Рішення № 120461033, 18.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. справа № 300/4666/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

Виклад позицій стонін. Процескальні дії суду:

Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №092850021734 від 26.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої нею заяви про призначення пенсії від 21.09.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту а ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення з 21.09.2023 дня звернення за призначенням пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 21.09.2023 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Однак 26.02.2024 відповідач прийняв рішення № 092850021734 про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки при страховому стажі 20 років 2 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком № 1 4 роки 2 місяці 3 дні, позивач має право на призначення пенсії після досягнення 49 років 8 місяців. Представник позивача вважає протиправним рішення № 092850021734 про відмову у призначенні пенсії позивачу, прийняте ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 26.02.2024. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Так, пенсійний вік для жінок, які відпрацювали не менше 7 років 6 місяців на посадах за Списком № 1 становить 45 років. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам. Оскільки, станом на дату звернення до пенсійного органу 21.09.2023 позивач досягнула встановленого пунктом «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійного віку 52 роки 4 місяці 21 день (за наявності повних 4 років стажу роботи за Списком №1 необхідний пенсійний вік 49 років 8 місяців), має необхідний документально підтверджений пільговий стаж роботи за Списком №1 тривалістю понад 4 роки 2 місяці (необхідний для її віку 3 роки 9 місяців) та загальний стаж роботи тривалістю понад 20 років 2 місяці 5 днів (необхідний згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 15 років), то, на думку представника позивача, в ОСОБА_1 є всі законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Ухвалою від 13.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.06.2024 № 0900-0903-8/36041 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пільгових умовах мають працівники, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення віку 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. На дату звернення - 21.09.2023 ОСОБА_1 виповнилось 52 роки 4 місяці 3 дні, при страховому стажі 20 років 2 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком № 1 4 роки 2 місяці 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 44-48).

До відзиву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.06.2024 № 0900-0903-8/36041 на позовну заяву відповідач долучив копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 49-126).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 21.09.2023 через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви долучено копії: паспорта громадянина України (а.с. 11); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 12-13); диплому серії НОМЕР_2 від 28.06.1991 (а.с. 62-63); довідки АТ «Оріана» від 29.08.2023 № 175 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 64); архівної довідки АТ «Оріана» від 01.09.2023 № 1047 (а.с. 65); довідки АТ «Оріана» від 29.08.2023 № 1040 (а.с. 66); наказу Концерну «Хлорвініл» від 08.12.1993 № 326 (а.с. 67-70); наказу ВАТ «Оріана» від 31.12.1998 № 644 (а.с. 71-74); довідки АТ «Оріана» від 29.08.2023 № 1039 (а.с. 75-76); довідки АТ «Оріана» від 29.08.2023 № 1038 (а.с. 77); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 11.11.2019 № 01.7-01/1028 (а.с. 82); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 11.11.2019 № 01.7-01/1023 (а.с. 83); наказу ЗАТ «Магній» від 25.02.2004 № 23 (а.с. 84); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 11.11.2019 № 01.7-01/1024 (а.с. 86); висновку № 1345 від 05.05.2004 експертизи якості проведеної у лютому 2004 року чергової атестації (а.с. 87-94); висновку № 2196 від 16.12.2005 експертизи якості проведеної у серпні 2005 року чергової атестації (а.с. 95-102); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 11.11.2019 № 01.7-01/1025 (а.с. 103); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 11.11.2019 № 01.7-01/1026 (а.с. 104); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 13.09.2023 № 01.7-01/988 (а.с. 105).

Також 30.08.2023 позивач подала до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву про підтвердження стажу роботи (а.с. 78-79).

19.02.2024 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняла рішення про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, розділу VII, підрозділу 10, позиції 7.10а, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, з 06.07.2001 по 30.09.2001, з 10.10.2001 по 31.07.2002, з 12.10.2002 по 28.02.2003 машиністом крана (кранівником), зайнятим на гарячій дільниці робіт, цеху електролізу, щодає право на призначення пільгвоої пенсії (а.с. 80-81).

26.02.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 092850021734 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Рішення відповідача від 26.02.2024 № 092850021734 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж роботи позивача становить 20 років 2 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком № 1 4 роки 2 місяці 3 дні. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу враховано всі періоди. Вік заявниці 52 роки 4 місяці 21 день. Відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 37).

Листом від 01.03.2024 № 0900-0210-8/12711 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення № 092850021734 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії (а.с. 36).

