Постанова № 12053181, 20.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2010                                                                                           № 15/479

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2010

у справі № 15/479 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик"

до                                                   Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України

про                                                   стягнення 63580,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Сидорова Ю.Ю. – дов. № 4008 від 22.06.2010

від відповідача Коханевич В.Г. – дов. № 8-7/659 від 17.06.2010

Опанасюк Ю.М. – дов. № 8-7/1126 від 01.01.2010

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укрпластик” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог № 10/14-5595 від 30.11.2009) до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 90800,00 грн., сплачених в якості передоплати за надання послуг за договором № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 у справі № 15/479 позов задоволено повністю; стягнуто з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрпластик” 90 800,00 грн. основного боргу, 908,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 90 800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в порушення умов договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 свої зобов’язання належним чином не виконано –послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, що оплачені позивачем, не надано. Також в рішенні зазначено, що суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України.

Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 8/33 від 22.02.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 у справі № 15/479 та постановити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм процесуального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Апелянт стверджує, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (що є порушенням норм процесуального права), у зв’язку з чим місцевий суд дійшов помилкового висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог та задовольнив позов.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, рішення скасувати та в позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 01.07.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 20.07.2010.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до преамбули Закону України „Про відходи” цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Згідно з пп. „б” ст.17 названого Закону суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

З метою створення умов для організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля Кабінет Міністрів України постановою № 915 від 26.07.2001 „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини” (в редакції на момент прийняття) погодився з пропозицією Міністерства економіки щодо перетворення державної компанії з переробки та утилізації використаної тари й упаковки „Укртарапереробка” в державну компанію „Укрекокомресурси” (далі - Компанія) з віднесенням її до сфери управління Міністерства економіки та покладенням на неї виконання функцій щодо розроблення і організації впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, у тому числі використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва, як вторинної сировини, та затвердив тарифи на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1069 від 25.07.2002 було частково змінено п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 та підпорядковано Державну компанію Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України, а також установлено, що контролюючим органом Компанії є наглядова рада, яка здійснює аналіз діяльності Компанії, нагляд за виконанням статутних завдань, затверджує річні звіти, рішення Компанії про утворення, реорганізацію і ліквідацію регіональних відділень, філіалів та представництв, розробляє пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності.

Згідно з п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини” (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані:

самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів;

подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

Кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Контроль за цільовим використанням зазначених коштів здійснюється органами контрольно-ревізійної служби та наглядовою радою, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем (як замовником) та відповідачем (як виконавцем) з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища та відповідно до постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини” укладено договір № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 (копія – т.1, а.с.13).

У відповідності до п.1 названого договору, його предметом є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п.п. 2.1.1-2.1.3 названого договору відповідач (як виконавець) зобов’язаний:

- надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, визначені п.1 договору;

- у разі невідповідності відходів тари і пакувальних матеріалів, як вторинної сировини, вимогам діючих стандартів для подальшої переробки чи утилізації, - організувати проведення знищення чи захоронення цих відходів;

- за підсумками кожного місяця, відповідно до суми оплати, здійсненої замовником, надати акт про надання послуг.

Відповідно до п.2.3 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 позивач (як замовник), зокрема, зобов’язаний:

- надати виконавцю відомість „Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту” (надалі - Відомість) по кожній партії товару із зазначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюється відповідно до вантажної митної декларації, інвойсу, чи інших товаросупровідних документів (якщо інший порядок контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у яких надходять, товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту, не встановлений діючим законодавством (пп.2.3.1 договору);

- прийняти послуги, зазначені у п.1 договору, та протягом десяти робочих днів з дня відправлення виконавцем, або отримання акту представником замовника, направити виконавцю підписаний акт. У випадку, коли виконавець протягом вказаного терміну не отримує від замовника підписаного акту, або обґрунтовану відмову від його підписання, в день закінчення вказаного строку, такий акт вважається прийнятим замовником, а послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку акт наданих послуг без підпису замовника з надписом „Зауважень, від замовника у встановлений строк не надійшло” є для сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими замовником у повному обсязі без зауважень (пп. 2.3.2 договору);

- оплатити послуги виконавця, визначені у п.1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у Відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими п.2 постанови КМУ № 915 від 26.07.2001 (із змінами та доповненнями), здійснивши оплату у порядку та у строки, передбачені п. 5 договору (п.п. 2.3.3 договору).

Розділом 3 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 сторонами погоджений наступний порядок надання послуг:

- виконавець організовує збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів шляхом залучення до виконання на конкурсних засадах спеціалізованих підприємств, які мають відповідні ліцензії та умови щодо надання послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, або шляхом використання власних виробничих потужностей, як на території прогнозованого розповсюдження, зазначеній у Відомості, так і по всій території України (п.3.1);

- сторони визнають, що використану тару і пакувальні матеріали, відносно яких виконавець організовується надання послуг замовнику, не підлягають ідентифікації і визначенню будь-яких часових періодів чи обмежень щодо настання моменту їх виникнення та розповсюдження по всій території України після використання її кінцевим споживачем (п. 3.2 договору);

- виконавець відповідно до наданої замовником Відомості здійснює облік та аналізує інформацію про обсяги тари і пакувальних матеріалів та організовує надання послуг, як на прогнозованій території, зазначеній в Відомості, так і по всій території України (п.3.3 договору);

- сторони домовились та визнали, що у разі виникнення спору щодо обсягів та строку надання послуг, підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання виконавцем на письмовий запит замовника копії договору про збирання, заготівлю та утилізацію використаних тар і пакувальних матеріалів (у тому числі попереднього), укладеного між виконавцем та спеціалізованим підприємством, де обсяг тари та пакувальних матеріалів може бути частиною загального обсягу тари та пакувальних матеріалів, щодо яких замовником організовано збирання, заготівлі та утилізації із спеціальним підприємством (п. 3.4 договору);

- сторони домовились та визнали, що у разі здійснення збирання, заготівлі та утилізації використаних тар і пакувальних матеріалів шляхом використання виконавцем власних виробничих потужностей, підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання виконавцем, на письмовий запит замовника, довідки, яка містить відомість про обсяг тари і пакувальних матеріалів, зазначених у цьому договорі, де цей обсяг може бути частиною загального обсягу, який використаний виконавцем (п.3.5 договору);

- за підсумками кожного місяця сторони підписують акт про надання послуг (п.3.6 договору).

Згідно п.4.1 названого договору сума договору складається із сум, зазначених у Відомостях, наданих замовником, які є невід’ємною частиною цього договору. Остаточна сума по кожній партії продукції підтверджується у акті, враховуючи п. 2.3.2 договору.

Розділом 5 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 сторонами встановлений наступний порядок розрахунків:

- замовник зобов’язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору, а також номер та дату Відомості, за якими здійснюється оплата (п.5.1);

- обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту (п.5.2).

Пунктами 11.1-11.2 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009. У разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договору за два місяця до закінчення терміну дії зазначеного договору, договір пролонгується на той же термін і на тих же умовах.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 90 800,00 грн., оплачених в якості передоплати на підставі договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 за період з 28.08.09 по 26.11.09. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Укладений сторонами договір № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України (якою передбачено загальні положення про послуги) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч.2 ст.901 ЦК України).

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст.907 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що листом № 10/14-4330 від 21.09.2009 (т.1, а.с.10) позивач повідомив відповідача про розірвання з 21.09.2009 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 та вимагав повернення попередньої оплати у сумі 21000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що даний договір не є розірваним, оскільки вказаний лист позивача про розірвання договору не відповідає умовам, викладеним у п.11.2 договору. Крім того, після направлення на адресу відповідача вказаного листа про розірвання договору, позивач продовжував договір виконувати (а саме - у відповідності до умов договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 подавав Відомості та оплачував послуги відповідача).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі документами, наданими позивачем (відомостями, платіжними дорученнями позивача, в яких є посилання на названий договір – т.1, а.с.73-110, т.3, а.с.9-22).

Таким чином, укладений сторонами договір № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 є чинним, оскільки у відповідності до п.11.1 договору є пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення коштів, перерахованих в якості передоплати за договором, позивач посилається на те, що відповідач жодних послуг, передбачених розділом 1 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009, позивачу не надав.

Проте, колегія суддів із даним твердженням позивача не погоджується з огляду на наступне.

У відповідності до п.1 укладеного сторонами договору, його предметом є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001.

Відповідно до п.2.1 Статуту Державної компанії „Укрекокомресурси”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1393 від 17.09.2002 (копія - т.3, а.с.68-79), Компанія утворена з метою провадження в Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі у сфері поводження з відходами споживання, запобігання накопиченню відходів, а також провадження господарської діяльності у цій сфері, створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

Предметом діяльності Компанії, зокрема, є створення і забезпечення належного функціонування систем збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, її постійне вдосконалення (п.2.2 Статуту). Компанія є юридичною особою відповідно до законодавства (п.3.1 Статуту).

Таким чином, відповідач є державним компанією, яка організовує в Україні збирання, переробку та утилізацію відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

Укладеним сторонами договором № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 передбачено, що:

- сторони визнають, що використану тару і пакувальні матеріали, відносно яких виконавець організовується надання послуг замовнику, не підлягають ідентифікації і визначенню будь-яких часових періодів чи обмежень щодо настання моменту їх виникнення та розповсюдження по всій території України після використання її кінцевим споживачем (п. 3.2 договору);

- замовник зобов’язаний надати виконавцю відомість „Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту” (надалі - Відомість) по кожній партії товару із зазначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюється відповідно до вантажної митної декларації, інвойсу, чи інших товаросупровідних документів (якщо інший порядок контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у яких надходять, товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту, не встановлений діючим законодавством (пп.2.3.1 договору)

- сума договору складається із сум, зазначених у Відомостях, наданих замовником, які є невід’ємною частиною цього договору. Остаточна сума по кожній партії продукції підтверджується у акті, враховуючи п. 2.3.2 договору (п.4.1 договору);

- замовник зобов‘язаний оплатити послуги виконавця, визначені у п.1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у Відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими п.2 постанови КМУ № 915 від 26.07.2001, здійснивши оплату у порядку та у строки, передбачені п. 5 договору (п.п. 2.3.3 договору);

- замовник зобов’язаний прийняти послуги, зазначені у п.1 договору, та протягом десяти робочих днів з дня відправлення виконавцем, або отримання акту представником замовника, направити виконавцю підписаний акт. У випадку, коли виконавець протягом вказаного терміну не отримує від замовника підписаного акту, або обґрунтовану відмову від його підписання, в день закінчення вказаного строку, такий акт вважається прийнятим замовником, а послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку акт наданих послуг без підпису замовника з надписом „Зауважень, від замовника у встановлений строк не надійшло” є для сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими замовником у повному обсязі без зауважень (пп.2.3.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, позивачем у відповідності до «Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах» (затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009р. за № 789/414/709) та вимог п.2.3 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 у спірному періоді разом з ВМД були подані Відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (копії – т.3, а.с.11-16, 18, 19, 21, 22), а також здійснено передоплату відповідачу за надані послуги у відповідності з обсягом, зазначеним позивачем у Відомостях.

У відповідності до вказаного Порядку, один екземпляр Відомостей передається до інформаційно-аналітичного центру Державної компанії «Укрекокомресурси».

З вказаних Відомостей вбачається, що позивачем у спірному періоді було ввезено в Україну в режимі імпорту тара та пакувальні матеріали (дерево, пластмаса) та визначено, що територією їх розповсюдження є вся територія України.

Укладеним договором (п.3.3 договору) передбачено, що виконавець відповідно до наданої замовником Відомості здійснює облік та аналізує інформацію про обсяги тари і пакувальних матеріалів та організовує надання послуг, як на прогнозованій території, зазначеній в Відомості, так і по всій території України.

При цьому (у відповідності до п.3.2 укладеного договору) сторони визнають, що використані тара і пакувальні матеріали, відносно яких виконавець організовується надання послуг замовнику, не підлягають ідентифікації і визначенню будь-яких часових періодів чи обмежень щодо настання моменту їх виникнення та розповсюдження по всій території України після використання її кінцевим споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГК України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Таким чином, безпосередньо здійснення збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів проводять спеціалізовані підприємства (як приватні, так і державні), які в залежності від території розповсюдження товарів у тарі і пакувальних матеріалах, визначаються переможцями торгів (тендерів) відповідно до процедур, передбачених Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою КМУ № 921 від 17.10.2008.

У відповідності до ч.2 ст.75 ГК України фінансовий план державних комерційних підприємств підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому.

В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України (ч.10 ст.75 ГК України).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 282-р від 17.02.2010 (т.3, а.с.111) затверджено фінансовий план Державної компанії „Укрекокомресурси” на 2010 рік.

Відповідно до ч.5 п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини” кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 20.01.2010 затверджено «Порядок використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари», яким визначено механізм та напрями використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 915 від 26.07.2001 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини».

Напрями та обсяги використання коштів відображаються у фінансовому плані державної компанії «Укрекокомресурси» (далі - Компанія), що затверджується Кабінетом Міністрів України (п.2 названої постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття Кабінетом Міністрів України вищеназваних нормативних актів відповідачем були проведені тендери по закупівлі послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів по території їх розповсюдження, яку зазначив замовник у Відомостях (т.3, а.с.11-16), тобто, на всій території України.

Згідно довідки тендерного комітету ДК „Укрекокомресурси” від 30.06.2010 (копія – т.3, а.с.82), тендерним комітетом 21.06.2010 проведені відкриті торги на закупівлю „Послуг із збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини” відповідно до річного плану закупівель на 2010 рік та визначено переможця.

Також матеріалами справи підтверджено, що на виконання п.п.2.2.1 договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 відповідачем укладено договори із спеціалізованими підприємствами про надання послуг із збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини на території України (т.3, а.с. 85-98).

З матеріалів справи також вбачається, що у відповідності до вимог укладеного договору відповідачем були направлені позивачу акти про надання послуг за серпень-листопад 2009р. (копії – т.3, а.с.а.с. 42, 45, 48, 51, 54), однак, позивач від підписання вказаних актів відмовився, про що письмово повідомив відповідача (копії відмов – т.3, а.с.43, 46, 49, 52, 55).

Судовою колегією вказані відмови позивача до уваги не приймаються, оскільки не визнаються обґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до поданих позивачем Відомостей ним у спірному періоді було ввезено в Україну в режимі імпорту тара та пакувальні матеріали (дерево, пластмаса) з територією їх розповсюдження на всій території України.

В обґрунтування відмови від підписання направлених відповідачем актів позивач посилається на те, що збирання та утилізація використаних тари та пакувальних матеріалів здійснюється ним самостійно шляхом укладення договорів з підприємствами, які мають на ці види діяльності відповідні ліцензії. Копії цих договорів надані позивачем до матеріалів справи (т.2, а.с.а.с.55, 59, 63, 66).

Однак, з вказаних договорів не вбачається, що їх предметом є збирання та утилізація на території всієї України використаних тари та пакувальних матеріалів з дерева та пластмаси, які ввезені позивачем в режимі імпорту.

За таких обставин відмови позивача від підписання наданих відповідачем актів про надання послуг до договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 за серпень-листопад 2009р. судовою колегією визнаються необґрунтованими.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням усього вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що відповідачем в порушення умов договору № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 не надано позивачу послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тар і пакувальних матеріалів, ввезених позивачем в режимі імпорту.

За таких обставин, з врахуванням того, що укладений сторонами договір про надання послуг № 11/2169-ІМ/277 від 28.08.2009 у встановленому порядку не розірваний, не визнаний недійсним та є чинним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 90800,00 грн., сплачених позивачем в період з серпня по листопад 2009р. в якості передоплати за вказаним договором, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 у справі № 15/479 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 у справі № 15/479 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 у справі № 15/479 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укрпластик” до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укрпластик” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1; код ЄДРПОУ 0023588; р/р 2600601284733 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 4; код ЄДРПОУ 20077743; р/р 37122002002590 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) 454,00 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. державного мита.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 15/479 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді