Рішення № 12052310, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 16/80-10

вх. № 5463/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача Приблуда Є.В. за довіреністю № 382 від 09.07.2010 р.,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків

про стягнення 24990,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Одеської обласної дирекції звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант», в якій просить суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24990,00 грн., а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 249,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.11.2008 р. між ВАТ НАСК «Оранта» (страховиком) та страхувальником ОСОБА_1 (довірена особа ОСОБА_2) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 2008/30/1504, у відповідності до умов якого об"єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страховим випадком за вказаним договором страхування вважаються події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, яким серед інших є дорожньо-транспортна пригода. Так, 15.04.2009 р. в м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням довіреної особи ОСОБА_2 та транспортним засобом марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, автомобіль якого застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Мега-гарант». Постановою Суворівського районного суду м. Херсона від 03.07.2009 р. по справі № 3-3548/09, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 15.04.2009 р. та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП. За результатами розгляду вказаного страхового випадку позивач - ВАТ НАСК «Оранта» виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 27102,67 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути в порядку регресу з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Мега-гарант» в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13.07.2010 р. о 10:00 годині.

Представник позивача в судове засідання 13.07.2010 р. не з"явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду клопотання про продовження строку вирішення спору за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України на 2 місяці.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2010 р. надав клопотання про продовження строку вирішення спору за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України для ознайомлення з матеріалами справи, надав копію статуту ПАТ СК «Мега-гарант», відповідно до п. 2.9 якого товариство є правонаступником ЗАТ СК «Мега-гарант» у зв"язку з його перетворенням в ПАТ СК «Мега-гарант»; всі витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 13.07.2010 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 16/80-10 за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України на 2 місяці та розгляд справи відкладено на 07.09.2010 р. о 10:00 годині.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2010 р. не з"явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду витребувані судом документи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2010 р. позовні вимоги не визнає, надав відзив, у якому просить частково відмовити у задоволенні позовних вимог, а саме в стягненні відшкодування на загальну суму 6940,63 грн., оскільки вважає, що позивач помилково враховує ПДВ при розрахунку вартості матеріального збитку, завданого автомобілю HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1; вказує, що в звіті авто товарознавчого дослідження не взято до уваги коефіцієнт фізичного зносу.

Ухвалою суду від 07.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 29.09.2010 р. о 10:30 годині.

Розпорядженням виконуючого обов"язки голови господарського суду Харківської області № 282-10 від 14.09.2010 р., у зв"язку з переходом судді Здоровко Л.М. на іншу роботу, справу № 16/80-10 передано судді Бураковой А.М.

28.09.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав пояснення до позовних вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу з урахуванням відзиву відповідача (вх. № 3595), в яких зазначив, що розмір виплаченого страхового відшкодування, який підлягає стягненню на користь НАСК «Оранта» з відповідача повинен дорівнювати 21761,24 грн. (18599,37 грн. +20% ПДВ-510 франшизи).

Суд прийняв дані документи та долучив їх до матеріалів справи.

29.09.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав заяву, в якій просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: належним чином посвідчену копію повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою позивача про його отримання, належним чином посвідчену копію списку № 04 згрунтованих поштових відправлень від 08.09.2010 р.

Суд прийняв дані документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 29.09.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 07.09.2010 р. документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2010 р. позов визнає частково, з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 29.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 11.10.2010 р. о 16:00 годині.

Представник позивача в судове засідання 11.10.2010 р. не з"явився, витребуваних попередніми ухвалами суду від 07.09.2010 р. та від 29.09.2010 р. документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2010 р. позов визнає частково, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши представника відповідача, судом встановлено наступне.

05.11.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Жовтневого відділенні ВАТ НАСК «Оранта» (позивач по справі) та ОСОБА_1 (довірена особа ОСОБА_2) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 2008/30/1504, у відповідності до п. 2.1.1. якого предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, зазначеним у п. 1.1. цього договору, а саме автомобілем марки HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.2.1. договору страховим випадком за договором страхування вважаються події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, яким серед інших є дорожньо-транспортна пригода.

15.04.2009 р. в м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням довіреної особи ОСОБА_2 та транспортним засобом марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, автомобіль якого застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Мега-гарант» згідно полісу № ВА/3972508 від 26.11.2009 р. обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою Суворівського районного суду м. Херсона від 03.07.2009 р. по справі № 3-3548/09, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 15.04.2009 р. та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.

16.04.2009 р. страхувальник Буртов Д.О. звернувся до ВАТ НАСК «Оранта» з заявою про страхову виплату, яка зареєстрована за № 9/01059 (а.с. 15).

19.05.2009 р. за участю довіреної особи страхувальника ОСОБА_1 та спеціаліста страхової компанії ВАТ НАСК «Оранта» був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу марки HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, про що складено протокол (акт) огляду транспортного засобу (а.с. 17-20).

Згідно звіту № 9/01059 від 07.09.2009 р. автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП складає: 22585,56 грн. без ПДВ, а з ПДВ 27102,67 грн.

За результатами розгляду вказаного страхового випадку позивач - ВАТ НАСК «Оранта» виплатив страхувальнику ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 27102,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4928 від 30.09.2009 р., № 5141 від 08.10.2009 р., № 5420 від 22.10.2009 р. (а.с. 28-33).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Мега-гарант» на підставі Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961, укладений договір обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ВА/3972508 від 26.11.2009 р.

У зв"язку з цим позивач - ВАТ НАСК «Оранта» направив до відповідача - ПАТ «Страхова компанія «Мега-гарант» заяву від 19.01.2010 р. за № 12-03/68 про виплату суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 27102,67 грн., яка була отримана відповідачем 22.03.2010 р., про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте відповіді так і не отримав.

В наданому відзиві, відповідач пояснив, що при розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не було враховано значення коефіцієнта фізичного зносу складових, а також зазначив, що оскільки договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ВА/3972508 від 26.11.2009 р. передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн., то сума регресивного відшкодування повинна дорівнювати 18049,37 грн.

В наданих позивачем поясненнях до позовних вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу з урахуванням відзиву відповідача він зазначив, що розмір виплаченого страхового відшкодування, який підлягає стягненню на користь НАСК «Оранта» з відповідача повинен дорівнювати 21761,24 грн., з яких 18599,37 грн. сума витрат, пов"язана з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, + 20% ПДВ та - 510 грн. франшизи).

Позивач у наданих поясненнях помилково враховує податок на додану вартість, оскільки відповідно до п.п. 3.2.3. п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов"язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Відповідно до вказаних п.п. 3.2.3. п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" надання послуг із страхування не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв"язку з чим при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховується.

Відповідно до умов полісу № ВА/3972508 від 26.11.2009 р. обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка становить 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані в тому числі з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарский суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини. Які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 18089,37 грн. В частині стягнення в порядку регресу 20 відсотків податку на додану вартість у розмірі 3671,87 грн., суд відмовляє, оскільки ці позовні вимоги необґрунтовані, не доведені суду необхідними конкретними доказами та суперечать чинному законодавству України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 629, 979, 980, 990,993, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», статтями 3, 22, 29, 38 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові частково з урахуванням наданих пояснень позивача.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант» (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00124266) 18089,37 грн. - суми страхового відшкодування, 180,89 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення в порядку регресу 20 відсотків податку на додану вартість у розмірі 3671,87 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі № 16/80-10 складено та підписано 18 жовтня 2010 р.