Рішення № 12046649, 21.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2010 р.Справа № 18/1550-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Каприз" м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" м. Хмельницький

про стягнення боргу 37404,80 грн.

                                                                                                                        Суддя          Саврій В.А.

Представники сторін:

Від позивача: Романчук І.І. - за довіреністю від 19.01.10р.

Від відповідача: не з'явився

З оголошенням перерви.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 39584,56 грн., з яких 15992 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу товару від 20.01.10р., 23592,56 грн. пені, посилаючись на ст.ст. 526,610,611,691,692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 23.09.10р. у відповідності до ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 37404,80 грн., з яких 14592 грн. основного боргу та 22812,80 грн. пені, яка судом прийнята.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, позовні вимоги не оспорив, причини неявки представника та неподання доказів не пояснив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи (поштове повідомлення від 27.08.10р.).

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Меблі-Каприз" м. Рівне (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" м. Хмельницький (Покупець) 20.01.2010р. укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до якого продавець зобов'язується продати товари згідно заявки, а Покупець прийняти і оплатити їх в кількості, асортименті та цінах, згідно товарно-транспортних накладних, де вказуються умови розрахунку за товари, згідно пункту 3.2 даного договору (п.1.1. договору).

Позивач згідно видаткової накладної №к-00000001 від 28.01.10р. відвантажив відповідачу продукцію на суму 19992 грн..

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору Покупець оплачує товар за ціною згідно товаро-транспортних накладних з врахуванням ПДВ. Розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються Покупцем в безготівковому порядку платіжним дорученням на умовах повної оплати в термін 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач частково провів оплату отриманого товару, сума боргу на момент подання позову склала 14592 грн.

У відповідності до п. 4.2 договору у випадку прострочення оплати за отриманий товар Покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

В зв'язку із несплатою заборгованості в добровільному порядку, Позивач звернувся до суду із позовом, з врахуванням уточнень, про стягнення з відповідача 14592 грн. основного боргу, 22812,80 грн. пені за період з 12.02.10р. по 01.07.10р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 14592 грн. основного боргу за поставлений товар та 22812,80 грн. пені, посилаючись на договір купівлі-продажу від 20.01.10р., видаткову накладну №к-00000001 від 28.01.10р.

Як вбачається з матеріалами справи між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Посилання позивача на те, що товар на загальну суму 19992 грн. був поставлений за видатковою накладною №к-00000001 від 28.01.10р. на виконання умов договору купівлі-продажу товару від 20.01.10р., судом не приймаються до уваги, оскільки в даній накладній відсутнє посилання на договір купівлі-продажу від 20.01.10р. як на підставу відпуску товару. Крім того, умовами договору (п.1.1 договору) Продавець зобов'язаний продати товар згідно заявки. Доказів, які б підтверджували виконання даних умов сторонами не надано.

Тому, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що товар відпускався за видатковою накладною №к-00000001 від 28.01.10р..

Приписами ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар за видатковою накладною №к-00000001 від 28.01.10р. на загальну суму 19992 грн. , проте провів лише часткову його оплату в результаті чого на момент звернення до суду сума боргу склала 14592 грн.

Доказів про сплату відповідачем 14592 грн. суду не подано.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги щодо стягнення 14592 грн. основного боргу заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою ( штрафом ,пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Виконання зобов'язання забезпечується , якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що купівля-продаж товару здійснювалась на підставі видаткової накладної в якій відсутнє посилання на договір купівлі-продажу товару від 20.01.10р., яким передбачено нарахування пені, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 22812,80 грн. необхідно відмовити, оскільки відсутній письмовий правочин щодо стягнення пені за поставлений згідно видаткової накладної №к-00000001 від 28.01.10р. товар.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1,12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -                                                                       В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Каприз" м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" м. Хмельницький про стягнення боргу 37404,80 грн. задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" м. Хмельницький, вул. Кам'янецька,11 (код 32402315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Каприз" м.Рівне, вул.Грунтова,1 (код 33408653) 14592 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні) основного боргу, 145,92 грн. (сто сорок п'ять гривень 92 коп.) витрат по оплаті державного мита та 92,07 грн. (дев'яносто дві гривні 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні позову про стягнення 22812,80 грн. пені відмовити.

                    Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3- відповідачу.