Постанова № 12046999, 12.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010 року Справа № 11/141-10

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 07.10.2010 року:

позивача: Кухарова Т.Є.- предст., дов. від 05.05.2010 року

відповідача: Доброгорський О.В.- предст., дов.№20 від 12.03.2010 року

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ)на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010р. у справі №11/141-10

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ)

до: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

третя особа: національна металургійна академія України (м. Дніпропетровськ)

про: визнання договору оренди нерухомого майна продовженим та зобов’язання укласти додаткову угоду

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року по справі №11/141-10 (суддя Мельниченко І.Ф.) було відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ) до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) за участю третьої особи –національної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ) про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим та зобов’язання укласти додаткову угоду до договору. Вимоги позивача про визнання продовженими правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору оренди №12/02-1585-ОД від 01.05.2005 року, і визнання цього договору продовженим не прийняті до розгляду господарським судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ) –позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року по справі №11/141-10 і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник зазначив, що судом не було враховано право позивача в порядку ст.22 ГПК України змінювати підставу або предмет позову та збільшувати розмір позовних вимог. Заява, яку суд не прийняв до розгляду, не є збільшенням позовних вимог, а є заявою про зміну предмету позову. Скаржник посилається на ст.20 ГК України як на підставу заявляти такі вимоги і вважати, що спосіб захисту права ним обрано відповідно до вимог законодавства.

13.09.2010 року від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, у якому зазначається, що строк дії укладеного між сторонами договору фактично продовжено до 01.01.2011 року (на 2 роки і 10 місяців).

Відповідач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області –у відзиву на апеляційну скаргу і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що заява позивача про визнання договору продовженим на новий строк не відповідає способам захисту права, що може здійснюватися судом. Фактично заявлені вимоги є встановленням факту, який має юридичне значення, і не розглядаються судом окремо від спору про порушене право.

23.09.2010 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, у якому відповідач зазначає, що предмет позову позивачем не змінювався, тому останній не має право в апеляційній скарзі змінювати підставу позову, оскільки заявлені підстави місцевим господарським судом не розглядалися.

Третя особа –національна металургійна академія України (м. Дніпропетровськ) –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого відправлення №№85492638, 84346166). Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для перегляду справи, третя особа була обізнана про наслідки неявки представника у судове засідання, але про причини неявки не повідомила, справа слухалася без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

За розпорядженням в.о. голови суду №648 від 16.09.2010 року у зв’язку з хворобою судді Бахмат Р.М. справа була передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцької Л.О., Стрелець Т.Г.

За розпорядженням секретаря судової палати №735 від 07.10.2010 року у зв’язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії суддів Бахмат Р.М. справа була передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.10 12 жовтня 2010 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до п.1.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1585-ОД, укладеного між сторонами 01.05.2005 року, регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) передав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(орендар) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно –приміщення в будинку військової кафедри, площею 366,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38-А на другому поверсі трьохповерхового будинку, що знаходиться на балансі Національної металургійної академії України. Майно було передано в оренду з метою використання під офіс з організації монтажних робіт без здійснення торгівельної діяльності.

Передача майна відповідно до п. 2.1 договору відбулася за підписаним сторонами актом приймання-передачі 01.05.2005 року.

Строк дії договору був встановлений сторонами з 01.05.2005 року до 01.04.2006 року (п.10.1). Додатковою угодою до договору від 20.08.2007р. до п. 10.1 сторонами були внесені зміни та встановлено, що договір діє до 01.03.2008 року.

За приписами ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Зазначений пункт не суперечить приписам ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки жодна із сторін не подавала заяви про припинення договору, останній продовжив свою дію на той же строк і на тих же умовах, тобто з 01.04.2006 року по 01.03.2007 року.

Як вже зазначалося сторони додатковою угодою від 20.08.2007 року внесли зміни до п.10.1 договору і визначили, що він діє до 01.03.2008 року. При цьому п.2 додаткової угоди визначено, що „з метою забезпечення безперервного надходження коштів до державного бюджету за оренду державного майна цією додатковою угодою договір вважається пролонгованим з 01.03.2007 року”.

Таким чином, додатковою угодою від 20.08.2007 року сторони встановили перебіг дії договору (строк дії) в один рік –з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року.

У строк, встановлений Законом України „Про оренду державного та комунального майна” жодна сторона не вимагала припинення договору, тому він був продовжений на той самий строк і на тих саме умовах –на один рік з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року.

