Постанова № 12053278, 27.08.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 серпня 2010 року Справа № 2-7/1870-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Кримської філії державного підприємства "Український державний центр радіочастот";

представник відповідача, Калишников Олександр Олександрович, довіреність № 02-29-4009 від 28.12.09, виконавчий комітет Феодосійської міської ради;

представник відповідача, не з'явився, Державне казначейство України в місті Феодосія;

розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Феодосійської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10 червня 2010 року у справі №2-7/1870-2010

за позовом           державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (просп. Перемоги, 15 км., Святошинський район,Київ 179,03179 в особі

Кримської філії державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (вул. Київська, 133-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95043)

до виконавчого комітету Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)

Державного казначейства України в місті Феодосія (вул. Назукіна,1, місто Феодосія, 98000)

про стягнення 177,52 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    У березні 2010 року підприємство «Український державний центр радіочастот»звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим в особі Кримської філії державного підприємства «Український державний центр радіочастот»з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради 177,52 грн.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що під час дії укладених між сторонами договорів 5759/094 від 13.02.2006 р., №04055759 від 25.01.2007 р., №04055759/28 від 19.02.2009 р. надання послуг (робіт) з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання, проведення радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів відповідача відповідно з дозволами на експлуатацію до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради була необґрунтовано застосована знижка у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів, що призвело до недоотримання коштів за період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. у загальному розмірі 166,56 грн. Крім того, позивач стверджує, що Виконавчий комітет Феодосійської міської ради не в повному обсязі здійснює оплату виставлених рахунків, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 177,52 грн., яку позивач просить стягнути примусово, оскільки направлена до часу звернення до суду претензія про сплату боргу була залишена відповідачем без задоволення.

27.04.2010 до господарського суду Автономної Республіки Крим від Кримської філії Державного підприємства ”Український державний центр радіочастот” надійшла заява про доповнення позовних вимог, згідно якої позивач, окрім вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 177,52 грн., також просить суд визнати недійсним додаток до договору №4055759/094 від 13.02.2006 р., додаток №1 до договору №4055759/614 від 25.01.2007 в частині застосування пільгового коефіцієнту = 0,5 при розрахунку вартості послуги (50% знижки оплати). Однак, вказана заява судом не прийнята, а справа розглянута в межах первісних вимог - про стягнення заборгованості в розмірі 177,52 грн.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду, Виконавчий комітет Феодосійської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що підписання сторонами двостороннього акту виконаних робіт свідчить про те, що зобов’язання сторонами за договором виконані в повному обсязі і сторони одна до одної претензій не мають.

                    11 серпня 2010 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив від державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Кримської філії державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на апеляційну скаргу, яким просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2010 року розгляд справи відкладено на 25 серпня 2010 року.

                    До участі у справі в якості другого відповідача було залучено Державне казначейство України в місті Феодосія.

                    Розпорядженням заступника голови суду від 25 серпня 2010 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Гонтаря В.І.

                    У судове засідання, яке відбулось 25 серпня 2010 року, представник позивача та представник Державного казначейства України в місті Феодосія не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності незґявившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

          Правова основа користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України, встановлені та визначені Законом України «Про радіочастотний ресурс України».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 цього Закону користувачі зобов'язані дотримуватися стандартів, норм і правил користування радіочастотним ресурсом України, дотримуватися умов, визначених в ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та у дозволах на експлуатацію (пункт 2 частини 2 статті 6), вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому НКРЗ порядку, плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування (пункт 5 частини 2 статті 6). Радіочастотний моніторинг у смугах частот загального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу (частина 4 статті 19).

Вищевказаним Законом на державне підприємство «Український державний центр радіочастот»покладено обов'язок проведення моніторингу, здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності, виявлення та усунення дії джерел радіозавад, здійснення інших видів діяльності, пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу і передбачених статутом (пункти 3, 4, 5, 9 частини 3 статті 16). При цьому, згідно з частиною 4 статті 16 Закону, УДЦР здійснює роботи та надає послуги на договірних засадах. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються НКРЗ у встановленому порядку, а згідно до пункту 7 статті 14 до повноважень спеціального державного органу у сфері державного регулювання радіочастотним ресурсом - Національної комісії з питань регулювання зв'язку віднесено встановлення тарифів на роботи (послуги) УДЦР.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Український державний центр радіочастот»в особі Кримської філії Українського державного центру радіочастот уклав з відповідачем - Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, наступні угоди: Договір №4055759/094 від 13.02.2006р., Договір № 04055759/614 від 25.01.2007р., Договір № 04055759/28 від 19.02.2009р. про надання послуг (робіт) з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання, проведення радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів відповідача відповідно з дозволами на експлуатацію.

На підставі розділу 2 укладених договорів позивач зобов'язаний проводити заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, заходи технічного контролю, проводити радіочастотний моніторинг РЕЗ, які використовує відповідач.

