Постанова № 12049368, 14.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2972/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Вказує, що за результатами виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку у січні та лютому 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудень 2009 року та січень 2010 року, державними податковими інспекторами був складений акт №2213/23-2/20428705 від 19.07.2010 року. В акті зафіксовано порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету за січень 2010 року, в розмірі 23628,55 грн. та за лютий 2010 року в розмірі 197230,60 грн. На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 року №0000372304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 220860,00 грн., в т.ч. за січень 2010 року в розмірі 23629,00 грн. та за лютий 2010 року в розмірі 197231,00 грн. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його нечинним та просить скасувати, так як підприємство вірно визначило та включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в складі ціни за товари, отримані від контрагентів, та підтверджена всіма належними документами. Крім того просить зобов'язати відповідача вчинити всі необхідні дії для відшкодування сум податкового кредиту в повному обсязі, стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита.

Представник позивача уточнив позовні вимоги: просить визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 20.04.2010 року №0000372304/0 нечинним і скасувати його, стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Надав заперечення щодо позовних вимог позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив: інспекторами податкової служби 19.04.2010 року проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку у січні та лютому 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: грудень 2009 року та січень 2010 року, за результатами якої складений акт №2213/23-2/20428705 від 19.07.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено суму ПДВ заявлену до відшкодування з бюджету за січень 2010 року в розмірі 23628,55 грн. та за лютий 2010 року в розмірі 197230,60 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 року №0000372304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 220860,00 грн., в т.ч. за січень 2010 року в розмірі 23629,00 грн. та за лютий 2010 року в розмірі 197231,00 грн.

З висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ в зв"язку з тим, що відсутня надмірна сплата постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету, а саме: у січні та лютому 2010 року позивач придбавав товари в тому числі і у ПП ОСОБА_1 і ТОВ "Остхем Україна", які у свою чергу придбавали продукцію у інших постачальників. Згідно отриманих інформацій від податкових органів постачальники контрагентів позивача - ПП ОСОБА_1 і ТОВ "Остхем Україна", за юридичною адресою не знаходяться, у зв"язку з чим неможливо встановити посадових осіб і отримати документи, які підтверджують взаємовідносини з позивачем.

Під час перевірки не встановлено будь-яких порушень у оформленні первинних документів, на підставі яких позивач визначав суму ПДВ. Податкові інспектори не ставили під сумнів здійснення поставки товарів між позивачем та його безпосередніми контрагентами. Безпосередні контрагенти позивача - ПП ОСОБА_1 і ТОВ "Остхем Україна", у відповідних періодах задекларували податкові зобов"язання по господарським операціям з ТОВ "Сторсак України".

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абз.1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп.7.7.2 "а" п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів встановлено, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Водночас слід зазначити, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачу чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою у відмові щодо відшкодування зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди – відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Відтак власне неможливість здійснити перевірки чи відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум бюджетного відшкодування відповідачем - суб"єктом владних повноважень, суду не надав в тому числі і на запит суду про витребовування доказів в порядку ст.11 КАС України. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст.1 та пп. 7.4.1 п.7.4., пп. 7.7.5. пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення нечинним. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що вимоги щодо визнання нечинним можуть стосуватись такого предмету спору як нормативно-правовий акт. В даному випадку предметом спору є правовий акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення, а тому суд, задовольняючи вимоги позивача, визнає оскаржуване рішення протиправним та скасовує його.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати на її користь.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 71, 86, 94,158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі від 02.03.2010 року за № 0000192304/0 протиправним та скасувати його.

Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" понесені судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України через управління Державного казначейства України в Житомирській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.Г. Попова