Як вважає відповідач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області –він листом від 11.02.2009 року №18-03-01201 „Про розірвання договору” повідомив позивача про припинення договору оренди від 01.05.05 №12/02-1585-ОД з 01.02.2009 року у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений (а.с. 83). Але, як вбачається із матеріалів справи у якості доказу направлення даного листа орендарю відповідач залучив до матеріалів справи (а.с. 84) реєстр від 11.02.2009 року №18-03-01201, із якого вбачається, що лист №1585 ТОВ „Майстер-Буд” 26.02.2009 року отримала Теодорова Л.К. Ні номера та дати довіреності, яка надає право на отримання листів, ні посадового становища Теодорової Л.К. реєстр не містить. Оскільки позивач заперечує отримання будь-яких листів припинення договору, а відповідач належними доказами (у розумінні ст.32 ГПК України) не довів факту повідомлення позивача про припинення договору, у Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні підстави вважає, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про припинення правовідносин за договором оренди.

Отже, зазначений договір продовжив свою дію з 01.03.2009 року по 01.03.2010 року і з 01.03.2010 року по 01.03.2011 року, тобто є чинним.

Господарський суд ці обставини не встановив і не прийняв до розгляду заяву про визнання продовженими правовідносин, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди №12/02-1585-ОД від 01.05.2005 року з посиланням на те, що позивач не збільшив, а доповнив позов і це є порушенням ч.2 ст.22 ГПК України.

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного: відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України (в редакції станом на день прийняття судового рішення) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач не заявив додаткових вимог, а фактично змінив предмет позову і просив визнати продовженими правовідносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди №12/02-1585-ОД від 01.05.2005 року, відмовившись від вимог про зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду про продовження дії договору і замість них заявивши вимоги про визнання продовженими правовідносин. При цьому вимоги про визнання договору оренди продовженим залишилися без змін. Зазначене підтверджується і роз’ясненням Президії ВАСУ від 18.09.1997 року №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у п.3.7 якого, зокрема, зазначено, що „зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача”. Змінивши матеріально-правову вимогу до позивача, як зазначено вище, позивач саме змінив предмет позову, а не збільшив позовні вимоги. Така зміна предмету позову була обґрунтованою і заява про зміну предмету позову повинна була розглянута господарським судом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть захищатися судом як шляхом визнання права, так і іншими способами.

В силу ч.2 ст.20 ГК України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом... установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Частиною 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Крім того, в п. 3 рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 27.06.2007 року N 04-5/120 вказано, що господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення.

В позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) позивач просив визнати продовженими правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору оренди №12/02-1585-ОД від 01.05.2005 року і визнати договір оренди №12/02-1585-ОД від 01.05.2005 року продовженим.

Колегія суддів, проаналізувавши позовну заяву, дійшла до висновку, що даний позов підвідомчий господарським судам України, так як підпадає під категорію справ, перелічених в п. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з абзацами 2 і 11 ч. 2 ст. 20 ГК України способами захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав та встановлення господарських правовідносин.

Вимога про визнання договору продовженим за своєю суттю є вимогою про встановлення господарських правовідносин за цим договором на наступний період, а тому спір стосовно припинення договору підвідомчий господарським судам.

Що стосується способу захисту прав, слід зазначити, що іншим способом захистити порушені права позивача неможливо, оскільки за договором одна сторона (позивач) вважає, що у нього не припинилися господарські правовідносини, а друга сторона (відповідач) вважає, що ці правовідносини припинилися. Отже, єдиним способом захисту права у даному випадку є пред’явлення позову про визнання правовідносин продовженими. Цей спосіб відповідає способам захисту прав, передбачених Господарським кодексом України і повинен застосовуватися господарським судом.

Як вбачається із вищенаведеного, спірний договір не припинив свою дію і є продовженим, тому позовні вимоги у зміненій редакції в частині визнання правовідносин продовженими є обґрунтованими і підлягали задоволенню. Щодо визнання продовженим договору, то у цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем обраний спосіб захисту права, який не передбачений ст.16 ЦК України і ст.20 ГК України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року у справі №11/141-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати продовженими господарські правовідносини з оренди нерухомого майна, що виникли між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ) на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1585-ОД, укладеного 01 травня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(м. Дніпропетровськ).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, код ЄДРПОУ 13467337) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Буд»(49079 м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 7, код ЄДРПОУ 30627944) 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат