Рішення № 12046594, 11.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 3/1679-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКС Торговий дім ЄВРОСТАНДАРТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти", с. Нова Синявка Старосинявського району, Хмельницької області.

про стягнення 205522,96 грн. з яких: основна заборгованість - 192 308,32 грн., пеня - 10 440,36 грн., 3% річних від суми заборгованості - 1812,74 грн., штраф - 961,54грн.

Суддя Вибодовський О.Д.

Представники сторін: не з'явились.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 205522,96 грн. із них основна заборгованість - 192 308,32 грн., пеня - 10 440,36 грн., 3% річних від суми заборгованості - 1812,74 грн., штраф - 961,54грн.

Судом враховується, що ціна позову становить 205522,96 грн., а 5000,00 грн. на адвокатські послуги відносяться до складу судових витрат згідно ст. 44 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 (із внесеними змінами) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак, позивачем сплачено державне мито в розмірі 2105,23 грн. Тому, державне мито у розмірі 50,01 грн. необхідно повернути позивачу у зв’язку з сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Представник позивача в судове засідання 11.10.2010 р. не з'явився, однак у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримував у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.10.2010р. повторно в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 22.09.2010р. та 30.09.2010р. не виконав. Тому, суд відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглядає за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

27 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “НКС Торговий дім Євростандарт", м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю “Синявські граніти”, с. Нова Синявка, Старосинявського району, Хмельницької області укладено договір поставки № 146/2 підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) та в обумовлених об'ємах другій стороні покупцеві (відповідачу) паливно -мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар в об'ємі згідно рахунку фактури.

Відповідно до умов договору пунктів 2,3 кількість, асортимент та строки поставки товару визначаються за згодою сторін.

На виконання умов згаданого вище договору постачальник (позивач) належним чином здійснив поставку покупцеві (відповідачеві) товару в кількості та в строки визначені сторонами, а саме 35792 літра дизельного автомобільного палива (ЕН-590) на загальну суму разом із ПДВ 222268,32 гривень, згідно рахунку-фактури №СФ-000446 від 27.05.2010р., що підтверджується видатковою накладною №РН - 0000378 від 28.05.2010 року та податковою накладною №410 від 28.05.2010р.

Відповідно до п.7.1, п.7.2, п.7.3 договору покупець повинен сплатити рахунок-фактуру, виставлену постачальником, не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати виписки рахунку-фактури постачальником шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у його реквізитах. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі, або інших реквізитах, погоджених сторонами.

У разі поставки товару без передоплати, покупець зобов'язаний перерахувати постачальнику кошти за товар на протязі одного банківського дня з моменту поставки.

Постачальник виставив покупцю рахунок-фактуру №СФ-000446 від 27.05.2010р., отже останнім днем оплати поставленого товару вважається 28 травня 2010р.

Відповідач (покупець) прийняв поставлений товар від позивача, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0000378 від 28.05.2010 року та жодних претензій стосовно кількості та якості товару постачальнику (позивачеві) не пред’являв.

Однак, покупцем 28 травня 2010р. на розрахунковий рахунок постачальника кошти за поставлений товар були перераховані частково в сумі 29 960,00грн., отже сума недоплати становить 192 308, 32грн., що підтверджується карткою рахунку від 22.07.2010р. скріпленою підписами та печатками сторін.

Позивачем з метою добровільного врегулювання спору відповідачу направлено претензію № 2008 від 18.08.2010р. з вимогою сплатити борг у сумі 192 308, 32 грн. Однак, дана претензія відповідачем проігнорована, наявний борг у сумі192 308, 32 грн. залишився непогашеним.

Пунктами 8.3, 8.4, 8.5 договору встановлено, що за порушення грошових зобов'язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. В разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити штраф постачальнику у розмірі 0, 5% від суми невиконаного зобов'язання.

Також, додатково позивач посилається на ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище наведене, позивачем крім суми основного боргу 192 308, 32 грн., додатково відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання зобов'язання - 10 440, 36грн., штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання, який складає - 961, 54грн., 3% річних від простроченої суми - 1 812, 74 грн.

Отже, станом на 20.09.2010р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з врахуванням згаданих вище нарахувань та 5000,00 грн. адвокатських послуг становить 210 522,32грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ч.1 ст. 173 ст. 174 Господарського кодексу України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності ст. 11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків.

Стаття 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму основного боргу додатково обгрунтовано нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання зобов'язання в сумі 10 440, 36грн., штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання, який складає - 961, 54грн., 3% річних від простроченої суми - 1 812, 74 грн. за період з 29.05.2010р. по 20.09.2010р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вищевикладених штрафних санкцій, суд вважає їх такими, що нараховані правильно та підлягають задоволенню.

Судом враховується, що згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору про надання правової допомоги від 07.09.2010р. №54 платіжним дорученням від 27.09.2010р. №888 перерахував адвокатському об'єднанню "Адвокатська компанія Кармазіна і партнери", м. Київ 5000,00грн. за адвокатські послуги, надані адвокатом Шульгою К.В., згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2999 від 21.06.2007р. До складу витрат на адвокатські послуги включається консультація щодо відшкодування дебіторської заборгованості позивача, написання позовної заяви, розрахунок ціни позову, представлення інтересів позивача в судових засіданнях.

Однак, при вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов’язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження ; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат, враховуючи норми ст. 22 ГПК України щодо добросовісного користування належними правами. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 14.12.2007 № 01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”.

Дослідивши та оцінивши наведені докази позивача про надання правової допомоги, суд вважає їх такими, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката та вважає, що розмір вартості послуг адвоката в сумі 5000,00грн. є обґрунтований та підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтований, відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито у розмірі 50,01 грн. необхідно повернути позивачу у зв’язку з сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

У відповідності із ст.49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "НКС Торговий дім Євростандарт" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка, Старосинявського району про стягнення 205522,96 грн. заборгованості грн. з яких основна заборгованість - 192 308,32 грн., пеня - 10 440,36 грн., 3% річних від суми заборгованості - 1812,74 грн., штраф - 961,54грн. задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" (с. Нова Синявка, Старосинявського району, вул. І.Франка, 9 код: 32987356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НКС Торговий дім Євростандарт" (м. Київ, вул. Васильківська, 30, код: 36645322) - 192 308,32 грн. (сто дев'яносто дві тисячі, триста вісім гривень, 32 коп.) основного боргу, пені - 10 440,36 грн. (десять тисяч, чотириста сорок гривень, 36 коп.), 3% річних - 1812,74 грн. (одна тисяча, вісімсот дванадцять гривень, 74 коп.), штрафу - 961,54 грн. (дев'ятсот шістдесят одна гривня, 54 коп.), витрати на адвокатські послуги у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 коп.), 2055,22 грн. (дві тисячі п’ятдесят п'ять гривень, 22 коп.) - витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень, 00 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Державне мито у розмірі 50,01 грн. повернути позивачу, про що видати довідку.

Суддя                                                                       

Відрук.3 примірники:

1-до справи

2-позивачу

3-відповідачу