Рішення № 120487182, 17.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м.Київ № 320/11244/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у виключенні з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внесених у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження № 60270972;

- зобов`язати Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внесені у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження № 60270972.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №60270972 з виконання виконавчого листа №461/9058/15-ц від 15.02.2016, виданого Галицьким районним судом м.Львова про передачу транспортного засобу, власником якого є позивачка. Так, 26.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно вказаний виконавчий лист про передачу транспортного засобу не була пред`явлена до виконання, однак згідно даних Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням №60270972. На заяву представника позивача про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №60270972, листом від 08.02.2024 вих.№3420 відповідач повідомив, що повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є наслідком для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №60270972. Зазначає, що наявність відомостей відносно позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників по виконавчому провадженню №60270972, порушує його майнові та немайнові права. Враховуючи викладене просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

На виконанні у Баришівському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області перебувало виконавче провадження № 60270972 з примусового виконання виконавчого листа № 461/9058/15-ц від 15.02.2016, виданого Галицьким районним судом м. Львова про передачу транспортного засобу, власником якого є позивач, стягувачу.

26.10.2020 державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Беднарською Ю.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60270972 на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №60270972.

05.02.2024 представником позивача було подано до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внесені у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження № 60270972.

08.02.2024 листом за № 3420 Баришівським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь про відмову виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відмова обґрунтована тими обставинами, що оскільки виконавче провадження № 60270972 було закінчене на підставі пункту 7 статті 37 Закону України Про виконавче провадження, а боржником не надано підтверджуючих документів щодо передачі предмета застави стягувачеві та його реалізації, у зв`язку з чим у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиключення позивача з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №60270972, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

За приписами ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби ЦМУ міністерства юстиції (м.Київ) Беднарською Ю.П. від 26.10.2020.

Отже, стягувач мав право повторно пред`явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення.

Відтак, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред`явлення спірного виконавчого документу до виконання.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).

Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Як встановлено вище, 26.10.2020 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред`явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.

Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред`явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом чотирьох років не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Так, суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Разом з цим, судом не встановлено протиправності дій відповідача по відношенню до позивача, оскільки як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підстави для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників були відсутні, так і на момент звернення позивача до відповідача, будь-яких законодавчих механізмів, які передбачали б можливість виключення позивача з Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні №60270972, чинним законодавством не встановлено.

Більше того, згідно інформації наданої відповідачем на вимогу суду, виконавче провадження № 60270972 знищено в порядку розділу ХI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34976875, вул.Київський шлях, 19-А, смт Баришівка, Броварськй район, Київська область, 07500) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), які були внесені у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження №60270972.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34976875, вул.Київський шлях, 19-А, смт Баришівка, Броварськй район, Київська область, 07500) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.