Рішення № 12051767, 18.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.10 р. Справа № 9/196

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.,

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ”, м.Київ

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Іллічівське Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 26563грн.06коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Войтович М.М. представник (за довіреністю б/н від 11.10.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_2 за паспортом НОМЕР_2 виданий Першотравневим РВ ГУМВС України в Донецькій області 15.02.2007р.

З 18.10.2010р. о 15год.20хв. по 18.10.2010р. о 15год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Іллічівське Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 26563грн.06коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 20262грн.97коп., інфляційних витрат в розмірі 5011грн.03коп. та 3% річних в розмірі 1289грн.06коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про поставку товарів №48-П/2008 від 01.02.2008р. з додатком до нього, накладні №3038050 від 04.07.2008р., №3038105 від 07.07.2008р., №3038200 від 08.07.2008р., рахунки-фактури №581163 від 27.06.2008р., №581314 від 04.07.2008р., №581383 від 08.07.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПГ №092456 від 01.07.2008р., ЯПГ №092457 від 04.07.2008р., ЯПГ №092459 від 08.07.2008р., податкові накладні №7000008070 від 04.07.2008р., №7000008113 від 07.07.2008р., №7000008200 від 08.07.2008р., лист-вимогу вих.№852 від 25.05.2010р., банківське повідомлення від 16.07.2008р.

Відповідач 18.10.2010р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву б/н від 18.10.2010р., відповідно до якого останній позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7216845 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, с.Іллічівське Донецька область станом на 11.10.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як фізична особа підприємець.

18.10.2010р. позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ”, м.Київ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, с.Іллічівське Донецька область укладений договір про поставку товарів №48-П/2008, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) приймає на себе зобов”язання передавати у власність покупця (відповідача) матеріальні цінності виробництва компанії DEVI A/S, JEVI A/S та Airelec (гріючі кабелі, терморегулятори, системи контролю та управління електрообігрівом, рушникосушарки, тепло вентилятори, інфрачервоні обігрівачі, конвектори, повітряні завіси, аксесуари до них, та інше), а покупець приймати та оплачувати зазначений товар і здійснювати його наступну реалізацію.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2.5 договору, поставка товару відбувається на умовах EXW INCOTERMS 2000 (склад продавця, який знаходиться за адресою: м.Київ, Вікентія Хвойки 18/14), якщо сторони не домовляться про інше.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на підставі договору про поставку товарів №48-П/2008 від 01.02.2008р. на загальну суму 29862грн.97коп., що підтверджується накладними №3038050 від 04.07.2008р., №3038105 від 07.07.2008р., №3038200 від 08.07.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір про поставку товарів №48-П/2008 від 01.02.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір про поставку товарів №48-П/2008 від 01.02.2008р., оскільки: п.1.2 договору передбачено, що, зокрема, ціна продажу товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які оформлюються на кожну окрему поставку; позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що між сторонами, крім договору про поставку товарів №48-П/2008 від 01.02.2008р., інших договірних відносин не було; відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що між сторонами укладений спірний договір, згідно з яким були здійсненні поставки, що підтверджується накладними №3038050 від 04.07.2008р., №3038105 від 07.07.2008р., №3038200 від 08.07.2008р.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних, печатками підприємства відповідача та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПГ №092456 від 01.07.2008р., ЯПГ №092457 від 04.07.2008р., ЯПГ №092459 від 08.07.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

На сплату отриманої за видатковими накладними №3038050 від 04.07.2008р., №3038105 від 07.07.2008р., №3038200 від 08.07.2008р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №581163 від 27.06.2008р., №581314 від 04.07.2008р., №581383 від 08.07.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних накладних, оскільки зазначені накладні містять посилання на відповідні рахунки-фактури та вони підписані уповноваженим представником відповідача без заперечень.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надходило будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків, не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №581163 від 27.06.2008р., №581314 від 04.07.2008р., №581383 від 08.07.2008р., надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №3038050 від 04.07.2008р., №3038105 від 07.07.2008р., №3038200 від 08.07.2008р., доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Пунктом 3.3.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, визначеної за видатковою накладною, оформленою сторонами при здійснені поставки.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару за кожною окремою накладною є:

за накладною №3038050 від 04.07.2008р. 03.08.2008р.;

за накладною №3038105 від 07.07.2008р. 06.08.2008р.;

за накладною №3038200 від 08.07.2008р. 07.08.2008р.;

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції за накладною №3038050 від 04.07.2008р. в сумі 9600грн.00коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи банківським повідомленням від 16.07.2008р., у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 20262грн.97коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 20262грн.97коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовну заяву у повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, повязані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 20262грн.97коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20262грн.97коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 5011грн.03коп. та 3% річних в розмірі 1289грн.06коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 5011грн.03коп. за період прострочення з серпня 2008р. по серпень 2010р. та 3% річних становлять суму в розмірі 1289грн.06коп. за період прострочення з 08.08.2008р. по 20.09.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо 3% річних, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку 3% річних позивачем допущені арифметичні помилки в частині розрахунку кількості днів прострочення сплати заборгованості.

Таким чином, належний до стягнення розмір 3% річних становить 1286грн.73коп. за період з 08.08.2008р. по 20.09.2010р. (773 дня), у звязку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 1289грн.06коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1286грн.73коп.

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5011грн.03коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ”, м.Київ до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Іллічівське Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 26563грн.06коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 20262грн.97коп., інфляційних витрат в розмірі 5011грн.03коп. та 3% річних в розмірі 1289грн.06коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Данфосс ТОВ” (за адресою: вул.В.Хвойки, 15/15/6, м.Київ, 04080, р/р 26008000179000 в АТ „Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 20074667) суму основного боргу в розмірі 20262грн.97коп., інфляційні витрати в розмірі 5011грн.03коп., 3% річних в розмірі 1286грн.73коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 265грн.61коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235грн.98коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Повне рішення складено 25.10.2010р.