Рішення № 120461034, 18.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. справа № 300/3554/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимоги про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимогу про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ГУ ДПС в Івано-Франківській області документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено акт перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021, в якому зафіксовано ненарахування та неутримання платником податків як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті доходу фізичній особі, що була орендодавцем позивача, та непідтвердження шляхом надання первинних документів на підтвердження витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що відображені в розрахунках на загальну суму 356745,67 грн. На підставі висновків акту перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 001649/0714 від 23.03.2021. Позивач вважає протиправними в податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимогу про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, оскільки контролюючий орган не взяв до увагу ряд платіжних документів, що підтверджують витрати позивача за поставлений товар контрагентами ТОВ «Галичина-Табак», ТОВ «Гравідс», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Екопродвін», ТОВ «ТФ «Стиль», ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль», розрахунок з якими здійснювався в готівковій формі. Окрім цього, позивач надала контролюючому органу акти взаємозвірки з контрагентами, з яких можна побачити відсутність заборгованості у позивача щодо розрахунків за поставлений товар. Водночас, контролюючим органом не направлено жодного податкового запиту та не проведено зустрічних звірок з контрагентами, не вчинено жодних дій, спрямованих на об`єктивне дослідження обставин справи. Так, на думку позивача контролюючим органом неправильно визначено об`єкт оподаткування, оскільки не враховано первинних документів, що підтверджують факт понесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей. За вказаних обставин, у зв`язку із непідтвердженням основного боргу мають бути скасовані штрафні санкції. При цьому, контролюючий орган не надав деталізованого розрахунку штрафних санкцій за жодним із зобов`язань, що унеможливлює здійснення перевірки правильності їх нарахувань.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено такий строк, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.10.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 12.10.2022 № 8392/5/09-19-05-02 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимога про сплату боргу з єдиного внеску № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 001649/0714 від 23.03.2021 прийнято на підставі зафіксованих в акті перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021. Так, представник відповідача зазначив, що відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування у фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця. В спірному випадку позивач у п`ятиденний строк з дня втрати документів письмово не повідомлено контролюючий орган про таку подію. Також при ознайомленін ОСОБА_1 з наказом про проведення первевірки, направленням та врученням запиту про надання документів, позивач не повідомила про відсутність документів. При цьому, акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Так, якщо операції платника податків з реалізації (придбання) товарів (робіт, послуг) визнані як такі, що не мають документального підтвердження, то платник податків не має права відображати такі операції з реалізації (придбання) товарів (робіт, послуг). Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів (робіт, послуг) придбання (поставка/оплата) яких не підтверджена документально, оскільки операції з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) в діяльності платника податків в частині обсягів, номенклатури, цін (націнки) та залишків товарно-матеріальних цінностей фактично не підтверджено документально. В спірному випадку, перевіркою встановлено, що сума задекларованих витрат до гр.5 дод.Ф2 до декларації, виходячи з обсягів придбання згідно наклданих, включає понесені витрати на придбання (одержання) товарно-матеріальних цінностей, однак задекларовані витрати не підтверджено платником відповідними документами про оплату придбання таких товарно-матеріальних цінностей. Вказане, як наслідок, призвело до порушення пп.177.4.1, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції. Позивач на запит про надання документів від 02.02.2021 надала інформацію та окремі первинні документи для перевірки згідно складеного опису, проте первинні документи щодо придбання товару надано в неповному обсязі, а саме: відсутні платіжні доручення, квитанції, фіскальний чек, та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, а також договори з постачальниками товарно-матеріальних цінностей. За вказаних обставин контролюючий орган встановив порушення позивачем в частині заниження загального оподатковувано доходу на загальну суму 356745,67 грн., та заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64214,22 грн., військового збору на суму 5351,19 грн. Представник відповідача вважає правомірними податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 001649/0714 від 23.03.2021, а тому в задоволенні позову належить відмовити (том 1, а.с. 152-159).

17.10.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача від 13.10.2022 про долучення додаткових письмових доказів. Так, представник позивача надала суду акт звірки, копії видаткових накладних, фіскальних чеків та квитанцій про оплату від контрагентів позивача - ТОВ «Екопродвін» та ТОВ «Гравідс» (том 1, а.с. 160-189).

Ухвалою від 26.01.2024 витребувано в ГУ ДПС в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії: наказу на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021; направлення на перевірку; акту перевірки за № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021 зі всіма додатками до нього; запитів контролюючого органу під час податкової перевірки ; відповідей ОСОБА_1 чи інших осіб на запити про надання документів під час перевірки; актів про ненадання документів на запити; заперечення на акт перевірки за № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021; відповіді на заперечення на акт перевірки за № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021; додатків з розрахунками до оспорених податкових повідомлень-рішень № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, вимоги від 23.03.2021; податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 з ПДФО та військового збору за спірні періоди; звітів ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірні періоди; податкових розрахунків ФОП ОСОБА_1 за формою 1-ДФ за спірні періоди.

07.02.2024 на виконання вимог ухвали від 26.01.2024 про витребування доказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області надало суду витребувані докази (том 2, а.с. 1-118).

Обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.01.2016, з 29.01.2020 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, перебуває на обліку в Яремчанській ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області, основний вид діяльності за КВЕД: 10.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».

01.02.2021 ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняло наказ № 145 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 » з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 29.01.2020 та сплати єдиного соціального внеску за період з 26.01.2016 по 29.01.2020 (том 2, а.с. 4).

01.02.2021 ГУ ДПС в Івано-Франківській області видало направлення № 164 на перевірку (том 2, а.с. 5).

В період з 02.02.2021 по 08.02.2021 ГУ ДПС в Івано-Франківській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 29.01.2020 та сплати єдиного соціального внеску за період з 26.01.2016 по 29.01.2020, за результатами якої складено акт перевірки № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021 (том 2, а.с. 6-53).

В зв`язку з проведенням перевірки представник контролюючого органу вручив позивачу запит від 02.02.2021 про надання документів у термін до 16:00 год. 03.02.2021 та запит від 05.02.2021 про надання пояснень до 11:00 год. 08.02.2021 (том 2, а.с. 54-57).

15.02.2021 представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 177/09-19-07-14/3533610585 «Про надання платником податків фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі документів для проведення перевірки» (том 2, а.с. 60).

Згідно висновків акту перевірки № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021 контролюючий орган встановив такі порушення:

1)п.177.2, пп.177.4.1-п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 64214,22 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 16909,92грн., за 2018 рік на суму 20489,94 грн., та за 2019 рік на суму 25365,36 грн; та за 2020 рік на суму 1449,00 грн;

2)п. 177.2 ст 177, пп.1.2, пп.1.3 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено військовою збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 5351,19 грн., в тому числі за 2017рік на суму 1409,16 грн., за 2018 рік на суму 1707,50 грн., за 2019 рік на суму 2113,78 грн., та за 2020 рік на суму 120,75 грн.

3)пп.2. ч.І ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 75816,54грн., в тому числі за 2017 рік на суму 18847,84 грн., за 2018 рік на суму 25043,25 грн., за 2019 рік на суму 31002,11 грн; та за 2020 рік на суму 923,34 грн.

4)п. 176.2, ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом ДПА України № 1020 від 24.10.2010р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.201 Іроку № 46/18784 в частині: не відображення по Розрахунках сум доходів (форма 1-ДФ) даних про суми нарахованих та виплачених доходів фізичним особам за ознакою « 106» за кожен з періодів 2017-2019рр;

5)п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, зі змінами та доповненнями - незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

6)пп. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.2 п. 170.1 ст.170, Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), частині не нарахування, неутримання та несплати податку на доходи фізичних осіб з доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості в у результаті чого визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 4015,99 грн.

7)п. 177.2 ст. 177, пп.1.2, пп.1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, в частині не нарахування, неутримання та несплати військового збору з доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості у результаті чого визначено податкове зобов`язання з військового збору на загальну сум 334,68 грн.

