Рішення № 120516070, 22.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. справа № 300/4675/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі Головне управління ПФУ в Запорізькій області, відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.05.2024 №926010140626 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу з 14.05.2024 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням документів, що є в пенсійній справі померлого годувальника та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер житель с. Пороги Івано-Франківського району ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на обліку Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. У зв`язку із цим, за доводами позивача, вона набула право на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, звернувшись із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу, яку було розподілено за принципом екстериторіальності Головному управлінню ПФУ в Запорізькій області, останній прийняв 22.05.2024 рішення №926010140626 про відмову у призначення пенсії, мотивуючи тим. що військовий квиток, довідка про підтвердження пільгової роботи годувальника, довідки про заробітну плату годувальника, акти зустрічних перевірок, рішення суду про зарахування пільгового стажу роботи не підлягають врахуванню, оскільки не збігаються прізвище, ім`я та по батькові згідно свідоцтва про смерть. Позивач не погоджується із відмовою у призначенні пенсії та вважає її протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

04.07.2024 від Головного управління ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу від 22.05.2024 №926010140626 прийняте у відповідності до чинного законодавства. Мотивуючи його правомірність, представник відповідача зазначила аналогічні мотиви, які вказані у спірному рішенні. За таких обставин, Головне управління ПФУ в Запорізькій області просило суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

04.01.2024 ОСОБА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про призначення пенсії, долучивши, зокрема, свідоцтво про смерть чоловіка, свідоцтво про шлюб, довідку про склад сім`ї померлого, та інші документи.

Проте, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності заяву позивача та електронну пенсійну справу розподілено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, яке рішенням від 08.01.2024 №926010140626 відмовило у призначенні позивачу пенсії у зв`язку із тим, що у свідоцтві про шлюб зазначено « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 », тобто існують розбіжності в імені та по-батькові у вищезазначених документах (а.с. 12).

Після цього ОСОБА_1 звернулася в Богородчанський районний суд Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, за наслідками розгляду якої по справі №338/302/24 судом винесено рішення від 08.04.2024, яким встановлено факт родинних відносин між фізичними особами дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11).

14.05.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про призначення пенсії по втраті годувальника, долучивши, зокрема, свідоцтво про смерть чоловіка, свідоцтво про шлюб, довідку про склад сім`ї померлого, рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області та інші документи.

Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів відповідачем згідно рішення від 22.05.2024 №926010140626 відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні відповідач зазначив, що військовий квиток, довідка про підтвердження пільгової роботи годувальника, довідки про заробітну плату годувальника, акти зустрічних перевірок. рішення суду про зарахування пільгового стажу роботи не підлягають врахуванню, оскільки не збігаються прізвище, ім`я та по-батькові згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.05.2024 №926010140626 про відмову позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює Закони України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті, зокрема, пенсіонера, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (із змінами) та зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено що, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, зокрема

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) (далі Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

Також, згідно з положеннями п. 2.3 Порядку №22-1 надаються, зокрема такі документи:

документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

відомості про місце проживання;

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за віком. Вказане підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 26.10.2016 (а.с. 27), а також не заперечується відповідачем.

Також суд встановив, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника (померлого ОСОБА_4 ) від 14.05.2024 пенсійному органу було надано свідоцтво про смерть чоловіка серії НОМЕР_1 (а.с. 26), довідку про склад сім`ї померлого (а.с. 33-34), рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області (а.с. 28-29) та інші документи.

Суд зазначає, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 по справі №338/302/24 встановлено факт родинних відносин між фізичними особами дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Більше того, суд звертає увагу, що позивач зверталась за призначенням пенсії ще 04.01.2024, за результатами розгляду якої пенсійним органом відмовлено у призначенні пенсії, пославшись на те, що у свідоцтві про шлюб зазначено « ОСОБА_3 », а в свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 », тобто існують розбіжності в імені та по-батькові у вищезазначених документах (а.с. 12).

З рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 по справі №338/302/24 вбачається, що заявниця звернулася до Богородчанського відділу ДРАЦС із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб. У висновку Богородчанського відділу ДРАЦС зазначено про можливість виправлення імені « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Так, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 28.02.2024, у актовому записі від 15.02.2012 за №00062615909 значиться « ОСОБА_7 » (а.с. 31-32).

Таким чином, суд вважає, що позивач надала пенсійному органу всі необхідні документи для призначення пенсії по втраті годувальника.

В свою чергу, посилання на те, що «військовий квиток, довідка про підтвердження пільгової роботи годувальника, довідки про заробітну плату годувальника, акти зустрічних перевірок. рішення суду про зарахування пільгового стажу роботи не підлягають врахуванню, оскільки не збігаються прізвище, ім`я та по-батькові згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 » після того, як вже було відмовлено у призначенні пенсії через аналогічну причину, після чого позивач зверталась до суду для встановлення родинних зв`язків і до відділу ДРАЦС із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб, є проявом надмірного формалізму з боку пенсійного органу.

Так, формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.

Така правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Окрім цього, варто звернути увагу, що відповідно до абзацу 4 п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 за №22-1 (далі Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити такі висновки:

по-перше, пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково тільки у тому випадку, коли до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи. Однак, як уже зазначено вище, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано всі необхідні документи, в тому числі і основний документ трудову книжку з усіма необхідними записами у ній;

по-друге, якщо навіть припустити, що особа не додала всі необхідні документи до заяви про призначення пенсії, то в такому випадку пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Однак, в даному випадку жодного подібного повідомлення позивачу зі сторони пенсійного органу не надходило.

Таким чином, суд вважає, що такі дії пенсійного органу мають прояв протиправного перекладенням своїх повноважень на фізичну особу. Тобто, відповідач фактично перекладає на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті, а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

В даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо відповідності певних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача від 22.05.2024 №926010140626 про відмову у призначенні пенсії позивачу підлягає до скасування.

На переконання суду, за наявності формальних підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде, окрім визнання протиправним і скасування спірного рішення, ще й зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу з 14.05.2024 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням документів, що є в пенсійній справі померлого годувальника та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.05.2024 №926010140626 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 14.05.2024 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням документів, що є в пенсійній справі померлого годувальника та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.