Рішення № 12051768, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р.                     Справа № 9/173                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Діпнет”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 172290грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Діпнет”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 172290грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунки-фактури №Д-1101/3 від 11.01.2010р., №Д-1702/1 від 17.02.2010р., №Д-0903-1 від 09.03.2010р., видаткові накладні №Д-260101 від 26.01.2010р., №Д-100303 від 10.03.2010р., №Д-160402 від 16.04.2010р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №344 від 26.01.2010р., №10 від 09.03.2010р., №20 від 16.04.2010р., лист-вимогу вих.№1607/4 від 16.07.2010р., гарантійний лист №137 від 21.04.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6894501 Товариство з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк станом на 03.09.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

06.10.2010р. на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 30.09.2010р., відповідно до якої останній зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 162290грн.00коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до наведеної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Діпнет”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 172290грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №Д-260101 від 26.01.2010р., №Д-100303 від 10.03.2010р., №Д-160402 від 16.04.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 25.08.2010р., 14.09.2010р. та 06.10.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №10 від 09.03.2010р., №344 від 26.01.2010р., №20 від 16.04.2010р., надати письмові пояснення стосовно наявності підписів представників відповідача на видаткових накладних №Д-100303 від 10.03.2010р., №Д-260101 від 26.01.2010р., №Д-160402 від 16.04.2010р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №Д-260101 від 26.01.2010р., №Д-100303 від 10.03.2010р., №Д-160402 від 16.04.2010р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №344 від 26.01.2010р., №10 від 09.03.2010р., №20 від 16.04.2010р., номера та дати яких відображені у зазначених накладних (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату продукції, отриманої за наявними у справі видатковими накладними, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №Д-1101/3 від 11.01.2010р., №Д-1702/1 від 17.02.2010р., №Д-0903-1 від 09.03.2010р.,копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних видаткових накладних, оскільки зазначені видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей містять посилання на відповідні рахунки. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія гарантійного листа №137 від 21.04.2010р., з якого вбачається, що відповідач гарантує оплату за поставлений кабель та оптичні патч-корди згідно рахунків №Д-1101/3 від 11.01.2010р., №Д-1702/1 від 17.02.2010р., №Д-0903-1 від 09.03.2010р. на загальну суму 162290грн.00коп.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач сплатив частково на суму 10000грн.00коп., що підтверджує банківською випискою за лютий 2010р., з якої вбачається, що відповідач сплатив позивачу грошові кошти за оптичний кабель згідно рахунку №Д-1101/3 від 11.01.2010р. (копія якого наявна у матеріалах справи), у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 162290грн.00коп.

У зв`язку з несплатою решти боргу позивачем на адресу відповідача 29.07.2010р. був направлений лист-вимога вих.№1607/4 від 16.07.2010р. про погашення заборгованості за поставлений товар до 01.08.2010р., який отриманий відповідачем 02.08.2010р. (докази направлення та отримання вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки встановлений позивачем у листі-вимозі строк оплати настав до отримання відповідачем наведеного листа, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу 7 денного строку з моменту пред’явлення вимоги.

Таким чином, оскільки наведена вище вимога про сплату заборгованості отримана відповідачем 02.08.2010р., кінцевим строком оплати товару за видатковими накладними №Д-260101 від 26.01.2010р., №Д-100303 від 10.03.2010р., №Д-160402 від 16.04.2010р. є 09.08.2010р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 162290грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 162290грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діпнет”, м.Дніпропетровськ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 162290грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Діпнет”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 162290грн.00коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра” (за адресою: вул.Собінова, б.151, м. Донецьк, 83054, код ЄДРПОУ 24465962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діпнет” (за адресою: вул.Фучика, б.18, м.Дніпропетровськ, 49000, р/р 26002060367483 в КБ „ПРИВАТБАНК” м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 36728044) суму заборгованості в розмірі 162290грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1622грн.90коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222грн.30коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 26.10.2010р.