8)п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, наказу Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» в частині внесення до Книги обліку доходів і витрат даних, без підтверджуючих документів, щодо понесенених витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

Позивач подала заперечення від 04.03.2021 на акт перевірки (том 2, а.с. 67-70), за результатом розгляду якого ГУ ДПС в Івано-Франківській області надало ОСОБА_1 відповідь № 2576/6/09-19-07-14 від 22.03.2021 (том 2, а.с. 71-76).

На підставі висновків акту перевірки № 713/09-19-07-13/3533610585 від 15.02.2021 відповідач 23.03.2021 прийняв:

- податкове повідомлення-рішення № 001641/0714, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 80267,78 грн., з яких 64214,22 грн. основне зобов`язання, 16053,56 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 80);

- податкове повідомлення-рішення № 001648/0714, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 6688,09 грн., з яких 5350,47 грн. основне зобов`язання, 1337,62 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 81);

- податкове повідомлення-рішення № 001651/0714, яким нараховано грошове зобов`язання в загальній сумі 1020,00 грн. з штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються подактовими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (том 2, а.с. 82);

- податкове повідомлення-рішення № 001647/0714, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 418,35 грн., з яких 334,68 грн. основне зобов`язання, 83,67 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 83);

- податкове повідомлення-рішення № 001646/0714, яким нараховано грошове зобов`язання з адміністративних штрафів та інших санкцій на загальну суму 1020,00 грн. (том 2, а.с. 84);

- податкове повідомлення-рішення № 001644/0714, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 5019,89 грн., з яких 4015,99 грн. основне зобов`язання, 1003,90 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 85);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 зі сплати єдиного внеску на загальну суму 75816,51 грн. (том 2, а.с. 86);

- рішення № 001649/0714 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 21344,86 грн. (том 2, а.с. 87).

ОСОБА_1 подала до ДПС України скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій. За результатом розгляду цієї скарги ДПС України прийняла рішення № 4235/Д/99-00-06-02-01-09 від 09.06.2021 про залишення вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій без змін, а скарги позивача без задоволення (том 1, а.с. 32-33) та рішення № 4923/Д/99-00-06-01-04-09 від 29.06.2021 про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги позивача без задоволення (том 1, а.с. 24-31).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимогу про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Релевантні джерела права у справі:

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 14 ПУ України.

14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Стаття 16 ПК України.

16.1. Платник податків зобов`язаний:

16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

16.1.15. забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження;

Стаття 19-1 ПК України.

19-1.1. Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

19-1.1.1. здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

19-1.1.2. контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

19-1.1.8. забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

19-1.1.10. забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску;

Стаття 36 ПК України.

36.1. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

36.2. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором;

36.3. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

36.4. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

36.5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Стаття 38 ПК України.

38.1. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Стаття 44 ПК України.

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

44.3. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Стаття 46 ПК України.

46.1. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Стаття 47 ПК України.

47.1. Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

47.1.2. фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

Стаття 51 ПК України:

51.1. Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Стаття 54 ПК України.

54.1. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Стаття 57 ПК України.

57.1. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 58 ПК України:

58.1.2. У разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити:

1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;

розрахунку суми податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;

у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов`язань - додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов`язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);

надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;

нормативної підстави - посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків;

2) посилання на акт документальної перевірки;

3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;

4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Стаття 61 ПК України:

61.1. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Стаття 62 ПК України.

62.1. Податковий контроль здійснюється шляхом:

62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Стаття 85 ПК України.

85.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

85.2. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

85.4. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

85.5. Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

85.6. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

85.7. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

85.8. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Стаття 162 ПК України.

162.1. Платниками податку на доходи фізичних осіб є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Стаття 163 ПК України.

163.1. Об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Стаття 164 ПК України.

164.1. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

164.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

164.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

164.2.5. дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Стаття 167 ПК України.

167.1. Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Стаття 168 ПК України.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Стаття 177 ПК України.

