Рішення № 12051666, 25.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.10 р.                     Справа № 14/240пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромстрой”,

ЄДРПОУ 25454469, м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна

фірма „Технопромінвест”, ЄДРПОУ 34876496, м.Донецьк

про визнання недійсними правочинів у вигляді контрактів №2010/26-02

від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Голощапова Л.Л.-юрисконсульт

від відповідача: Гіда О.С.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпромстрой”, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Технопромінвест”, м.Донецьк, про визнання недійсними правочинів у вигляді контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорювані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, внаслідок чого є нікчемними.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.10.2010р. проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на досягнення сторонами всіх істотних умов оспорюваних правочинів та виконання останніх, внаслідок чого відсутні підстави для визнання їх недійсними.

За приписом ст.36 Господарського процесуального кодексу України оригінали наданих до матеріалів справи копій документів були оглянуті судом в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 26.02.2010р. між позивачем та відповідачем був підписаний контракт №2010/26-02. Крім цього, 01.03.2010р. між сторонами також був підписаний контракт №2010/01-03.

За умовами вказаних контрактів позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов’язання організувати та виконати комплекс робіт по будівництву галереї для транспортування макухи, шроту, надсилосної, каналізаційної насосної станції Бандурського ОЕЗ за адресою: ст.Бандурка, Первомайського району Миколаївської області.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України договір, в якому одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, є договором підряду.

Згідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, робіт, а також вимоги до їх якості.

За висновками суду, у п.п.1.1 розділу 1 контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. сторонами було узгоджено перелік робіт, які замовлені позивачем та мають бути виконані відповідачем.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р.

Зокрема, згідно з п.п.3.1 контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. тверда ціна робіт, передбачених до виконання контрактами, становить 456000,00 грн. та 684000,00 грн.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.п.9.1 контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. сторонами вказано, що останні діють до часу повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Таким чином, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, сторонами було узгоджено істотні умови контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р., внаслідок чого останні є укладеними.

Виходячи зі змісту позовної заяви, оспорювані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, внаслідок чого є нікчемними.

Проте, за висновками суду, твердження позивача про відсутність реальних наслідків вчинення оспорюваних правочинів спростовуються наданими до справи документами.

Зокрема, за приписом п.п.1.2, 4.1 контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. доказами належного виконання відповідачем своїх зобов’язань з виконання робіт є відповідні акти приймання виконаних робіт.

Як встановлено судом, 30.04.2010р. між позивачем та відповідачем були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за договорами №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р., за змістом яких відповідачем було виконано для позивача роботи на суму 1140000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вказаних документів, які підписні уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень або заперечень, у квітні 2010р. відповідачем було виконано для позивача роботи за контрактами №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. на загальну суму 1140000,00 грн.

Перелічені вище акти та довідки підписані з боку уповноваженого представника позивача без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, позивач внаслідок підписання цих актів повністю погодився з фактом та вартістю виконаних відповідачем робіт.

При цьому, сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Згідно постанови пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978р. N3"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків.

Одночасно, твердження позивача щодо порушення інтересів держави внаслідок укладання оспорюваних контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. також є недоведеними.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірних контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. недійсними до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення). Одночасно, судом таких підстав також не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що позов не доведений позивачем, вимоги про визнання недійсними правочинів у вигляді контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромстрой”, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Технопромінвест”, м.Донецьк про визнання недійсними правочинів у вигляді контрактів №2010/26-02 від 26.02.2010р. та №2010/01-03 від 01.03.2010р.

В судовому засіданні 25.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 25.10.2010р.

Суддя