Рішення № 12051774, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р.                     Справа № 9/174                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.,

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Строймір”, м.Маріуполь

до відповідача Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 494912грн.03коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 13.10.2010р. о 14год.40хв. по 13.10.2010р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Строймір”, м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 494912грн.03коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 365645грн.27коп., інфляційних витрат в розмірі 104900грн.20коп. та 3% річних в розмірі 24366грн.56коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу товарів №01/п від 04.01.2007р., додаткову угоду б/н від 18.06.2007р. до наведеного договору, видаткові накладні №РН-0000161 від 14.08.2007р., №РН-0000004 від 11.02.2008р., №РН-0000011 від 03.03.2008р., №РН-0000012 від 20.03.2008р., №РН-0000015 від 02.04.2008р., №РН-0000017 від 03.04.2008р., №РН-0000020 від 24.04.2008р., №РН-0000021 від 06.05.2008р., №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р., рахунки-фактури №СФ-0000132 від 14.08.2007р., №СФ-0000004 від 11.02.2008р., №СФ-0000009 від 03.03.2008р., №СФ-0000010 від 20.03.2008р., №СФ-0000017 від 02.04.2008р., №СФ-0000019 від 03.04.2008р., №СФ-0000023 від 24.04.2008р., №СФ-0000024 від 06.05.2008р., рахунки на оплату №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОЖ №015570 від 14.08.2007р., ЯОЦ №824183 від 29.02.2008р., ЯОЦ №824184 від 03.03.2008р., ЯОЦ №824214 від 03.04.2008р., ЯОЦ №824236 від 30.04.2008р., ЯОЦ №824242 від 08.05.2008р., НБІ №525018 від 17.07.2008р., НБІ №525034 від 28.08.2008р., НБІ №525076 від 22.09.2008р., НБІ №525101 від 31.10.2008р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 11.08.2010р.

Відповідач 13.10.2010р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовну заяву визнає в повному обсязі та просить суд надати розстрочку строком на 3 місяці.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6855201 Житлово-комунальне підприємство по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь станом на 01.09.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

05.10.2010р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н та дати, відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

04.01.2007р. між Приватним підприємством „Строймір”, м.Маріуполь та Житлово-комунальним підприємством по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь укладений договір купівлі-продажу №01/п, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов`язується поставляти та передавати у власність будівельні матеріали покупцю (відповідачу), а покупець зобов`язується приймати зазначений товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору, згідно доданих рахунків та накладних.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р.

Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціну одиниці товару та вартість належної до відвантаження партії, узгоджуються сторонами та зазначається у рахунках та накладних.

Відповідно до п.2.1.1 договору, продавець зобов’язаний здійснювати поставки партій товару належної якості, у обумовлений сторонами строк за кожною партією товару, у кількості, асортименті та згідно наданих рахунків і накладних.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на підставі договору купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р. на загальну суму 452126грн.46коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000161 від 14.08.2007р., №РН-0000004 від 11.02.2008р., №РН-0000011 від 03.03.2008р., №РН-0000012 від 20.03.2008р., №РН-0000015 від 02.04.2008р., №РН-0000017 від 03.04.2008р., №РН-0000020 від 24.04.2008р., №РН-0000021 від 06.05.2008р., №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір купівлі-продажу купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р., оскільки: п.п.1.2, 3.1 договору визначено, що номенклатура, кількість, ціну одиниці товару та вартість належної до відвантаження партії, узгоджуються сторонами та зазначається у рахунках та накладних, загальна сума договору вказується у наданому рахунку та у накладних; актом звіряння взаєморозрахунків станом на 11.08.2010р. сторонами визначена сума заборгованості за спірними видатковими накладними та рахунками-фактурами на підставі договору купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р.

Також, позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що ніяких інше договорів, у тому числі у спрощеній формі, у 2007-2008р.р. сторони не укладали, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних, печатками відповідача та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОМ №988578 від 15.10.2008р., ЯОМ №988583 від 20.10.2008р., ЯОМ №988589 від 23.10.2008р., НБІ №187209 від 03.11.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

На сплату отриманої за видатковими накладними №РН-0000161 від 14.08.2007р., №РН-0000004 від 11.02.2008р., №РН-0000011 від 03.03.2008р., №РН-0000012 від 20.03.2008р., №РН-0000015 від 02.04.2008р., №РН-0000017 від 03.04.2008р., №РН-0000020 від 24.04.2008р., №РН-0000021 від 06.05.2008р., №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №СФ-0000132 від 14.08.2007р., №СФ-0000004 від 11.02.2008р., №СФ-0000009 від 03.03.2008р., №СФ-0000010 від 20.03.2008р., №СФ-0000017 від 02.04.2008р., №СФ-0000019 від 03.04.2008р., №СФ-0000023 від 24.04.2008р., №СФ-0000024 від 06.05.2008р. та рахунки на оплату №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури та рахунки на оплату надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних видаткових накладних, оскільки позивачем до матеріалів справи 05.10.2010р. доданий акт звіряння взаєморозрахунків станом на 17.02.2010р., відповідно з якого вбачається, що відповідач отримав зазначені вище рахунки на підставі договору купівлі-продажу №01/п від 04.01.2007р.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надходило будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків, не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №СФ-0000132 від 14.08.2007р., №СФ-0000004 від 11.02.2008р., №СФ-0000009 від 03.03.2008р., №СФ-0000010 від 20.03.2008р., №СФ-0000017 від 02.04.2008р., №СФ-0000019 від 03.04.2008р., №СФ-0000023 від 24.04.2008р., №СФ-0000024 від 06.05.2008р. та рахунки на оплату №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р. надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №РН-0000161 від 14.08.2007р., №РН-0000004 від 11.02.2008р., №РН-0000011 від 03.03.2008р., №РН-0000012 від 20.03.2008р., №РН-0000015 від 02.04.2008р., №РН-0000017 від 03.04.2008р., №РН-0000020 від 24.04.2008р., №РН-0000021 від 06.05.2008р., №48 від 02.07.2008р., №59, №60 від 08.08.2008р., №68 від 02.09.2008р., №70 від 03.10.2008р., доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що формою оплати є безготівковий розрахунок у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки товару на протязі 30 днів з дати отримання.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару за кожною окремою видатковою накладною є:

–          за видатковою накладною №РН-0000161 від 14.08.2007р. – 13.09.2007р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000004 від 11.02.2008р. – 12.03.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000011 від 03.03.2008р. – 02.04.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000012 від 20.03.2008р. – 19.04.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000015 від 02.04.2008р. – 02.05.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000017 від 03.04.2008р. – 03.05.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000020 від 24.04.2008р. – 24.05.2008р.;

–          за видатковою накладною №РН-0000021 від 06.05.2008р. – 05.06.2008р.;

–          за видатковою накладною №48 від 02.07.2008р. – 01.08.2008р.;

–          за видатковими накладними №59, №60 від 08.08.2008р. – 07.09.2008р.;

–          за видатковою накладною №68 від 02.09.2008р. – 02.10.2008р.;

–          за видатковою накладною №70 від 03.10.2008р. – 02.11.2008р.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 365645грн.27коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 365645грн.27коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовну заяву у повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 365645грн.27коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Строймір”, м.Маріуполь в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 365645грн.27коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 104900грн.20коп. та 3% річних в розмірі 24366грн.56коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача по кожній видатковій накладній з урахуванням часткових оплат, 3% річних становлять суму в розмірі 24366грн.56коп. за період прострочення з 13.09.2007р. по 13.08.2010р. та розмір інфляційних витрат становить 104900грн.20коп. за період прострочення з жовтня 2007р. по березень 2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, враховуючи момент виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції (з наступного дня від кінцевого строку оплати товару встановленого вище), суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 24366грн.56коп. за період прострочення з 13.09.2007р. по 13.08.2010р. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 24346грн.86коп. за період прострочення з 14.09.2007р. по 13.08.2010р. (по кожній видатковій накладній з урахуванням часткових оплат).

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 104900грн.20коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд надати розстрочку строком на 3 місяці.

Виходячи з чого суд вважає, що відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на три місяці.

У підтвердження своїх вимог посилається на те, що відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, у судовому засіданні 13.10.2010р. представник позивача проти розстрочення виконання рішення господарського суду не заперечує (протокол судового засідання від 13.10.2010р.).

Таким чином, розглянувши заяву Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь про розстрочення виконання рішення господарського суду на 3 місяці, суд дійшов висновку про існування обставин, що ускладнюють виконання рішення по цій справі.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на розстрочення виконання рішення, суд вважає заяву Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655, 666, 688, 690 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Строймір”, м.Маріуполь до відповідача, Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 494912грн.03коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 365645грн.27коп., інфляційних витрат в розмірі 104900грн.20коп. та 3% річних в розмірі 24366грн.56коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполь (за адресою: пр-т.Металургів, б.217, м.Маріуполь, Донецька область, 87524, код ЄДРПОУ 23598905) на користь Приватного підприємства „Строймір” (за адресою: вул.Куприна, 15/71, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, р/р 26007215068181 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецька, МФО 334011, код ЄДРПОУ 31971832) суму основного боргу в розмірі 365645грн.27коп., інфляційні витрати в розмірі 104900грн.20коп., 3% річних в розмірі 24346грн.86коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4948грн.92коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235грн.99коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №9/174 від 13.10.2010р. строком на три місяці шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частинами, починаючи з листопада 2010р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 13.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 18.10.2010р.