Вважаючи протиправними рішення № 092850021734 від 26.02.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить скасувати таке рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту а ст. 13 ЗУ Про пенсійне забезпечення з 21.09.2023 дня звернення за призначенням пенсії.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті „а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах „б-„з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „а - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах „б-„з - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами „б-„г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах Щокін проти України (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та Серков проти України (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалою від 16.12.2020 Верховний Суд відкрив провадження у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20 та визначив такі ознаки типових справ:

-позивачі є особами, які після ухвалення 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;

- відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії;

- спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій;

- позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

Справа № 300/4666/24 відповідає ознакам типової справи, які визначені в ухвалі Верховного Суду від 16.12.2020. Як наслідок, суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, що ухвалені в зразковій справі № 360/3611/20, оскільки спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій. В спірному випадку між сторонами фактично існує спір виключно щодо досягнення позивачем пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зі зменшенням віку пропорційно до визнаного пільгового стажу (з пенсійного віку 60 років чи 55 років). Між сторонами немає спору щодо достатності у позивача загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, та атестації робочого місця за посадою, що дає право на пільгову пенсії за Списком № 1.

З огляду на вказане, суд застосував такі норми права до спірних правовідносин, виходячи з висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, що ухвалені в зразковій справі № 360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 360/3611/20 вказала:

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що 21.09.2023 позивач надала пенсійному органу всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Також 30.08.2023 позивач подала до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву про підтвердження стажу роботи (а.с. 78-79).

19.02.2024 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняла рішення про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, розділу VII, підрозділу 10, позиції 7.10а, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, з 06.07.2001 по 30.09.2001, з 10.10.2001 по 31.07.2002, з 12.10.2002 по 28.02.2003 машиністом крана (кранівником), зайнятим на гарячій дільниці робіт, цеху електролізу, що дає право на призначення пільгової пенсії (а.с. 80-81).

Наявність в позивача необхідного страхового стажу, у тому числі на роботах з шкідливими умовами праці, факту атестації робочих місць на таких роботах, підтверджується долученим до заяви від 21.09.2023 трудовою книжкою, довідками АТ Оріана та розрахунком стажу, проведеним відповідачами.

Так, згідно рішення відповідача від 26.02.2024 № 092850021734 страховий стаж роботи позивача становить 20 років 2 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком № 1 4 роки 2 місяці 3 дні.

Вищевказане підтверджує право ОСОБА_1 на зниження пенсійного віку на 5 років 4 місяці, з розрахунку 1 рік 4 місяці за кожен із 4 років пільгового стажу.

Відповідач вважає, що зниження пенсійного віку для позивача на 5 років 4 місяці має здійснюватися від загального пенсійного віку 60 років, який визначений в статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досягла 54 роки 8 місяців.

Натомість представник позивача вважає, що зниження пенсійного віку для ОСОБА_1 на 5 років 4 місяці має здійснюватися від загального пенсійного віку 55 років для жінок, який визначений в статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що позивач досягла 49 років 8 місяців, то ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з абзацом 2 пунктів «а» та «б» частини першої статті 13 Закону № 1788, в редакції до змін внесених Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, працівникам, які мають не менше половини стажу на стажу на роботах: із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (тобто Список № 1), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам; із шкідливими і важкими умовами праці (тобто Список № 2), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, беручи до уваги вказану правову позицію Великої палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, згідно якої у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою від 21.09.2023 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 45 річного віку, страховий стаж роботи 20 років 2 місяці 5 днів, з них на роботах за списком № 1 - 4 роки 2 місяці 3 дні, то суд висновує, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею зниженого пенсійного віку 54 роки 8 місяців, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 092850021734 від 26.02.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.

Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на передбачені пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу 21.09.2023, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою віку пенсійного віку за її пільгового стажу - 49 років 8 місяців, а тому пенсія має бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, тобто з 21.09.2023.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 092850021734 від 26.02.2024, наслідком чого є його скасування.

Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 , орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який розглядав заяву позивача та прийняв протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру для відновлення порушеного права позивача за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії від 21.09.2023 та прийняти рішення за результатами її розгляду щодо призначення з 21.09.2023 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 31.05.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн. (а.с. 10).

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. (484,48+(484,48/2)= 726,72 грн.)

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850021734 від 26.02.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 21.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення про призначення з 21.09.2023 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.