Рішення № 12046588, 06.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2010 р.Справа № 4/16/1941 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина»м. Луцьк Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа –Хім»м. Кам’янець-Подільський

про стягнення 20018,15 грн. - пені, 2610,74 грн. - 3% річних та 11957,15 грн. –інфляційних нарахувань

суддя Л.П. Баула

Представники сторін:

позивача: Стецик Н.В. –за довіреністю №3313 від 31.12.2009р.

відповідача: Мельник В.В. –за довіреністю від 03.11.2009р.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 20018,15 грн. - пені, 2610,74 грн. - 3% річних та 11957,15 грн. –інфляційних нарахувань. В обґрунтування позовних вимог вказує, що штрафні санкції у вигляді пені, а також 3% річних та інфляційні нараховано відповідачу за порушення виконання грошового зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують та просять суд в позові відмовити. На думку відповідача, зобов’язання зі сплати 3% річних та інфляційних нарахувань, а також початок перебігу строку невиконання такого зобов’язання виникають з моменту пред’явлення вимоги. Оскільки, як вважає відповідач, відсутня відповідна вимога, відсутній і механізм примусового стягнення таких платежів. Звертає увагу суду на те, що сплата інфляційних нарахувань та 3% річних не була предметом договірних зобов’язальних правовідносин сторін. Відповідач не погоджується також з вимогою про стягнення пені, вважаючи, що позивачем порушено вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені. Також, на думку відповідача, позивачем неправильно визначено дату початку перебігу строку, з якого починається нарахування пені. Крім того, відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені. Як вважає відповідач, також відсутні підстави для стягнення витрат на сплату державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки, на його думку, позивачем недотримано договірного (досудового) порядку вирішення спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.10.2009р. порушено провадження у справі №16/1941 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хім" про стягнення 125 861,97 грн., з яких: 91 275,93 грн. - основного боргу, 20018,15 грн. - пені, 2610,74 грн. - 3% річних та 11 957,15 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду області від 03.12.2009р. провадження у справі №16/1941 в частині стягнення 91275,15 грн. основного боргу припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Континіум-Галичина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Хім.” про стягнення 20 018,15 грн. пені, 2 610,74 грн. 3% річних та 11 957,15 грн. інфляційних нарахувань залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2010р., ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.12.2009р. в частині залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хім" 20018,15грн. - пені, 2610,74 грн. - річних та 11957,15 грн. - інфляційних скасовано та передано справу в цій частині на розгляд господарського суду Хмельницької області.

Як вбачається з матеріалів справи 30.03.2007р. між ТОВ „Торговий Дім „Континіум-Галичина” (постачальник) та ТОВ „Альфа Хім” (покупець) було укладено договір поставки товарів №738/1, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець -прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що асортимент та кількість товару погоджується сторонами додатково та підтверджується актами приймання-передачі товару. Поставка товару здійснюється по-частково (товарними партіями). Обсяг товарних партій, що постачається, узгоджується сторонами додатково та визначається в актах приймання-передачі товару (п.3.2 договору). Передача товару постачальником покупцю здійснюється без довіреності за відповідним актом приймання-передачі товару, підписаним відповідальними особами сторін у відповідності до абз. 3 п. 13 наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей". (п. 3.3.).

Згідно п. 5.1, 5.2 договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті –гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно Інструкції „Про безготівкові розрахунки в національній валюті”; розрахунки за поставлений товар покупець здійснює протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі товару.

Строк дії договору сторони відповідно до п.10.7 договору №738/1 від 30.03.2008р. з врахуванням додаткової угоди до нього від 28.03.2008р. (т.1, а.с.26) визначили до 31.12.2008р.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" було поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 10657312,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів від 01.04.2007р., від 11.04.2007р., від 21.04.2007р., від 01.05.2007р., від 11.05.2007р., від 21.05.2007р., від 01.06.2007р., від 11.06.2007р., від 21.06.2007р., від 01.07.2007р., від 11.07.2007р., від 21.07.2007р., від 01.08.2007р., від 11.08.2007р. (т.1, а.с.94-107), від 21.08.2007р., від 01.09.2007р., від 11.09.2007р., від 21.09.2007р., від 01.10.2007р., від 11.10.2007р., від 21.10.2007р., від 01.11.2007р., від 11.11.2007р., від 21.11.2007р., від 01.12.2007р., 11.12.2007р., від 21.12.2007р., від 01.01.2008р., від 11.01.2008р., від 21.01.2008р., від 01.02.2008р., від 11.02.2008р., від 21.02.2008р., від 01.03.2008р., від 11.03.2008р., від 21.03.2008р., від 01.04.2008р., від 11.04.2008р., від 21.04.2008р., від 01.05.2008р., від 11.05.2008р., від 21.05.2008р., від 01.06.2008р., від 11.06.2008р., від 21.06.2008р., від 01.07.2008р., від 11.07.2008р., від 21.07.2008р., від 01.08.2008р., від 11.08.2008р., від 21.08.2008р., від 01.09.2008р., від 11.09.2008 р., від 21.09.2008р., від 01.10.2008 р., від 11.10.2008р., від 21.10.2008р.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Альфа Хім” було проведено частковий розрахунок за нафтопродукти в сумі 10566036,83 грн., що вбачається з реєстру платіжних доручень, відповідно до якого призначенням платежів значиться "оплата за ПММ згідно договору №738/1". Неоплаченими залишилися нафтопродукти в сумі 91275,93грн., що знайшло відображення й у складеному акті звірки розрахунків, де вказана заборгованість значиться станом на 01.11.2008р.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач не оплатив нафтопродукти, передані по акту приймання-передачі від 11.10.2008р. (частково в сумі 69426,68грн.) та від 21.10.2008р. (в повній сумі 21849,25грн.).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено 91275,93 грн. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №467 від 30.10.2009р. на суму 30 719,93 грн., №471 від 02.11.2009р. на суму 25 000,00 грн., №1350856 від 03.11.2009р. на суму 35 556,00 грн.

У зв'язку зі сплатою суми основного боргу, позивач відмовився від позову в частині стягнення основного боргу.

Пунктом 7.2. договору поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р. сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, за весь період невиконання зобов’язання.

За порушення виконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р. позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 20018,15 грн. за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р. нараховано 2610,74 грн. –3% річних та інфляційні в сумі 11957,15грн.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. у справі №16/1941 та підтверджено матеріалами справи встановлена заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р. стосовно неоплати нафтопродуктів, переданих по акту приймання-передачі від 11.10.2008р. (частково в сумі 69426,68 грн.) та від 21.10.2008р. (в повній сумі 21849,25 грн.).

Під час розгляду справи №16/1941 в суді першої інстанції відповідачем було сплачено 91275,93 грн. заборгованості і ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.12.2009р. провадження у справі №16/1941 в частині стягнення 91275,15 грн. основного боргу припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту пункту 7.2. договору поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність в разі несвоєчасного проведення розрахунків, а саме: покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості, за весь період невиконання зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання. Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним і доводи відповідача про порушення вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україн є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.07.2010р. по справі №54/387.

Сума пені в розмірі 20018,15 грн. розрахована позивачем за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р.

На розгляд господарського суду відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені.

У відповідності до ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

При цьому, строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки, якою також є пеня, визначений п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, тривалістю в один рік.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товарів №738/1 від 30.03.2007р. стосовно неоплати нафтопродуктів, виникла згідно акту приймання-передачі від 11.10.2008р. (частково в сумі 69426,68грн.) та акту приймання-передачі від 21.10.2008р. (в повній сумі 21849,25грн.).

В п. 5.2. договору поставки товарів №738/1 сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар покупець здійснює протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі товару.

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару згідно акту приймання-передачі від 11.10.2008р. настав 15.10.2008р., а перебіг позовної давності розпочався 16.10.2008р. і закінчився 16.10.2009р.; строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару згідно акту приймання-передачі від 21.10.2008р. настав 27.10.2008р., отже перебіг позовної давності розпочався 28.10.2008р. і закінчився 28.10.2009р.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина»про стягнення пені заявлені в межах річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України (позов заявлено 15.10.2009р. згідно поштової відмітки на конверті (т. 1 а.с. 74), суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення пені за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р. в розмірі 20018,15 грн.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних в розмірі 2610,74 грн. за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р. та 11957,15грн. –інфляційних втрат за період з 01.11.2008р. по 14.10.2009р.

Щодо посилань відповідача на обов’язковість пред’явлення йому вимоги про сплату 3% річних та інфляційних втрат судом до уваги не приймається, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов’язковості пред’явлення такої вимоги.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення витрат на сплату державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв’язку з недотриманням відповідачем договірного (досудового) порядку вирішення спору судом до уваги не приймаються, оскільки згідно вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору не є обов’язковим і суб’єкти господарювання, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов’язані поновити їх не чекаючи пред’явлення претензії. Зазначена правова позиція узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, в якому наголошено на тому, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Континіум-Галичина” м. Луцьк Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Хім” м. Кам'янець-Подільський про стягнення 20 018,15 грн. - пені, 2 610,74 грн. - 3% річних та 11 957,15 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа Хім” (м. Кам'янець-Подільський, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 22784114; р/р 26003010149001 в ВАТ КБ „Надра”, МФО 315137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Континіум-Галичина” (м. Луцьк, Волинської області, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 32273623; р/р 260030001801 у ВАТ „Банк інвестицій та заощаджень” м. Київ, МФО 380281) 20 018,15 грн. (двадцять тисяч вісімнадцять гривень п’ятнадцять копійок) - пені, 2610,74 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень сімдесят чотири копійки) - 3% річних, 11957,15 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім гривень п’ятнадцять копійок) - інфляційних нарахувань, 345,86 (триста сорок п’ять гривень вісімдесят шість копійок) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                      

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2010р.

Віддруковано 3 примірника:

1 –до справи,

2 –позивачу,

3 –відповідачу.