Рішення № 12051668, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 40/227                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариство з обмеженою відповідальінстю „ Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельної компанії „Тофіс - Сервіс”, м. Маріуполь

про стягнення 1331 836 грн. 24 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Науменко С.О. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельної компанії „Тофіс-Сервіс” про стягнення з останнього:

·          основного боргу з лізингових платежів в сумі 1119 326 грн. 10 коп. за період з 02.08.10р. по 30.06.10р.;

·          пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів в сумі в сумі 137019 грн. 16 коп., окремо за платежам згідно графіку;

·          трьох процентів річних в сумі 21 010 грн. 76 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 01.08.10р. по 25.08.10р.;

·          інфляційних в сумі 40 847 грн. 32 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 01.08.10р. по 25.08.10р.;

·          штраф у сумі 13 632 грн. 90 коп. за кожне порушення не надання відповідачем документів, які відображають фінансовий стан за останні звітні періоди, а саме штраф у розмірі 0,5% від вартості предмету лізингу, у зв’язку з чим загальна ціна позову складає - 1331 836 грн. 24 коп.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Наданий позивачем Витяг із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.10р. підтверджує знаходження товариства відповідача за адресою вказаною у позовної заяві.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 17.06.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”, далі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельною компанією „Тофіс - Сервіс”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 070-06/2008, далі договір, та додаткові угоди до нього: № 3/1 від 01.07.08р.; №4/1 від 01.07.08р.; №5/1 від 23.06.10р.

За умовами договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зокрема: дві одиниці сідлових тягачів типу MAN TGA 18.480 4Х 2 BLS на загальну суму 1363290 грн. 32 коп. згідно з Додатком № 35/1 від 23.06.10р., а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти майно – предмет лізингу, та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені графіком платежів ( Додаток №4/1) та рахунками тощо.

Як зазначено у пункті 1.5, строк дії договору починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується останньою датою платежу згідно графіку визначеного у Додатку №4/1. Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано у користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна від 01.07.08р.

Згідно п. 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, графіку та умов фінансування. Нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривни до долару США, як це зазначено у п.п. 3.5-3.7 договору. Договір фінансового лізингу припинив свою дію, на що сторонами було складено акт на повернення предмету лізингу від 23.06.10р.

Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним за період з 02.08.09р. по 30.06.10р. утворився основний борг в сумі 1119326 грн. 10 коп.

Згідно пункту 3.16 договору за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів передбачених договором, та графіком лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, що підлягає сплаті, за кожний день затримки платежу. Умови нарахування пені визначено у пункті 3.17 договору, а саме з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватися у той день, коли Лізингоодержувач повністю сплатить прострочення грошового зобов’язання.

Тобто, умовами договору сторони передбачили збільшення строку позовної давності нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, передбаченого частиною першою статті 259 ЦК України, ніж це зазначено у частині 6 статті 232 ГК України.

Оскільки Лізингоотримувач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню в сумі 137019 грн. 16 коп., окремо за лізинговими платежами, передбаченими графіком, та рахунками доданих до матеріалів справи.

Також, Лізингодавець з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача додатково три процента річних в сумі 21010 грн. 76 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 01.08.09р. по 25.08.10р., окремо рахунками доданих до матеріалів справи.

Несвоєчасне виконання грошового щодо зобов’язання мале місце, а тому позивач наполягає на стягненні з відповідача додатково інфляційних в сумі 40847 грн. 32 коп. з 01.08.09р. по 25.08.10р.

Відповідно до умов пункту 8.1.6 договору на Лізингоодержувача покладено обов’язок періодично надавати Лізингодавцю документи, що відображають його фінансовий стан. Підпунктом 8.1.6.1 договору передбачено, що до обов’язків Лізингоодержувача, як господарського товариства , входить надання проміжної звітністі (баланс та звіт про фінансові результати), завірену підписами осіб, що мають право першого та другого підписів банківських документів і печаткою – щоквартальну, але не пізніше 20 ( двадцяти) календарних днів після завершення календарного кварталу тощо.

Так як, відповідач порушив вказані умови договору і не надав позивачеві документи, які відображають його фінансовий стан за останні звітні періоди, позивач з посиланням на пункт 17.1.2 у кожному випадку порушення зобов’язання намагається стягнути з нього штраф, у розмірі 0,5 % від вартості предмету лізингу, у зв’язку з чим пред’явив рахунки: № 8952 від 09.06.10р. та №9007 від 11.06.10р. на загальну суму 13632 грн. 90 коп.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення відповідачем лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів та несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Відповідач доказів виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу суду не надав.

За таких обставин позов щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 1119 326 грн. 10 коп. за період з 02.08.10р. по 30.06.10р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вказаної статті, оскільки згідно умов договору фінансового лізингу та приписів частини першої статті 259 ЦК України сторони зробили застереження відносно спеціального строку позовної давності а на стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Тому позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 137019 грн. 16 коп., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлено сторонами у договорі, не передбачений він і законом, а тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 21 010 грн. 76 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з 01.08.10р. по 25.08.10р., окремо за лізинговими платежами, передбаченими Додатком №4/1, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Наявність інфляційних процесів на час прострочення грошового зобов’язання підтверджено доказами у справі, а тому позов щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 40 847 грн. 32 коп. за період з 01.08.10р. по 25.08.10р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Докази ненадання відповідачем документів на вимогу позивача про його фінансовий стан на підставі п.п. 8.1.6.1 п. 8.1.6 підтверджено доказами у справі, а тому позивач обґрунтовано посилається на приписи п.п. 17.1.2, який встановлює у кожному випадку порушення зобов’язання стягнення штрафу, у розмірі 0,5 % від вартості предмету лізингу. За таких умов позов у цій частини щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 13632 грн. 90 коп., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 13318 грн. 36 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельна компанія „ Тофіс-Сервіс”.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.10.10р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 629, п. 1 ст. 638, 806 ЦК України, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, п. 6 ст. 232, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43,22, 33, 34, 36 , 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” до товариства з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельної компанії „Тофіс-Сервіс” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю дорожньо-будівельної компанії „Тофіс-Сервіс”, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 60, ід. код 34843227, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”, 03056, м. Київ, вул. Польова, 24д, ід. код 35378830, основний борг з лізингових платежів в сумі 1119 326 грн. 10 коп., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 137019 грн. 16 коп., три процента річних в сумі 21 010 грн. 76 коп., інфляційні в сумі 40 847 грн. 32 коп., штраф в сумі 13 632 грн. 90 коп., витрати по державному миту в сумі 13318 грн. 36 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст складено –02.11.10р.