Рішення № 12051667, 01.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.10 р.                     Справа № 15/64                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Чайка” м. Красний Лиман (код ЄДРПОУ 13544204)

до відповідача приватного підприємства “Каверін” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31272550)

про стягнення заборгованості в сумі 25451,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко І.С. за довіреністю б/н від 19.04.2010 р.

від відповідача: Мірзоян Л.К. за довіреністю б/н від 27.10.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Чайка” м. Красний Лиман до приватного підприємства “Каверін” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 25451,50 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/64, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 21.06.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.06.2010 р. до 04.06.2010 р.

Ухвалою від 04.06.2010 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 04.06.2010 р. суд зупинив провадження у даній справі.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 526 повернув до суду справу № 15/64 без виконання у зв’язку з ненадходженням коштів по рахунку № 675 за проведення експертизи.

Ухвалою від 15.10.2010 р. суд поновив провадження у справі, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009 р. сторони уклали договір № 309 (поставки на умовах оплати з відстроченням платежу), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти та передавати у власність, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що сума даного договору визначається як загальна сума товарних накладних в період його дії. Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару, не пізніш 8 банківських днів від моменту передачі такої партії товару.

До договору сторони підписали додаток від 28.09.2009 р. – специфікацію, якою передбачили найменування товару, його кількісні та вартісні показники.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

Відповідач надав позивачу генеральні довіреності до договору № 309 від 28.09.2009 р. із зазначенням представників відповідача, уповноважених на отримання товарно–матеріальних цінностей від позивача, а також відбитків печатки. Завірені копії довіреностей містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 309 від 28.09.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 128951,50 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Прийняв” та відбитками печатки, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними, рахунками–фактурами, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Спірними видатковими накладними позивач вважає наступні: № н–400 від 05.11.2009 р. на суму 7720,00 грн., № н–401 від 05.11.2009 р. на суму 5790,00 грн., № н–418 від 25.11.2009 р. на суму 9700,00 грн., № н–428 від 27.11.2009 р. на суму 3700,00 грн., завірені копії яких додані до позову.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 103500,00 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 25451,50 грн. В підтвердження факту здійснення часткових оплат позивач надав до суду завірені копії: банківських виписок з відмітками банку про проведення платежів, картки рахунку, довідки за підписом головного бухгалтера підприємства позивача.

Позивач направив відповідачу претензію № 8/09 від 02.12.2009 р. з вимогою погасити заборгованість, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою пошти. Завірені копії претензії та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

13.05.2010 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким не визнає позовні вимоги у зв’язку з тим, що на його думку товар за спірними накладними поставлявся відповідачу не на виконання умов спірного договору № 309 від 28.09.2009 р.

Такі заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 309 від 28.09.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Позивач надав до суду письмові пояснення про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Сам відповідач під час здійснення часткових оплат товару, отриманого за спірними видатковими накладними, в призначенні платежу підставою оплати вказував саме договір № 309 від 28.09.2009 р.

13.05.2010 р. від позивача надійшла заява № 5 від 12.05.2010 р. про зміну підстави позову, де позивач повністю змінює видаткові накладні, які на його думку залишилися неоплаченими відповідачем та є спірними у даній справі. Таким чином в період дії договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 128951,50 грн. за видатковими накладними: № РН–0000354 від 15.10.2009 р. на суму 11580,00 грн., № РН–0000355 від 15.10.2009 р. на суму 9650,00 грн., № РН–0000356 від 15.10.2009 р. на суму 9650,00 грн., № РН–0000373 від 20.10.2009 р. на суму 41040,00 грн., № РН–0000375 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000376 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000377 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000378 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000379 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № Н–400 від 05.11.2009 р. на суму 5790,00 грн., № Н–402 від 05.11.2009 р. на суму 6851,50 грн., № Н–403 від 05.11.2009 р. на суму 5790,00 грн.

За товар, поставлений 15.10.2009 р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунок–фактуру № ЧК–000543 від 15.10.2009 р. на суму 30880,00 грн., поставлений 20.10.2009 р. – рахунок–фактуру № ЧК–000544 від 20.10.2009 р. на суму 41040,00 грн., поставлений 22.10.2009 р. – рахунок–фактуру № ЧК–000546 від 22.10.2009 р. на суму 38600,00 грн., поставлений 05.11.2009 р. – рахунок–фактуру № ЧК–000555 від 05.11.2009 р. на суму 18431,50 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 103500,00 грн. за банківськими виписками: від 02.11.2009 р. на суму 8000,00 грн., від 04.11.2009 р. на суму 50000,00 грн., від 16.11.2009 р. на суму 10000,00 грн., від 19.11.2009 р. на суму 8000,00 грн., від 27.11.2009 р. на суму 500,00 грн., від 03.12.2009 р. на суму 4000,00 грн., від 09.12.2009 р. на суму 4000,00 грн., від 18.12.2009 р. на суму 4500,00 грн., від 28.12.2009 р. на суму 2000,00 грн., від 05.01.2010 р. на суму 2500,00 грн., від 13.01.2010 р. на суму 2000,00 грн., від 01.02.2010 р. на суму 2000,00 грн., від 08.02.2010 р. на суму 1500,00 грн., від 11.02.2010 р. на суму 1000,00 грн., від 25.02.2010 р. на суму 2500,00 грн., від 04.03.2010 р. на суму 1000,00 грн.

