Постанова № 12049630, 29.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:55 год.

29.06.2010 р.Справа № 2а-671/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Мельника В.І., довіреність № 06-1901/07 від 01.12.09 р.,

відповідача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 24.03.2000 р.,

представника відповідача: ОСОБА_3, угода № 466 від 29.06.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаводського районного центру зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54010 доОСОБА_2, АДРЕСА_1 простягнення заборгованості у сумі 5161,99 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 5161,99 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає, що на час реєстрації у Заводському районному центрі зайнятості, відповідач працював і, відповідно, не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що працювала на умовах сумісництва і вважає, що отримувала допомогу по безробіттю на законних підставах.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

29.08.07 р. до Заводського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулась ОСОБА_2 Згідно п. 2 абз. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 (далі - Порядок), під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки".

Згідно вказаної норми Порядку, відповідач заповнив картку НОМЕР_2, у якій вказав датою звільнення з останнього місця роботи 16.08.07 р. (а. с. 6).

Відповідно до п. 11 абз. 2, 3 Порядку, державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості.

Таким чином, з вказаної норми вбачається, що наданню статусу безробітного обов'язково передує реєстрація особи у центрі зайнятості як такої, що шукає роботу. При цьому, центр зайнятості, приймаючи рішення про надання особі статусу безробітного, виходить з тих відомостей, які особа внесла у персональну картку, при реєстрації як такої, що шукає роботу.

05.09.07 р. відповідач подав заяву про надання їй статусу безробітної і отримання допомоги по безробіттю (а. с. 7).

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, того ж дня відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, яка виплачувалась у період з 05.09.07 р. до 10.04.08 р. і склала 5161,99 грн., що підтверджується довідкою позивача (а. с. 15). Відповідач погоджується з періодом виплати допомоги по безробіттю та отриманою сумою такої допомоги.

Згідно ст. 12 ч. 2 п. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, позивачем проведено звірку даних центру зайнятості із даними Державної податкової адміністрації України і виявлено, що на час реєстрації у Заводському районному центрі зайнятості як такої, що шукає роботу, тобто 29.08.07 р., відповідач перебував у трудових відносинах з ДП "Цвєтмет" ЗАТ Причорноморського підприємства "Кольормет", що підтверджується листом цього підприємства, з якого вбачається, що відповідач звільнився з вказаного підприємства 29.08.07 р. (а. с. 9-10).

Відповідно до п. 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 р. N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до ст. 1 ч. 3 п. а Закону України «Про зайнятість населення», особи працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, відносяться до зайнятого населення. Ця ж норма Закону спростовує твердження представника відповідача про те, що оскільки відповідач працював за сумісництвом, він не був зайнятою особою.

З огляду на наведені норми, суд приходить до висновку про те, що відповідач на момент звернення до Заводського районного центру зайнятості 29.08.07 р. за сприянням у працевлаштуванні та внесення відомостей до персональної картки НОМЕР_2 була працюючою особою.

Згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Позивачем 11.04.08 р. складений Акт № 22 розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а. с. 11-12), у якому зафіксовано, що відповідач на час перебування на обліку в Заводському районному центрі зайнятості, працювала на умовах сумісництва у ДП "Цвєтмет" ЗАТ Причорноморського підприємства "Кольормет". З даним Актом відповідач ознайомлений 15.04.08 р., про що свідчить підпис відповідача (а. с. 12).

Наказом № 27 від 15.09.08 р. директора Заводського районного центру зайнятості, сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_2, у розмірі 5161,99 грн., віднесена до дебіторської заборгованості (а. с. 14).

Таким чином, суд вважає, що відповідачу було безпідставно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 5161,99 грн.

Спори, що виникають із правовідносин щодо виплати допомоги по безробіттю, відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, вирішуються в судовому порядку.

Заперечення представника відповідача, щодо порушення позивачем порядку інформування відповідача про його права та обов'язки, як безробітної, не приймаються судом до уваги, оскільки представник відповідача не довів суду неправомірність дій позивача, судом порушень прав відповідача також не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені представником позивача та підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Заводського районного центру зайнятості (вул. 6-та Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54010, р/р 37172001000439 у ГУДК України в Миколаївській обасті, МФО 826013, ЄДРПОУ 22440337) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 5161,99 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена

13 липня 2010 р.

СуддяА. О. Мороз