Ухвала суду № 12053555, 21.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7716/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»до Чернігівської митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених платежів, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2010 року позивач - Дочірнє підприємство «Агроцентр Єврохім-Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Чернігівської митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської митниці, стягнення надміру сплачених сум та зобовязання вчинити дії, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 09 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України - Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, рахунок № 31117031700001 або з іншого відкритого для цих цілей рахунку, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019) на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) суму надмірно сплачених платежів у розмірі 59 447,28 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок сім гривень 28 коп.) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(п/р 26004003113700 у банку «ІНГ Банк Україна», м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33102216);

- стягнути з Державного бюджету України - Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019) на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) 601,27 грн. (шістсот одну гривню 27 коп.) витрат по сплаті судового збору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»(п/р 26004003113700 у банку «ІНГ Банк Україна», м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33102216);

- зобов'язати Чернігівську митницю (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, 6) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення по цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) висновок, в якому узгодити реквізити рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету, кодів бюджетної класифікації за доходами, та підтвердити зарахування надміру сплачених Дочірнім підприємством «Агроцентр Єврохім-Україна»(01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) платежів до бюджету із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 59 447,28 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок сім гривень 28 коп.) (а.с. 3-13 том I).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 09 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 48-53 том II).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, ДП «Агроцентр Єврохім-Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2010 року у справі № 2а-7716/10/2670 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нову ухвалу, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, мотивуючи тим, що постанова в частині відмови позивачеві в задоволенні вказаних вище вимог є незаконною, необґрунтованою та такою, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а отже підлягає скасуванню (а.с. 59-65 том II).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним митним законодавством України передбачено право декларанта доводити правильність визначення ним митної вартості заявлених товарів.

Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України визначено, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суду першої інстанції не було надано доказів на підтвердження того, що між Чернігівською митницею та позивачем (чи Декларантом позивача) проводилися консультації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, як того вимагає частина 3 статті 266 Митного кодексу України.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що документи, подані Декларантом позивача для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Не послався відповідач і на обставини, які виключають використання першого методу визначення митної вартості товару.

Застосовуючи другий метод визначення митної вартості товарів, Чернігівська митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним митним законодавством України.

Крім того, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007, за N 1097/14364.

ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно з відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи (пункт 3.4 Порядку № 25/44).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, обов'язок у Чернігівської митниці щодо вчинення відповідних передбачених вищенаведеними правовими нормами дій щодо повернення коштів позивачу, виникне з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Крім того, задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суди не вирішують вимог особи на майбутнє.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 грудня 2008 року між Дочірнім підприємством «Агроцентр Єврохім-Україна»та ВАТ «Новомосковська акціонерна компанія «Азот», Російська Федерація (далі по тексту - Постачальник) було укладено Договір № 006-0186104 від 11 грудня 2008 року (далі по тексту - Договір), предметом якого є придбання позивачем селітри аміачної марки Б.

Згідно з додатком № 31 від 24 березня 2010 року до Договору, Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу 3000 тон +/-5% селітри аміачної марки Б (далі по тексту - товар) за ціною 195 доларів США за 1 тонну (з урахуванням упаковки, маркування та транспортування до станції прикордонного переходу).

На виконання умов Договору та Додатку № 31 до нього Постачальником було здійснено поставку селітри аміачної марки Б на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна».

8 квітня 2010 року Декларантом позивача - TOB «Салті-Брок-2000»було заявлено товар в кількості 346 місць загальною вагою 346 тон до митного оформлення до Чернігівської митниці.

Під час митного оформлення товару Декларантом позивача було застосовано перший метод визначення митної вартості товару - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Заявлена Декларантом позивача митна вартість партії товару складала 67 470 доларів США (534645,77 грн.) по 195 доларів США за 1 тонну.

Під час митного контролю щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів, Чернігівська митниця витребувала у позивача додаткові документи, передбачені пунктом 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та надання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.

На виконання вимоги Чернігівської митниці Декларантом позивача було надано вказані документи.

09 квітня 2010 року Чернігівською митницею прийнято рішення № 102000006/2010/000319/1 про визначення митної вартості товарів (а.с. 14-15 том I).

Як вбачається з прийнятого Чернігівською митницею рішення № 102000006/2010/000319/1 від 09 квітня 2010 року, нею при визначенні митної вартості товару було застосовано другий метод визначення митної вартості товарів - метод визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Таким чином, в результаті застосування другого методу визначення митної вартості товарів скоригована Чернігівською митницею вартість імпортованого позивачу товару збільшилася із заявленої 534 645, 77 грн. до 575 772, 37 грн.

Позивач не погодився з рішенням Чернігівської митниці про визначення митної вартості товару та оскаржив його до суду (а.с. 3-13 том I).

Суд першої інстанції, розглянувши вказаний спір, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним оскаржуваного рішення Чернігівської митниці та скасував його.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відмічає, що у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України визначено порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Так, згідно із ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

У відповідності до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Частиною 3 статті 256 Митного кодексу України визначено, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визначено статтею 266 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 266 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до пункту 2 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі по тексту Порядок), визначення митної вартості товарів - це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, при заявлені товару до митного оформлення Декларанта позивача - TOB «Салті-Брок-2000», було подано всі передбачені пунктом 7 Порядку документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Крім цього, під час митного контролю щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товарів Чернігівською митницею було витребувано у Позивача додаткові документи, передбачені пунктом 9 Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України визначено, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що документи, подані Декларантом позивача для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, Чернігівська митниця не послалася і на обставини, які виключають використання першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта вданих повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Чернігівська митниця не надала суду першої інстанції беззаперечних доказів того, що Декларантом позивача під час митного оформлення товару неправомірно застосовано перший метод визначення митної вартості товару, а другий метод визначення митної вартості товару, застосований митницею є таким, що базується на обєктивних даних, що підлягає обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Чернігівська митниця, застосовуючи другий метод визначення митної вартості товарів, діяла не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним митним законодавством України та, суд правомірно визнав протиправним і скасував рішення Чернігівської митниці № 102000006/2010/000319/1 від 09 квітня 2010 року про визначення митної вартості товарів.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови Дочірньому підприємству «Агроцентр Єврохім-Україна»в задоволенні решти позовних вимог.

Зокрема, щодо позовних вимог позивача про стягнення з Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна»суму надмірно сплачених платежів у розмірі 59 447, 28 грн.

Слід відмітити, що чинним законодавством України визначено чіткий механізм повернення платникам податків (інших платежів) коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, який, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції чітко прописав.

Крім того, як відмічалось раніше, задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин. Суди не вирішують вимог особи на майбутнє.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції, вивчивши матеріали, що містяться в справі, дійшла висновку, що судом першої інстанції всебічно, повно та обєктивно встановлені обставини справи, досліджені та оцінені всі докази, які містяться в матеріалах справи, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 27 жовтня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 26.10.10.