Рішення № 12052121, 25.10.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2010 р.Справа № 6/94 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/94

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ Нафта", м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84, кімн. 616

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтосервіс", м. Кіровоград, вул. Леніна, 14

про стягнення 61255,66 грн,

За участю представників сторін:

від позивача - Феоктістов О.В., довіреність № 16 від 06.09.2010,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТ Нафта" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтосервіс" заборгованості в сумі 61255,66 грн, з яких 59583,25 грн основного боргу, 614,60 грн пені, 1057,81 грн 27 % річних.

Позивач в судовому засіданні 25.10.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання по справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1532194 від 19.10.2010.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подати ним до суду витребувані документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/94 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТ Нафта" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтосервіс" (Покупець) 01.01.2010 укладено договір поставки № 03/12-01 (далі - Договір, а.с. 9-11).

Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник передає у власність Покупця нафтопродукти, а саме: бензин А-76 (80), А-92, А-95, дизельне пальне, а Покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видатковій накладній. Видаткова накладна є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Ціна на товар формується Постачальником кожний день і обумовлена сторонами на день поставки зазначається у видатковій накладній. Підписання Покупцем видаткової накладної підтверджує його згоду в кількості та ціні товару (п. 3.1 Договору).

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 4 банківських дня від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до Покупця.

Договір, відповідно до пункту 7.1 набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині розрахунку за товар - до повного його виконання.

На виконання Договору позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000248 від 27.07.2010 на підставі довіреності № 98 від 26.07.2010 відпущено дизельне пальне в кількості 4215 л на суму 26343,75 грн, у т.ч. ПДВ, згідно видаткової накладної № РН-0000266 від 02.08.2010 на підставі довіреності № 99 від 30.07.2010 відпущено дизельне пальне і кількості 4215 л на суму 26512,35 грн, у т.ч. ПДВ, згідно видаткової накладної № РН-0000268 від 02.08.2010 відпущено дизельне пальне в кількості 4895 л на суму 31083,25 грн. Всього на загальну суму 83939,35 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату поставлених нафтопродуктів на суму 24356,10 грн.

Так, згідно банківських виписок, відповідачем на користь позивача 29.07.2010 оплачено 4343,75 грн, 30.07.2010 - 10000,00 грн; 02.08.2010 - 3500,00 грн та 6512,35 грн.

Решту заборгованості за поставлений товар в сумі 59583,25 грн товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтосервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ Нафта" не сплачено.

Наявність заборгованості підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.08.2010.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, який є спеціальним законом щодо даних правовідносин.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відповідачем факти, викладені в позовній заяві не спростовано, а відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 59583,25 грн господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 614,60 грн та 27 % річних в сумі 1057,81 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 Договору сторонами погоджено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у п.п. 3.3 даного Договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням положень Договору та зазначених норм права, наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати є обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення пені в сумі 614,60 грн за період з 07.08.2010 по 30.08.2010 підлягають задоволенню.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 4.7 Договору сторонами погоджено, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення пункту 3.3) не зарахована грошова сума є сумою, якою користується покупець та належить постачальнику, і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 27 % річних.

Таким чином, сторонами в Договорі визначено інший розмір процентів, ніж встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, що не суперечить положенням цього Кодексу.

За розрахунком позивача загальний розмір трьох відсотків річних за період з 07.08.2010 по 30.08.2010 за всіма видатковими накладними складає 1057,81 грн.

Вказані позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтосервіс" (25006, м. Кіровоград, вул. Леніна, 14, р/р 26003420890541 в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016, код ЄДРПОУ 31975470) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ Нафта" (25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, буд. 84, кімн. 616, р/р 26009198282600 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 35720285) 61255,66 грн, з яких: 59583,25 грн основної заборгованості, 614,40 грн пені, 1057,81 грн річних, а також 612,56 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В. Г. Кабакова

Повне рішення складено 26.10.2010.