Рішення № 12051820, 03.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.10 р. Справа № 2/225

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс”, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості в розмірі 17101,05грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Попова Г.Г. за довір.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення 17101,05грн., з яких 8436,70грн. сума основного боргу, 133,28грн. пеня, 8436,70грн. штраф, 25,73грн. 3% річних, 68,64грн. індекс інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання товару з відстрочкою платежу № 1631/09-ФС від 31.12.2008р., товарно-транспортні. Як на правові підстави позову посилається на ст. 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

31.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс” (Постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений догові постачання товару з відстрочкою платежу № 1631/09-ФС.

За цим договором Постачальник зобовязується продати, а Покупець прийняти продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що ціна на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних.

Згідно до п. 3.3. договору форма і порядок розрахунку готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу 5 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним Покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних.

Розділом 5 „Відповідальність сторін” визначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої суми отриманого товару.

Відповідно до п. 8.1. договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується на один рік.

Сторонами доказів відмови від договору або намірів його розірвати до матеріалів справи не надано, у звязку з чим за висновками суду договір є продовженим до 31.12.2010р.

Так, в виконання умов договору позивач здійснив постачання товару відповідачу, зокрема:

-за товарно-транспортною накладної від 12.08.2010р. на суму 2717,28грн.;

-за товарно-транспортною накладною від 03.08.2010р. на суму 741,60грн.;

-за товарно-транспортною накладною від 03.08.2010р. на суму 3554,62грн.;

-за товарно-транспортною накладною від 03.08.2010р. на суму 1423,20грн.

Всього позивачем було поставлено товар на загальну суму 8436,70грн.

За фактом поставки товару позивачем виписувалися податкові накладні від 12.08.2010р., від 03.08.2010р.

Однак, як вказує позивач відповідач умови договору не виконав за отриманий товар не розрахувався, у звязку з чим за останнім облікує заборгованість в розмірі 8436,70грн., що підтверджено матеріалами справи, двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2010р. та не спростовано відповідачем.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 8436,70грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 8436,70грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 133,28грн. за період з 09.08.2010р. по 17.09.2010р. на підставі п. 5.1. договору.

Перевіривши розрахунок пені за період з 09.08.2010р. по 17.09.2010р., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 133,28грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того на підставі п. 5.2. договору позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 8436,70грн.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що За прострочення платежу понад 30 днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, як видно з матеріалів справи за накладними від 03.08.2010р. період прострочення складає 40 календарних днів, а саме з 09.08.2010р. по 17.09.2010р.; за накладною від 12.08.2010р. період прострочення складає 31 календарний день, а саме з 18.08.2010р. по 17.09.2010р.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 8436,70грн., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 25,73грн. за період з 09.08.2010р. по 17.09.2010р. та індексу інфляції в розмірі 68,64грн. за серпень 2010р. на підставі ст. 625Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за серпень 2010р. та 3% річних за період з 09.08.2010р. по 17.09.2010р., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 25,73грн. та індексу інфляції в розмірі 68,64грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобовязання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс”, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 17101,05грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фудсервіс” (83030, м. Донецьк, вул.. Рогачевська, 1в, п/р 26004959969017 у філії ПАТ ПУМБ в м. Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 32965531) заборгованість в розмірі 8436,70грн., пеню в розмірі 133,28грн., 3% річних в розмірі 25,73грн., індекс інфляції в розмірі 68,64грн., штраф в розмірі 8436,70грн. витрати по сплаті державного мита в розмірі 171,01грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя