Рішення № 120487184, 17.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м.Київ № 560/18355/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 справу №560/18355/23 за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 04.04.2024 відкрито провадження у справі та призначене судове засідання.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що державним виконавцем, всупереч вимог ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", при винесенні постанови про повернення виконавчого документа, не вирішено питання про зняття арешту з майна позивача. На звернення представника позивача, відповідачем повідомлено, що у виконавчому провадженні за №41144211 з виконання виконавчого листа №1/679/8/2013 від 02.12.2013, виданого Нетішинським міським судом Хмельницької області, повернуто виконавчий документ стягувачу, згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" 09.11.2016 та виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання його в архіві. Крім того, зазначив, що ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", визначено чіткий перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини серед яких відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна позивача. Тому, арешт майна може бути знятий тільки за рішенням суду. Як наслідок, представник позивача просить суд зняти арешт з арештованого майна.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якій зазначив про те, що положення частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається позивач у поданій позовній заяві, до зазначеного провадження не застосовуються. Так, у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» викладено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Частиною першої вищевказаної статті передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Зазначена частина статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується до виконавчих проваджень, які закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення виконавчого провадження). Виконавче провадження ВП № 41164211 було завершено 09.11.2016 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною третьою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Тобто, зазначена норма Закону передбачає зняття арешт з майна боржника виключно у разі повернення виконавчого документа з підстав визначених у пунктів 1,3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Із викладеного вбачається, що на день завершення виконавчого провадження ВП № 41164211 у виконавця були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника. З огляду на викладене, у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» арешт у виконавчому провадженні ВП № 41164211 може бути знятий з майна боржника на підставі відповідного рішення суду.

Протокольною ухвалою суду від 11.04.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності посвідчено свідоцтвом про право власності № 78 від 11 листопада 2022 року.

На виконанні у Подільському відділі ДВС у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження ВП №41164211 з виконання виконавчого листа № №1/679/8/2013 від 02.12.2013, виданого Нетішинським міським судом Хмельницької області про конфіскацію всього належного на праві власності майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

11.12.2013 державним виконавцем Романенко Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41164211.

29.05.2014 державним виконавцем Романенко Ю.С. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41164211.

На підставі зазначеної постанови внесено обтяження всього нерухомого майна боржника за № 17355550 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

09.11.2016, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», заступником начальника відділу Мойсеєнко В.В., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 41164211, у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вищезазначену інформацію надано відповідачем згідно даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

При цьому матеріали вказаного виконавчого провадження були знищені за закінченням терміну зберігання, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017.

28.12.2022 за вхідним № 21984 у Відділі зареєстровано заяву ОСОБА_1 про надання інформації щодо виконавчого провадження ВП № 41164211 та реквізитів на сплату.

17.01.2023 за результатами розгляду вищевказаної заяви, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. надано відповідь заявнику, в якій роз`яснено положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено підстави для зняття арешту у завершеному виконавчому провадженні. Також, роз`яснено заявникові його право вирішити питання щодо зняття арешту з майна у судовому порядку.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Також, слід зазначити, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Виконавче провадження №41164211, в рамках якого на майно позивача накладено арешт, завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання.

У той же час, як зазначалось судом вище, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.11.2022, арешт майна позивача після повернення виконавчого документа не знятий. На звернення законного представника позивача, відповідачем не вчинено дій спрямованих на зняття арешту з вказаного майна.

Відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

За таких обставин, суд вважає, що відсутність виконавчого провадження та наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Окрім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Як наслідок, суд доходить висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Висновки суду у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.

Також, суд зазначає, що відповідачем не спростовано мотивів наведених у позовній заяві, та не надано до суду правової позиції, щодо вищевказаного адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем надано докази в обґрунтування обставин, якими мотивовано її позовні вимоги, а державний виконавець діяв без урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у знятті арешту з майна.

Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управляння міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34482497, просп.Г.Гонгадзе, 5Б, м.Київ, 04208) зняти арешт з нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві Мойсеєнка Володимира В`ячеславовича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 травня 2014 року №41164211.

Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управляння міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34482497, просп.Г.Гонгадзе, 5Б, м.Київ, 04208) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.