Судова колегія встановила, що позивачем належним чином виконувалися обов’язки за договорами, що підтверджується відповідними актами. Даний факт сторонами по суті не заперечується.

При цьому, позивачем була нарахована наступна плата на виконані роботи: за 2006 рік —66,60 грн. (крім того, станом на 01.01.2006 р. існувала заборгованість відповідача в сумі 5,55 грн. ), за 2007 рік - 66,60 грн., за 2008 рік - 116,55 грн., за 2009 рік - 144,00 грн.

В свою чергу, відповідачем надані позивачем послуги (виконані роботи) оплачені таким чином: за 2006 рік - 72,15 грн., за 2007 рік - 66,60 грн., за 2008 рік - 77,78 грн., за 2009 рік - 155,10 грн.

Шляхом перевірки довідки від 01.10.2008, судова колегія встановила, що Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим за результатами перевірки було виявлено недоотримання філією позивача за період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. фінансових ресурсів внаслідок зниження плати на 50% при реалізації робіт (послуг) бюджетним установам, які фінансуються виключно за рахунок місцевих бюджетів, на загальну суму 16268,67 грн. (що призвело до недоотримання доходів у 2006 році на суму 6618,68 грн., у 2007 році на суму 6420,40 грн., за 6 місяців 2008 року на суму 3229,59 грн.), у тому числі відповідачу, у порушення пункту 17 Граничних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов’язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 2 березня 2006 р. № 217. Зокрема, по користувачу «Виконавчий комітет Феодосійської міської ради»було донараховано за 2006 рік - 66,60 грн., за 2007 рік - 66,60 грн., за 2008 рік - 33,36 грн., всього на суму 166,56 грн.

Після виявлення порушень Кримською філією був направлений на адресу відповідача лист №43-06/3336/2 від 20.10.2008 р. з відповідними додатковими рахунками для оплати наданих послуг за період з 01.01.2006 по жовтень 2008 року.

Крім того, в подальшому на адресу відповідача також була направлена претензія №43-1452 від 12.06.2009 р. з проханням оплатити заборгованість у сумі 188,62 грн. Вказана претензія мотивована необхідністю відшкодування як коштів, пов'язаних з неправомірним наданням 50%-ї знижки (166,56 грн.), так і наявністю заборгованості за надані послуги за листопад-грудень 2008 року в розмірі 22,06 грн.

Враховуючи, що претензія та направлені рахунки були залишені відповідачем поза увагою, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради 177,52 грн. заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) - це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні ціни або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

За вимогами частини 1 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Аналогічні вимоги встановлюються статтями 6- 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-ХП від 03.12.1990 року.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-ХП від 03.12.1990 державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України, у даному випадку уповноваженим органом державної влади є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України.

Таким чином, нормативним документом, що встановлює розміри оплати за виконані роботи, а також можливість зниження чи підвищення плати за виконання робіт та надання послуг УДЦР є тарифи, затверджені НКРЗ та зареєстровані у встановленому порядку.

Оскільки предметом розгляду даної справи є заборгованість за послуги, на які встановлені саме фіксовані державні ціни, вартість послуг у даному випадку не може бути встановлена за домовленістю сторін за договором.

У 2006-2008 роках уповноваженим органом влади були затверджені та діяли чинні з 01.01.2006р. по 04.04.2006р. граничні тарифи на послуги, пов'язані з експертизою заявок, наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, систем супутникового зв'язку, затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України 15.02.2000 №29, зареєстровані Міністерством юстиції 21.03.2000 р. за №180/4401. В період з 04.04.2006 року по 31.08.2008 року є діючими граничні тарифи на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»,пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 02.03.2006 №217, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.03.2006 р. за №329/12203.          

В період з 01.01.2006 по 04.04.2006 року застосування зниження плати бюджетним організаціям здійснювалось на підставі абзацу першого пункту 21 Загальних положень граничних тарифів №29 (статті 3 та 4), а в період з 04.04.2006 р. по 31.08.2008 р. на підставі пункту 17 Загальних положень граничних тарифів №217 (стаття 3). Згідно цих положень суб'єкти господарювання - користувачі РЧР, які фінансуються виключно за рахунок Державного бюджету або які зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції в сільській місцевості, усі види робіт оплачують у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів.

Зниження плати для бюджетних організацій і підприємств застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації чи підприємства за рахунок державного бюджету, а для виробників сільськогосподарської продукції в сільській місцевості - на підставі свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності Держкомстатом України з визначенням реєстраційного коду.

Суди першої та апеляційної інстанції погоджуються з твердженням позивача про те, що оскільки відповідач фінансується з місцевого бюджету, то знижка у розмірі 50% була застосована до нього помилково.

Як вбачається з частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судова колегія встановила, що відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості позивачеві в розмірі 177,52 грн., що склалася внаслідок як неправомірного застосування в період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. 50%-ї знижки, так і неповної та несвоєчасної оплати наданих послуг.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.          

          Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Феодосійської міської ради залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року у справі №2-7/1870-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді