Постанова № 12049928, 27.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27.08.2010 р. 9:37Справа № 2а-3963/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт", вул. Заводська, 23, м.Миколаїв, 54000 доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова, 20, м.Миколаїв, 54017

провизнати протиправним та скасувати рішення від 18.02.2010р. №0000060037, за участю представників: від позивача: Чамара Л.В., довіреність №09/29, від 19.07.10р.;

від відповідача: Зайцева А.М., довіреність №17806/9/10-021 від 20.07.10р.

Державним підприємством "Миколаївський морський торгівельний порт" предявлено позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення від 18.02.2010р. №0000060037.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що штрафні санкції, накладені відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436, накладені з порушенням строків для накладення таких санкцій, застосування Указу Президента України №436 є неправомірним з огляду на під законність зазначеного указу.

На підтримку своєї позиції позивач також посилається на лист НБУ від 10.08.07р. №11-113/3036-8220 (а.с.102-103), лист Міністерства юстиції України від 02.12.09р. №870-0-2-09-22 (а.с.104), оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.08р. №1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) (а.с.105-107), інформаційний лист ВАСУ від 20.07.10р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»(а.с.108-110).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення від 18.02.2010р. №0000060037 прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

В період з 18.12.2009 року по 01.02.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.09р. за результатами якої було складено акт №127/37/01125608 від 08.02.2010 року (а.с.11-62).

Перевіркою було зафіксовано порушення позивачем п.2.11 гл.2, п.3.1., п.3.2 гл.3 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 в частині проведення готівкових операцій без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2683 грн. 52 коп., а саме:

- 2458 грн. 52 коп. за період з лютого 2008 року по лютий 2009 року;

- 225 грн. 00 коп. за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року.

На підставі зазначеного акта, п.11 с.11 Закону України «Про державнц податкову службу в Україні», п.1 указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій №0000060037 від 18.02.2010 року на суму 2683,52 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову з наступних підстав.

Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове рішення (а.с.69) може бути прийнято лише щодо податкових зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування", а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним з видів яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення субєктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у звязку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем правил обігу готівки вчинено в період з лютого 2008 року по лютий 2009 року на суму 2458,52 грн. та в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року на суму 225грн. Акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 08.02.2010р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 18.02.2010р., тобто на суму 2458,52 грн. після закінчення зазначених строків. Факт наявності самого порушення позивачем не оспорюється.

На підставі викладеного, враховуючи, що строк для застосування штрафних санкцій для порушення на суму 225 грн. на час застосування штрафних (фінансових ) санкцій №0000060037 від 18.02.2010 року не сплив, суд зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2458,52 грн.

В той же час, суд не приймає до уваги, як безпідставні, доводи позивача щодо необов'язковості до виконання та неконституційності Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436. Зазначений указ було прийнято на підставі ст.114-5 Конституції України (в чинній на той час редакції) та статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.95 року й тому Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436 є обов'язковим для виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2458,52 грн. з огляду на порушення строків застосування зазначених санкцій.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 18.02.2010 року №0000060037 про застосування штрафних (фінансових) санкцій . в частині стягнення 2458 грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 11коп. (три грн. 11 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

26.08.2010р.