Рішення № 12051355, 21.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2010Справа №2-1/3912-2010 За позовом – Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (03115, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 16-В; ЄДРПОУ 24366800)

до відповідача – Вищий навчальний заклад «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» (98635, м. Ялта, вул. Архівна, 6; ЄДРПОУ 24875016)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Будинок торгівлі-2000» (98600, м. Ялта, вул. Блюхера, 22-А)

про розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій

Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Боюк В.В., дов. у справі

Від відповідача – Савопуло Б.М., дов. у справі

Від третьої особи – не з'явився

Обставини справи: Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» звернувся до господарського суду АРК з позовом до Вищого навчального закладу «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж», у якому просить суд розірвати договір суборенди нерухомого майна б\н від 05.09.2008 з 01.06.2010 та зобов’язати відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення, також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду АРК від 29.07.2010 порушено провадження по даній справі та залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Будинок торгівлі-2000».

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір суборенди нерухомого майна б\н від 05.09.2008 припинив свою дію відповідно до умов договору 11.05.2010, однак відповідач відмовляється підписувати акт прийому-передачі орендованого приміщення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, за мотивами вказаними у відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що суборендар продовжував користуватись майном у травні та червні 2010 року, а тому він повинен був сплатити орендну плату в розмірі 60 215,89 грн. до 20 травня 2010 року, як передбачено умовами договору. Натомість, Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» надіслав лист вх.№1/12-350/і-В2 від 26.08.2010, яким повідомив про те, що з 01.06.2010 припиняє користування орендованим приміщенням. Також вказує, що позивач привів орендоване приміщення у непридатний для експлуатації стан, у зв’язку з чим відповідач, з письмового повідомлення суборендаря, 17.06.2010 відповідною комісією здійснив обстеження майна: його стан, вартість відновлювального ремонту до належного стану. За результатами обстеження було складено акт, відповідно до якого приблизна вартість відновлювального ремонту складає 126400,00 грн., на підставі чого позивачу був наданий кошторис.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів в порядку статті 38 ГПК України, а саме відомостей з ДПІ в м. Ялта про місце роботи Косарєва В.Є. та Єліна Є. Є., за формою 8-ДФ, станом на 11.06.2010р., яке задоволенню не підлягає, оскільки клопотання не містить визначених цією статтею обґрунтувань, зокрема щодо обставин, які може підтвердити цей доказ. Крім того, суд вважає, що даний доказ не має відношення до суті спору.

Третя особа у судові засідання не з’явилася, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, проте не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням міського голови м. Ялта №639-р від 09.11.2007 узгоджено укладення договору оренди між Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Будинок торгівлі-2000» та Вищим навчальним закладом «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» на будівлі та споруди за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6.

12.11.2007 між Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Будинок торгівлі-2000» та Вищим навчальним закладом «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» було укладено договір оренди №108 на будівлі та споруди загальною площею 2517,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6.

Згідно п.5.1.1 договору №108 від 12.11.2007, даний договір діє до 12.11.2009 року.

Додатковою угодою від 28.12.2009 до договору №108 від 12.11.2007 продовжено строк дії даного договору до 11.05.2010 року.

Розпорядженням міського голови м.Ялта №458-р від 04.09.2008 узгоджено укладення договору суборенди між Вищим навчальним закладом «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» та Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» на нежилі приміщення за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6.

05.09.2008 між Вищим навчальним закладом «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» та Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» укладено договір суборенди, погоджений з Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Будинок торгівлі-2000» б/н на нежилі приміщення загальною площею 2036,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6 (далі – Договір).

Згідно п.3.3.5 Договору, суборендар зобов’язується при необхідності проводити поточний ремонт майна за рахунок власних коштів.

Відповідно до п.3.3.9 Договору, суборендар зобов’язується своєчасно після закінчення дії договору повернути майно в належному стані орендатору.

Згідно п.5.1.2 договору б/н від 05.09.2008 р., даний договір діє до 01.07.2009 року.

У пунктах 7.1 та 7.3 Договору передача орендарем суборендарю майна та його повернення оформлюється двостороннім актом, майно повинно повернутися суборендарем орендатору без погіршення.

У розділі ІХ Договору встановлено випадки за яких припиняється термін дії договору, а саме: закінчення строку дії договору, знищення орендованого майна, ліквідації суборендаря, за згодою сторін, відмова орендатора від договору.

Додатковою угодою від 28.12.2009 р. до договору б/н від 05.09.2008 р. продовжено строк дії даного договору до 11.05.2010 року.

Факт передачі майна в суборенду позивачу підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 05.09.2008, згідно якого, відповідач передав, а позивач прийняв нежилі приміщення загальною площею 2036,2кв.м., розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6.

26.05.2010 позивач надіслав на адресу відповідача лист у якому повідомив, що Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» з 01.06.2010 не буде використовувати приміщення, які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Архівна, 6.

Листом від 08.06.2010 позивач повідомив відповідача про те, що термін дії Договору закінчився 11.05.2010 та надіслав акт прийому передачі орендованих приміщень з проханням підписати його.

Відповідач акт прийому-передачі не підписав посилаючись на те, що суборендар продовжував користуватись майном у травні та червні 2010 року, а тому він повинен був сплатити орендну плату в розмірі 60 215,89 грн. до 20 травня 2010 року, як передбачено умовами договору. Крім того, позивач привів орендоване приміщення у непридатний для експлуатації стан, у зв’язку з чим відповідач, з письмового повідомлення суборендаря, 17.06.2010 р. відповідною комісією здійснив обстеження майна, за результатами якого складено акт, відповідно до якого приблизна вартість відновлювального ремонту складає 126400,00 грн., на підставі чого позивачу був наданий кошторис.

Не підписання відповідачем акту прийому-передачі за договором суборенди від 05.09.2008 стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є орендні відносини стосовно комунального майна, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Статтею 774 Цивільного кодексу України також передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайму) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір найму, відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України, укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті764 Цивільного кодексуУкраїни якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи, листами від 26.05.2010 та від 08.06.2010 Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» неодноразово повідомляв Вищий навчальний заклад «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» про відсутність наміру щодо продовження договору суборенди. Вказані листи Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» були отримані орендарем, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, згідно умов п.9.1.1 договору суборенди б/н від 05.09.2008 та додаткової угоди від 28.12.2009 до нього, строк дії даного договору закінчився 11.05.2010 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди відповідача з Комунальним підприємством «Будинок торгівлі-2000» на це майно припинив свою дію 11.05.2010, а тому припинення договору оренди тягне за собою й припинення договору суборенди.

Частиною другою статті 774 Цивільного кодексу України та статтею 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди.

Із змісту зазначених норм вбачається, що відношення суборенди носять похідний характер і залежать від відношень оренди. Умови договору суборенди залежать від умов договору оренди. Отже припинення договору оренди тягне припинення договору суборенди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк дії договору суборенди б/н від 05.09.2008, укладений між Вищим навчальним закладом «Українсько-російський гуманітарно-економічний коледж» та Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет», закінчився 11.05.2010 року, отже договір суборенди є таким, що припинив свою дію.

Суд відзначає, що нормами чинного законодавства України передбачено можливість розірвання лише чинного правочину.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем суду не наведено.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи те, що станом на день звернення позивача до суду із даним позовом договір суборенди б/н від 05.09.2008 вже припинив свою дію 11.05.2010, у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено, тому вимоги позивача про його розірвання з 01.06.2010 судом визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача підписати акт прийому-передачі суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний спір виник при виконанні договору суборенди нерухомого майна від 05.09.2008, отже підвідомчий господарському суду.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.

Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.

Приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищаються визначеним шляхом.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких установлення, зміна та припинення господарських правовідносин.

Проте обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом та не встановлено договором.

За договором суборенди від 05.09.2008 не передбачено обов’язку суборендодавця підписати акт прийому-передачі, а передбачені умови повернення майна з суборенди, яке оформлюється двостороннім актом. Проте, позивач не ставить питання про повернення майна з суборенди і не вимагає примусову його передачу, а просить зобов’язати відповідача підписати акт прийому-передачі, що у свою чергу не призводить до поновлення порушених прав.

При цьому, суд зауважує, що вимога позивача про зобов’язання відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення взагалі не містить посилання яке саме приміщення та який саме акт прийому передачі просить зобов’язати підписати відповідача позивач.

Неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам чинного законодавства і має наслідком відмову у позові.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Слід зазначити, що наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено суду яке саме право позивача порушено відповідачем, на захист якого подано позов.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні. Повний текст рішення оформлено та підписано 26.10.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.