Рішення № 12051663, 01.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.10 р.                     Справа № 15/193                               

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

до відповідача колективного підприємства “Антисептик” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01264534)

про стягнення основної заборгованості в сумі 21269,86 грн., пені в сумі 1280,36 грн., 3% річних у розмірі 280,54 грн., інфляції в сумі 482,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Климчик Т.В. за довіреністю № 3095 від 27.09.2010 р.

від відповідача: Яковлєв В.Г. – директор згідно протоколу засідання ради КП від 29.12.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до колективного підприємства “Антисептик” м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 21269,86 грн., пені в сумі 1280,36 грн., 3% річних у розмірі 280,54 грн., інфляції в сумі 482,34 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/193, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 13.10.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 01.11.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2005 р. сторони уклали договір № 73244 на відпуск теплової енергії, згідно якого підприємство (позивач) зобов’язалося поставити споживачу теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного володарем будівлі, а абонент (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити в повному об’ємі використану теплову енергію. Теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується абонентом виключно для теплопостачання приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Шекспіра, буд. 1А. Згідно п. 2.6 договору загальна площа об’єкту опалення складає 493,1 кв.м.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка теплової енергії здійснюється абоненту за умови 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно встановлених тарифів.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що за 1 кв.м опалювальної площі підлягає сплаті 3,68 грн. в місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 7.1 договору він вважається укладеним з 15.10.2005 р. та діє в частині поставки теплової енергії до 01.05.2010 р. та якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не поступило заяв про розірвання договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині здійснення розрахунків – до їх повного проведення.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 73244 від 15.10.2005 р. ним за період з 28.10.2009 р. до 15.04.2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія та гаряче водопостачання на загальну суму 22328,13 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію, які одночасно є актами здачі–приймання послуг: № 73244 від 21.11.2009 р., № 73244 від 11.12.2009 р., № 73244 від 15.01.2010 р., № 73244 від 15.02.2010 р., № 73244 від 15.03.2010 р., № 73244 від 15.04.2010 р., а також актами на подачу теплопостачання від 28.10.2009 р. та на відключення теплопостачання від 20.04.2010 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

З 01.03.2009 р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009 р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м без ПДВ, при наявності приладів обліку – у розмірі 494,2 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію оплатив частково на загальну суму 1058,27 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 21269,86 грн. (22328,13 грн. – 1058,27 грн. = 21269,86 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 73244 від 15.10.2005 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 73244 від 15.10.2005 р. передбачили, що остаточна оплата за теплову енергію здійснюється в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Умови щодо 100% передоплати не містять конкретного строку здійснення платежів.

Виходячи з того, що останнім місяцем у спірному періоді є квітень 2010 р., строк оплати теплової енергії, отриманої в цьому місяці, для споживача наступив у період до 10.05.2010 р., а вже з 11.05.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці. По іншим місяцям в спірному періоді строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати спожитої теплової енергії та гарячого водопостачання по всім місяцям в спірному періоді для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками абонента під розпис рахунків для оплати за спірний період.

Відповідач надав до суду лист № 70 від 29.10.2010 р., в якому визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 01.11.2010 р. в сумі 10769,86 грн. При цьому відповідач вказує на те, що ним була частково погашена заборгованість на суму 10500,00 грн. згідно платіжних доручень: № 77 від 29.09.2010 р. на суму 8500,00 грн., № 85 від 14.10.2010 р. на суму 2000,00 грн. В матеріалах справи містяться завірені копії вказаних платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежу. Призначенням платежів вказана оплата за теплову енергію. Вказані платіжні доручення свідчать про часткове погашення відповідачем суми основного боргу після подачі позову до суду (позовна заява зареєстрована в суді 16.08.2010 р., надійшла нарочним).

За вищевказаних обставин провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 10500,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу на суму 10769,86 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином позовні вимоги по основному боргу підлягають задоволенню на суму 10769,86 грн.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 4.4 договору нарахував відповідачу пеню за період з 11.12.2009 р. по 10.06.2010 р. в сумі 1280,36 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 4.4 договору пеня в розмірі 0,75% за кожен день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, нараховується підприємством протягом 1 року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Спірним договором передбачений інший порядок та період для нарахування пені – протягом 1 року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

В матеріалах справи є претензія № 784–сб від 13.05.2010 р. позивача з вимогою до відповідача погасити заборгованість за отриману теплову енергію за спірний період. Дана претензія була направлення позивачем відповідачу 18.05.2010 р., що підтверджується списком відправлених рекомендованих листів та фіскальним чеком № 3575 від 18.05.2010 р., завірені копії яких додані до позову. Тобто датою звернення з претензією є 18.05.2010 р., тому нарахування пені згідно п. 4.4 договору повинно починатися з 19.05.2010 р. Позивач в своєму розрахунку нарахував пеню за період з 11.12.2009 р. по 10.06.2010 р. За вказаних обставин правомірним є нарахування пені за період з 19.05.2010 р. (початок нарахування згідно п. 4.4 договору) по 10.06.2010 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем).

Таким чином, за розрахунком суду сума пені складає 272,14 грн. За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 11.12.2009 р. по 10.06.2010 р. в сумі 1280,36 грн. підлягають задоволенню в частині стягнення пені за період з 19.05.2010 р. по 10.06.2010 р. на суму 272,14 грн. В частині стягнення пені в сумі 1008,22 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за період з 11.12.2009 р. по 02.08.2010 р. в сумі 280,54 грн., інфляцію за період з грудня 2009 р. по червень 2010 р. в сумі 482,34 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 280,54 грн., інфляції в сумі 482,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства “Антисептик” (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Шекспіра, буд. 1–А; код ЄДРПОУ 01264534; рахунок 20007301745282 в філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68; код ЄДРПОУ 33257089; рахунок 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) суму 11804,88 грн. (а саме: основний борг на суму 10769,86 грн., пеню в розмірі 272,14 грн., 3% річних у розмірі 280,54 грн., інфляцію в сумі 482,34 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 223,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,79 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 10500,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 1008,22 грн.

У судовому засіданні 01.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя