Рішення № 12051763, 20.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.10 р.                     Справа № 9/185                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м.Красноармійськ

про стягнення заборгованості в розмірі 1216054грн.07коп.

В засіданні суду брали участь представники сторін:

від позивача: Задирака А.А. – юрисконсульт (за довіреністю №03-34 від 18.12.2009р.);

від відповідача: Бедряк О.О. – економіст по претензійній та договірній роботі (за довіреністю №23 від 04.01.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м.Красноармійськ, про стягнення заборгованості в розмірі 1216054грн.07коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1190359грн.25коп., пені в розмірі 14289грн.14коп., суми інфляційних витрат в розмірі 8681грн.76коп. та 3% річних в розмірі 2723грн.92коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №1 від 24.12.2007р., протокол узгодження розбіжностей від 30.01.2008р. до наведеного договору, додаткову угоду від 07.12.2009р. до наведеного договору, рахунки-фактури №7/1511 від 31.07.2010р., №7/1555 від 31.08.2010р., акти від 31.07.2010р., від 31.08.2010р.

Відповідач 20.10.2010р. надав суду відзив на позовну заяву №012/3949 від 18.10.2010р., відповідно до якого останній визнає позовні вимоги частково та просить суд зменшити пеню у процентному відношенні 64% від нарахованої позивачем.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

24.12.2007р. між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк та Комунальним підприємством „Красноармійськводоканал”, м.Красноармійськ укладений договір про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №1, відповідно до п.1.1 якого визначено, що підприємство (позивач) зобов’язується надавати споживачу (відповідачу) послуги по централізованому питному водопостачанню у об’ємах згідно щомісячного графіку (п.2.3 договору), в межах технічних можливостей підприємства, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що підприємства питного водопостачання зобов'язані забезпечити, зокрема, виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що надання послуг водопостачання здійснюється рівномірно на протязі всього періоду дії договору згідно заявки споживача.

В розпорядженні суду відсутні заявки покупця згідно п.2.1 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту надання послуг по централізованому питному водопостачанню відповідачу.

На виконання Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” та у відповідності з укладеним договором позивачем надавались послуги з централізованого питного водопостачання відповідачу.

Позивач зазначає, що за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. відповідачу надані послуги з централізованого питного водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів від 31.07.2010р., від 31.08.2010р., рахунками-фактурами №7/1511 від 31.07.2010р., №7/1555 від 31.08.2010р.

Споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ст.22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”).

У п.6.6 договору сторонами узгоджено, що споживач зобов’язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

Відповідно до п.5.1 договору, споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Споживач згідно заявленого об’єму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі за діючими тарифами у наступні строки:

– до початку поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за першу декаду;

– до 10 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за другу декаду;

– до 20 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за третю декаду (п.5.4 договору).

Згідно п.5.6 договору, кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту про отримання води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.

В порушення даних вимог оплата за отримані послуги виконувалась відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого, за твердженням позивача, за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1190359грн.25коп., яка до теперішнього часу не сплачена.

Одночасно, в процесі розгляду справи позивачем надана копія акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р., з якого вбачається, що станом на 01.10.2010р. відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 1965704грн.94коп., у тому числі заборгованість в розмірі 1190359грн.25коп. за липень 2010р. та серпень 2010р. за рахунками-фактурами №7/1511 від 31.07.2010р., №7/1555 від 31.08.2010р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наведених послуг не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1190359грн.25коп.

Як зазначено вище, в наданому суду відзиві №012/3949 від 18.10.2010р. відповідач визнає позовні вимоги частково на суму в розмірі 1190359грн.25коп.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 1190359грн.25коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1190359грн.25коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3 договору, у разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання споживач зобов’язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період прострочення за кожним окремим рахунком-фактурою з 02.08.2010р. по 10.09.2010р. в розмірі 14289грн.14коп.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку пені позивачем допущені арифметичні помилки в частині розрахунку кількості днів прострочення сплати заборгованості.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 13776грн.25коп. за період з 02.08.2010р. по 10.09.2010р. (47 днів), у зв’язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно до відзиву відповідача, останній просить суд зменшити пеню у процентному відношенні 64% від нарахованої позивачем. В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем утворилась у зв’язку з несвоєчасним внесенням платні за надані послуги абонентами водоканалу, оскільки поставлена позивачем питна вода , в свою чергу, поставляється відповідачем абонентам (населенню).

За твердженням відповідача, останній не має законних підстав стягувати з населення борги з урахуванням неустойки за прострочення зобов’язання по сплаті за надані послуги по прийманню та очищенню стічних вод, оскільки Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” зазначені дії заборонені.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності та у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені, на думку суду розмір пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У зв’язку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір пені.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотного позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити частково та зменшити розмір пені на 64%.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 36% від належної до стягнення суми пені в розмірі 13776грн.25коп., а саме – 4959грн.45коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 8681грн.76коп. та 3% річних в розмірі 2723грн.92коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача по кожному рахунку-фактурі з урахуванням часткових оплат, 3% річних становлять суму в розмірі 2723грн.92коп. за період прострочення з 02.08.2010р. по 10.09.2010р. та розмір інфляційних витрат становить 8681грн.76коп. за серпень 2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо 3% річних, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку 3% річних позивачем допущені арифметичні помилки в частині розрахунку кількості днів прострочення сплати заборгованості.

Таким чином, належний до стягнення розмір 3% річних становить суму в розмірі 2626грн.09коп. за період з 02.08.2010р. по 10.09.2010р. (47 днів), у зв’язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 2723грн.92коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 2626грн.09коп.

Одночасно розглянувши представлений розрахунок суми інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 8681грн.76коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають пропорційному розподілу між сторонами, в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, ст.ст.509, 525, 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк до відповідача, Комунального підприємства „Красноармійськводоканал”, м.Красноармійськ, про стягнення заборгованості в розмірі 1216054грн.07коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1190359грн.25коп., пені в розмірі 14289грн.14коп., суми інфляційних витрат в розмірі 8681грн.76коп. та 3% річних в розмірі 2723грн.92коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Красноармійськводоканал” (за адресою: вул.Шевченко, 90, м.Красноармійськ, Донецька область, 85300, р/р 26002350008000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецька, МФО 334970, код ЄДРПОУ 35470311) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (за адресою: вул.Артема, 85, м.Донецьк, 83001, р/р 26000301796023 у філії „ГУ ПІБ України у Донецькій області” м.Донецьк, МФО 334635, код ЄДРПОУ 00191678) суму основного боргу в розмірі 1190359грн.25коп., пеню в розмірі 4959грн.45коп., 3% річних в розмірі 2626грн.09коп., інфляційні витрати в розмірі 8681грн.76коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 12154грн.43коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.88коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 20.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 25.10.2010р.