом оподаткування.

У разі невиконання фізичною особою зобовязання, забезпеченого заставою, тобто після закінчення терміну дії договору, у такої фізичної особи виникає обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк .

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди як податкові агенти виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

При невиконанні фізичною особою зобовязання, забезпеченого заставою, після закінчення терміну дії договору та виникнення у фізичної особи обєкта оподаткування ломбард як податковий агент на підставі п.1.15 ст. 1 та п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зобовязаний виконати свої функції, а саме:

- нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та за ставкою 15%, згідно п.7.1 ст.7 цього Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики);

- надати відповідно до п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковому органу звітність за формою № 1-ДФ.

В порушення вказаних вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем в період 2007-2009 років реалізоване заставлене майно без нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб. На підставі таких порушень, відповідачем правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4897 грн. 72 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 9795 грн. 44 коп. у відповідності до вимог п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про неможливість задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем було доведено правомірність прийнятого спірного рішення. В той же час, позивачем, всупереч вимог ст.71 КАС України, не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000041702/0 від 11.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 КАС України; ст.ст. 1, 4, 7, 8, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Повного товариства «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.02.2010 №000041702/0, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя відносно Повного товариства «Деркач А.І., Ковальова Н.А. «ДЕКО» ломбард «ТОПАЗ» відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.О. Прасов