Завірені копії видаткових накладних, рахунків–фактур та банківських виписок містяться в матеріалах справи.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що відповідач при оплаті товару не здійснював посилання на накладні, які він оплачував, а зазначав тільки спірний договір, тому вказану оплату бухгалтерія позивача відносила на погашення відповідних накладних самостійно.

За вказаних обставин рахунки–фактури № ЧК–000543 від 15.10.2009 р. на суму 30880,00 грн., № ЧК–000544 від 20.10.2009 р. на суму 41040,00 грн., № ЧК–000555 від 05.11.2009 р. на суму 18431,50 грн. були оплачені відповідачем повністю. Рахунок–фактура ЧК–000546 від 22.10.2009 р. на суму 38600,00 грн. був оплачений частково на суму 13148,50 грн. Залишок неоплаченого товару за даним рахунком складає суму 25451,50 грн.

Заяву № 5 від 12.05.2010 р. про зміну підстави позову суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

У відзиві на заяву № 5 від 12.05.2010 р. про зміну підстав позову відповідач вказує, що згідно його бухгалтерського обліку не існує заборгованості за поставлений позивачем товар саме по тим видатковим накладним, які позивач зазначив як спірні у заяві про зміну підстав позову. Також відповідач 03.06.2010 р. надав до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи для вирішення питання про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по видатковим накладним, які позивач вважає неоплаченими.

З врахуванням позиції кожної сторони по даній справі, твердження відповідача про відсутність заборгованості по спірним видатковим накладним, з метою повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважав за необхідне призначити судову економічну експертизу для визначення спірних видаткових накладних, перевірки фактів їх повного чи часткового погашення, встановлення суму боргу.

У зв’язку з неоплатою витрат на проведення експертизи ДНДІСЕ повернув матеріали справи № 15/64 до суду без виконання.

Згідно рекомендацій ВГСУ № 04–5/5 від 16.01.2008 р. витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз під час судового розгляду має нести зацікавлена сторона. В даному випадку зацікавленою стороною слід вважати відповідача як ініціатора проведення судової економічної експертизи. У разі відмови чи ухилення зацікавленої сторони від оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За вказаних обставин суд розглянув спір за наявними у справі документами та доказами.

Відповідач надав до суду довідку від 01.06.2010 р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства, скріпленим відбитком печатки, про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за видатковими накладними № РН–0000375 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000376 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000377 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000378 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн., № РН–0000379 від 22.10.2009 р. на суму 7720,00 грн.

Позивач в результаті зміни підстави позову посилався саме на вищевказані видаткові накладні як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування факту наявності заборгованості відповідача на суму 25451,50 грн. позивач надав до суду завірені копії первинних бухгалтерських документів: видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунків–фактур, банківських виписок. Сума позову дорівнює різниці вартості поставленого товару за видатковими накладними та вартості оплаченого товару згідно банківських виписок.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами. Бухгалтерська довідка відповідача від 01.06.2010 р. про відсутність заборгованості за товар, отриманий по конкретним накладним, не приймається судом до уваги, тому як вона не свідчить про відсутність заборгованості за спірним договором № 309 від 28.09.2009 р. Різниця між бухгалтерським обліком сторін щодо розподілу сплачених коштів за товар по конкретним накладним не є підставою вважати виконаним грошове зобов’язання покупця перед постачальником згідно умов договору № 309 від 28.09.2009 р.

Доводи позивача суд приймає до уваги як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 309 від 28.09.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірним договором сторони погодили здійснення оплати товару з відстроченням платежу на 8 банківських днів з моменту його отримання, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у жовтні–листопаді 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 19.03.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 25451,50 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Каверін” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Політбійців, буд. 3, кв. 137; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богуславських, 7–Б; код ЄДРПОУ 31272550; рахунок 26001150464471 в Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Чайка” (юридична адреса: 84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Петровського, буд. 15; код ЄДРПОУ 13544204; рахунок 26006110527 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) заборгованість на суму 25451,50 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 254,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 01.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя