Постанова № 12049945, 30.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.08.2010 р. 12:00Справа № 2а - 4444/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватним підприємством "Тарсус Плюс", вул. Потьомкінська, 78, м.Миколаїв, 54007 доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Торгова, 63-а, м.Миколаїв, 54050 Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр.Леніна, 141-в, м.Миколаїв, 54000

пропозов на суму 3413274,00 грн,

за участю представників:

від позивача представник 1: Чамара Л.В., дов. № 0210/10-1-д, від 10.02.10;

від позивача представник 2: Панченко С.В., дов. № б/н, від 25.08.09;

від позивача представник 3: Родіонова В.Є., дов. № 11286/9/10-014, від 10.07.09;

від відповідача-1 - ДПІ у Жовтневому р-ні м.Миколаєва: Плахотнюк Н.В., дов. №33, від 02.08.10р.;

від відповідача-2 - ГУДКУ у Миколаївській області: Тицькій Т.Г., довіреність №105/14-22, від 05.01.10р.;

Приватним підприємством "Тарсус Плюс" предявлено позов, з урахуванням уточнень від 10.12.09р. та від 26.03.10р. (а.с.141-143, 196, т.2), до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області з вимогою:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0000582301/0 державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області;

- визнати протиправним бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області щодо ненадання у встановленому п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку висновків до Головного Управління Державного казначейства України у Миколаївський області про відшкодування Приватному підприємству "Тарсус Плюс" з державного бюджету 3413274 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державного казначейства України у Миколаївський області на користь приватного підприємства "Тарсус Плюс" 3413274 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн.) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області щодо проведення з 12.10.2009 року по 11.11.2009 року невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Тарсус Плюс";

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009р. №0000952301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області;

- визнати незаконним акт перевірки від 16.11.2009р. Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Миколаєва “Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства “Тарсус Плюс”, з питання правильності формування податкового кредиту за період з червня 2008 року по червень 2009 року”.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначили, що рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 14.08.2009р. №0000582301/0 та від 26.11.2009р. №0000952301/0 прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.124-127, 227, т.2).

Представник відповідача 2 зазначив, що ДПА України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. На цей час відсутня інформація про надання висновків та реєстрів до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області (а.с.134-135, т.2).

27.10.09р. прокуратурою Миколаївської області було направлено суду повідомлення про вступ прокурора у справу (а.с.123, т.2), проте представника прокуратури для участі у судових засіданнях направлено не було.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

В період с 16.07.09р. по 24.07.09р. фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м.Миколаєва (відповідача-1) було проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Тарсус Плюс»(позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено відповідний Акт №770/23-35027686 з відповідними додатками (а.с.6-40, 41-79, т.1).

Відповідно до положень пп.7.7.4. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон про ПДВ), позивач за податковий період з 01.06.2008 року по 30.06.2009 року в червні 2009 року мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування. В наслідок чого, позивач подав відповідному податковому органу податкові декларації (а.с.81-84, т.1) за визначені вище періоди та в червні 2009 року заявив про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка була відображена в податкових деклараціях за податкові періоди з 01.06.2008 року по 30.06.2009 року, на розрахунковий рахунок на загальну суму 3413274,00 грн.

Актом №770/23-35027686, було встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 3 413 274,00 грн. за рахунок:

- донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2000699 грн. з причини застосування відповідачем-1 звичайних цін при продажу позивачем товарів;

- не підтвердження сплаченого податкового кредиту митним органам в сумі 1412575грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем-1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0000582301/0 (надалі Рішення). В Рішенні (а.с.80, т.1) відповідачем-1 були зроблені висновки, що при проведенні перевірки позивача на підставі акту перевірки відповідачем-1 встановлено порушення в червні 2009 року пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, в наслідок чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 3413274,00 грн.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про частково обґрунтованість позовних вимог на підставі наступного.

На підставі вимог п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно із п.1.18 ст.1 цього Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон про прибуток) звичайна ціна - це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону про прибуток для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

В додатку № 9 до акту перевірки відповідачем-1 наведено інформацію в розрізі покупців та цін на товари, інформація з якого доказує, що ціни продажу позивачем товарів є ідентичними та рівними. Але відповідач-1 в акті перевірки зазначив, що позивач здійснив продаж товару за цінами, меншими за звичайні ціни. В порушення вищевказаних норм Закону відповідачем-1 в акті перевірки не досліджено ціни продажу товарів шляхом співставлення інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах та відповідачем-1 в акті перевірки не доведено факт продажу товару за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам.

Крім того, в акті зазначено (а.с.11, т.1) що перевіркою не встановлено випадків продажу товарів за ціною, нижчою фактурної вартості імпортованих товарів.

Відповідач-1 при донарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ визначив звичайні ціни використовуючи інформацію про митну вартість імпортованих товарів та посилаючись на лист ДПА України від 09.04.2008р. №7310/7/16-1517. На думку суду це порушує приписи пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону про прибуток, яким зазначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

В свою чергу вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін.

Пп.4.3.4 п.4 ст.4 вищезазначеного Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

На теперішній час відсутній Закон, яким встановлено процедуру нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Згідно до ст.19 Конституції України органи податкової служби, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 не мав право на донарахування податкових зобов'язань з ПДВ з застосуванням непрямих методів.

Щодо не підтвердження відповідачем-1 сплаченого позивачем податкового кредиту митним органам в сумі 1 412 575 грн., то слід зазначити, що в додатку №22 до Акту перевірки відповідачем -1 наведено перелік ВМД (а.с.87-181, т.1, 1-109, т.2), сума ПДВ в яких визначена в розмірі 9 264 523,36 грн.

Згідно пп.7.2.7. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ в разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Тобто, факт наявності митної декларації безпосередньо підтверджує факт сплати податку на додану вартість.

Згідно з Законом про ПДВ (п.п.7.7.5), податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте, в порушення даної норми законодавства, відповідач-1 у встановлений строк відповідних висновків до органу державного казначейства не надав. Відповідно до ст.14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання у встановленому законом порядку висновків до відповідного органу державного казначейства (відповідач-2) про відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування є протиправною.

П.п.7.7.6. п.7.6 ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, зазначені суми бюджетного відшкодування позивачу не надійшли.

Крім того, на адресу позивача надійшов від відповідача-1 поштою акт невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності формування податкового кредиту за період з червня 2008 року по червень 2009 року від 16.11.2009 року №1235/23-35027686 (а.с.144-179, т.2). За результатами зазначеного акту перевірки, який посилається на акт перевірки №770/23-35027686, який оскаржувався позивачем, відповідачем-1 було прийнято ще одне податкове повідомлення - рішення №0000952301/0 від 26.11.2009р., в якому відповідачем-1 зроблені висновки, що при проведенні перевірки позивача на підставі акту перевірки від 16.11.2009 року відповідачем-1 встановлено порушення в травні та червні 2009 року пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, в наслідок чого завищено податковий кредит та занижено ПДВ за травень 2009 року на 104907грн., за червень 2009 року в сумі 78717,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 109812,00грн.

Під час проведення перевірки за актом від 29.07.09р. у відповідних його розділах (п.3.1.2, 3.2.2, 3.3.2, 3.4.2, 3.5.2, 3.6.2, 3.7.2, 3.8.2, 3.9.2, 3.10.2, 3.11.2, 3.12.2, 3.13.2) відповідачем-1 виконані дії з перевірки правильності визначення позивачем податкового кредиту за відповідні періоди з червня 2008 року по червень 2009 року, та порушень не було встановлено;

У відповідності до п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в України", на яку посилається відповідач-1 як на підставу для проведення перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки.

Тобто, право на проведення документальної невиїзної перевірки органи ДПС мають, але підстави для реалізації свого права повинні бути визначені в статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в України".

Згідно до ст.19 Конституції України органи податкової служби повинні діяти в межах своїх повноважень та в рамках повноважень и засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Позовні вимоги щодо визнання незаконним акту №1235/23-35027686 від 16.11.2009р. (а.с.144-179, т.2) Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Миколаєва “Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства “Тарсус Плюс” з питання правильності формування податкового кредиту за період з червня 2008 року по червень 2009 року” задоволенню не підлягають, так як акт, яким оформлено результати перевірки, відповідно до положень ст.79 є тільки одним з доказів по справі та носієм певної інформації яку суд оцінює у судовому засіданні поряд з іншими доказами та доводами сторін. В даному випадку оспорюваний акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень й тому він не може бути скасований або визнаний незаконним. В той же час слід зазначити, що спірний акт не підписаний посадовою особою ДПІ головним держподатревізор інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Глушаковою Д.Ю. (а.с.178-179, т.2). У зв'язку з цим суд не приймає в якості достатнього та законного доказу зазначений акт перевірки.

Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п.3. ст.2 КАС України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначені норми під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень та вчинених дій.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року №0000582301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області.

3. Визнати протиправним бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області щодо ненадання у встановленому п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку висновків до Головного Управління Державного казначейства України у Миколаївський області про відшкодування Приватному підприємству "Тарсус Плюс" (код за ЄДРПОУ 35027686) з державного бюджету 3413274 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державного казначейства України у Миколаївський області на користь Приватного підприємства "Тарсус Плюс" (код за ЄДРПОУ 35027686) 3413274 грн. (три мільйони чотириста тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн.) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області щодо проведення з 12.10.2009 року по 11.11.2009 року невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Тарсус Плюс".

6. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 року №0000952301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області.

7. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Тарсус Плюс" суму сплаченого судового збору в розмірі 1703 грн. 40 коп.

8. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

03.09.2010 р.