Постанова № 12053178, 04.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2010                                                                                           № 43/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Литвиненко Я.В. (дов. №10 від 01.07.2010 р.)

від відповідача -Герич М.В. (дов. б/н від 29.07.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 43/71 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Шостінтербуд"

до                                                   ТОВ "Гарт-С"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 131425,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Шостінтербуд” (далі за текстом – ПП „Шостінтербуд”, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” (далі за текстом – ТОВ „Гарт –С”, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №26/11 від 26.11.2007 р. в розмірі 131425,83 грн., в тому числі 117540,02 грн. – основного боргу, 13885,81 грн. пені, а також позивач просить стягнути на його користь 15000 грн. послуг адвоката, 1314,26 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судову процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі №43/71 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” на користь Приватного підприємства „Шостінтербуд” 117540,02 грн. основного боргу, 13885,81 грн. пені, 15000 грн. послуг адвоката, 1314,26 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судову процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 26.04.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарт-С” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі №43/71, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП „Шостінтербуд”.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.6.1.1 договору поставки №26/11 від 26.11.2007 р. оплата за поставлений товар здійснюється покупцем через 30 календарних днів від факту реалізації товару. Оплата за реалізований товар здійснюється після строку, зазначеного в п.6.1.1 Договору кожні 14 днів (п.6.1.2 Договору). Звіти по реалізації товару є підтвердженням факту реалізації товару. За відсутності належних доказів реалізації ТОВ „Гарт-С” отриманого товару (звітів по реалізації) відповідач вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду про те, що дії останнього свідчать про порушення ним грошових зобов’язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2010 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С”; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2010 р.

02.06.2010 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено розгляд справи на 05.07.2010 р, в зв’язку з неявкою представника позивача.

05.07.2010 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено розгляд справи на 14.07.2010 р., в зв’язку з неявкою представників сторін; зобов’язано позивача надати додаткові докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 р. задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду апеляційної скарги; продовжено строк розгляду справи №43/71, розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.07.2010 р.; зобов’язано сторін надати додаткові докази.

В судовому засіданні 26.07.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.08.2010 р.

          Відповідно до Розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 р. змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2010 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі №43/71 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2010 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі №43/71 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 02.08.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.08.2010 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

26.11.2007 р. між Приватним підприємством “Шостінтербуд”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАРТ-С”, як покупцем, було укладено господарський договір поставки №26/11 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність покупця, а покупець – прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.6.1.1, 6.1.2 Договору оплата, за поставлений товар, здійснюється покупцем через 30 календарних днів від факту реалізації товару. Оплата за реалізований товар здійснюється після строку, зазначеного в п.6.1.1 Договору кожні 14 днів.

          У підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, покупець зобов’язаний кожні сім календарних днів надавати постачальнику звіт по реалізації (п.6.1.3 Договору).

           Виходячи зі змісту п.6.2 Договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу покупець обов’язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної, за якою партія товару постачалася.

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.

          Фактично відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості, проте вважає, що строк оплати за поставлений, але не реалізований товар не настав, а тому заявлені до нього вимоги є необґрунтованими.

          На виконання вимог, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 14.07.2010 р. позивачем були надані звіти по реалізації товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

При дослідженні звітів колегією суддів встановлено, що відповідач реалізував продукцію (отриману відповідачем за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи), але не розрахувався з позивачем належним чином за поставлений та реалізований товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 117540,02 грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.07.2009 р. відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 117540,02 грн.

          08.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензію №5 та просив повернути заборгованість в розмірі 166719,81 грн.

          Відповідач відповіді на претензію №5 від 08.04.2009 р. не надав, заборгованість за поставлений товар не погасив.

          З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 117540,02 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.07.2009 р.

          В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором поставки №26/11 від 26.11.2007 р. в розмірі 117540,02 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок пені в розмірі 13885,81 грн. за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2010 р. представником позивача було надано розрахунок пені, відповідно до якого позивачем нараховано пеню за період з 25.02.2009 р. по 01.03.2010 р. в розмірі 24541,09 грн.

Колегія суддів не погоджується ані з розрахунком пені, наданим позивачем, на підставі якого місцевим господарським судом було задоволено вимоги щодо стягнення пені в розмірі 13885,81 грн., ані з розрахунком пені, наданим до суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем в позовній заяві було визначено період нарахування пені з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р., колегія суддів вважає, що вимоги позивача, заявлені в суді апеляційної інстанції щодо стягнення пені за період з липня по 01.03.2010 р. не підлягають розгляду.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до розрахунку, зробленого колегією суддів, з урахуванням заявленої позивачем суми боргу та умов договору, розмір пені складає 9057,62 грн., за період з 25.02.2009 р. по 30.06.2010 р. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у зв'язку з даним спором позивачем було укладено договір про юридичне обслуговування №5-01/09 від 08.04.2009 р. з адвокатом Васильковим В.М. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оплачено юридичні послуги в сумі 15000,00 грн., що підтверджується квитанцією №3 від 08.04.2009 р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові втрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Приватного підприємства „Шостінтербуд” підлягають задоволенню частково, судові витрати, зокрема, оплата послуг адвоката підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в розмірі 14448,95 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом невірно встановлений розмір пені, тому, оскаржуване рішення необхідно змінити в частині присудженої до стягнення місцевим господарським судом суми пені (13885,81 грн.) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт–С” на користь Приватного підприємства „Шостінтербуд” пеню у розмірі 9057,62 грн., крім того, відповідно, пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму державного мита – 1265,98 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 227,33 грн., 14448,95 грн. витрат на послуги адвоката. В решті рішення суду необхідно залишити без змін.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі №43/71 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт –С” на користь Приватного підприємства „Шостінтербуд” пені, витрат на послуги адвоката, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3; код ЄДРПОУ 24654657, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства „Шостінтербуд” (411000, Сумська обл., м. Шостка, вул. Марата, 30, кв.200, код ЄДРПОУ 33095656, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) 117540 (сто сімнадцять тисяч п’ятсот сорок) грн. 02 коп. основного боргу, пеню в сумі 9057 (дев’ять тисяч п’ятдесят сім) грн. 62 коп., 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п’ять) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 227 (двісті двадцять сім) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 14448 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 95 коп. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині в позові відмовити.”

Стягнути з Приватного підприємства „Шостінтербуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарт-С” (01601, м Київ, пл. Спортивна, 3; код ЄДРПОУ 24654657, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 24 (двадцять чотири) 14 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №43/71 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.08.10 (відправлено)