177.1. Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

177.2. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, чинній в період, який підлягав перевірці позивача) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.5. Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

16-1. Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Стаття 111 ПК України:

111.1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

111.1.1. фінансова;

111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Стаття 123 ПК України.

123.1. Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Висновки суду:

Позивач оспорює:

- податкове повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 80267,78 грн., з яких 64214,22 грн. основне зобов`язання, 16053,56 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 80);

- податкове повідомлення-рішення № 001648/0714 від 23.03.2021, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 6688,09 грн., з яких 5350,47 грн. основне зобов`язання, 1337,62 грн. штрафні санкції (том 2, а.с. 81);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 від 23.03.2021 зі сплати єдиного внеску на загальну суму 75816,51 грн. (том 2, а.с. 86);

- рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 21344,86 грн. (том 2, а.с. 87).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимога про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, прийняті на підставі висновків акт перевірки ОСОБА_1 за № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем п.177.2, пп.177.4.1-п.177.5 ст.177 ПК України в частині завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції на суму 356745,67 грн., з яких: за 2017 рік в розмірі 93944,00 грн., за 2018 рік в розмірі 113833,00 грн., за 2019 рік в розмірі 140919,67 грн., за 2020 рік в розмірі 8050,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що сума задекларованих витрат до гр.5 дод. Ф2 до декларації (том 2, а.с. 96-100), виходячи з обсягів придбання згідно накладних, включає понесені витрати на придбання (одержання) товарно-матеріальних цінностей, проте, на думку представників контролюючого органу, задекларовані витрати не підтверджено ОСОБА_1 відповідними документами про оплату придбання таких товарно-матеріальних цінностей.

Як вважає представник відповідача, такими документами мають бути платіжні доручення, квитанції, фіскальні чеки, та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, а також договори з постачальниками товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин, представники контролюючого органу дійшли висновків, що розмір документально підтверджених витрат платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 29.01.2020 складає в загальному розмірі 42863,00 грн., а саме: за 2017 рік в розмірі 10208,00 грн., за 2018 рік в розмірі 22338,00 грн., за 2019 рік в розмірі 10317,00 грн. та за 2020 рік в розмірі 0,00 грн. (том 2, а.с. 27).

Натомість ОСОБА_1 зазначила, що основними її контрагентами були ТОВ «Галичина-Табак», ТОВ «Гравідс», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Екопродвін», ТОВ «ТФ «Стиль», ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль», розрахунки з якими здійснювалися в готівковій формі. Так, контролюючому органу позивач надала акти взаємозвірки з такими контрагентами, з яких можна побачити відсутність заборгованості у позивача щодо розрахунків за поставлений товар.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучила копії таких документів:

1)щодо господарських операцій з ТОВ «Галичина-Табак»:

- акта звірки взаємних розрахунків за 2017 рік від 03.02.2021 (том 1, а.с. 42), накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 43-46);

- акта звірки взаємних розрахунків за 2018 рік від 03.02.2021 (том 1, а.с. 47), накладних, видаткових накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 48-57);

- акта звірки взаємних розрахунків за 2019 рік (том 1, а.с. 58), накладних, видаткових накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 59-70);

2) щодо господарських операцій з ТОВ «Стиль»:

- видаткових накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 71-84);

3) щодо господарських операцій з ТОВ «Гравідс»:

- акта звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 року по грудень 2020 року (том 1, а.с. 94);

- видаткових накладних та фіскальних чеків (том 1, а.с. 85-93);

4) щодо господарських операцій з ТОВ «Баядера Логістик»:

- акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 (том 1, а.с. 95);

- видаткових накладних та фіскальних чеків (том 1, а.с. 96-117);

5) щодо господарських операцій з ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль»:

- видаткової накладної та квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 118-119);

6) щодо господарських операцій з ТОВ«Екопродвін»:

- видаткової накладної № 191211/0547 від 11.12.2019 та фіскального чеку від 26.12.2019 на суму 2437,06 грн. (том 1, а.с. 120).

17.10.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача від 13.10.2022 про долучення доказів. Так, представник позивача надала суду копії таких документів:

1) щодо господарських операцій з ТОВ «Гравідс»:

- акта звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 року по грудень 2020 року (том 1, а.с. 162);

- видаткових накладних, фіскальних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 163-175);

2) щодо господарських операцій з ТОВ«Екопродвін»:

- актів звірки взаєморозрахунків за 2017-2019 роки (том 1, а.с. 177-180);

- видаткової накладної № 191211/0547 від 11.12.2019 та фіскального чеку від 26.12.2019 на суму 2437,06 грн. (том 1, а.с. 181), видаткових накладних (том 1, а.с. 181-189).

Представник відповідача в акті перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021 та у відзиві на позовну заяву зазначив, що акти звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Таким чином, акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Суд звертає увагу на те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (власника).

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві визначена статтею 8 Закону № 996-ХІV:

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку регламентовані статтею 9 Закону № 996-ХІV:

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

В підтвердження доводів про те, що акт звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським обліковим документом представник відповідача вказав на позицію Верховного Суду викладену в постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2018 за результатом розгляду справи № 905/1198/17 за позовом про стягнення заборгованості з одного товариства з обмеженою відповідальність на користь іншого публічного акціонерного товариства зазначив:

«…акт звірки взаєморозрахунків є фіксуючим документом, який не є первинним і не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій - поставки, надання послуг тощо. Він є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках - руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер…».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2019 за результатом розгляду справи № 910/1389/18 за позовом про стягнення заборгованостів з одного комунального підприємства на користь іншого товариства з обмеженою відповідальністю зазначив:

«…акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу…

…Касаційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про те, що акти звірки не є первинними документами з огляду на викладене вище…».

Суд в цій адміністративній справі звертає увагу на те, що вищевказані позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не є релевантними джерелами під час розгляду цієї адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимоги про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, оскільки справи № 905/1198/17 та № 910/1389/18 розглядалися в порядку господарського судочинства, а спори стосувалися приватних правовідносин між двома суб`єктами підприємницької діяльності. Таким чином, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено висновки щодо застосування норм права в правовідносинах, які є відмінними від тих, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі.

Водночас, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що самих лише актів звірки взаєморозрахунків між контрагентами є недостатньо для підтвердження операцій платника податків з реалізації (придбання) товарів (робіт, послуг).

Так, на думку суду, такі господарські операції мають бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами в комплексі з актами звірки взаєморозрахунків, на підставі даних яких вони складені.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, визначені статтню 44 ПК України:

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

В спірному випадку, у зв`язку з проведенням перевірки представник контролюючого органу вручив позивачу запит від 02.02.2021 про надання документів у термін до 16:00 год. 03.02.2021 та запит від 05.02.2021 про надання пояснень до 11:00 год. 08.02.2021 (том 2, а.с. 54-57).

15.02.2021 представником ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 177/09-19-07-14/3533610585 «Про надання платником податків фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі документів для проведення перевірки» (том 2, а.с. 60).

В запереченні від 04.03.2021 на акт перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021 позивач повідомила контролюючий орган, що частина первинних документів щодо її господарської діяльності втрачено з незалежних від ОСОБА_1 обставин. Окрім цього, на час проведення перевірки та отримання запиту від 02.02.2021 про надання документів позивач перебувала у декретній відпустці, що підтверджується копією свідоцтва про народження доньки від 17.11.2020 (том 1, а.с. 10). Також на той час на території України поширювалася гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена корона вірусом SARS-CoV-2, внаслідок чого Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», що також ускладнило процес збирання первинних документів від контрагентів позивача.

ОСОБА_1 повідомила, що їй не було надано дозволу та часу на відновлення первинних документів, запитуваних під час перевірки.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок платника податків забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом, встановлений підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України.

При цьому, безпідставними є доводи позивача про закінчення строку 1096 днів на зберігання первинних документів за 2017 рік, оскільки передбачені пунктом 44.3 статті 44 ПК України терміни зберігання документів на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 ПК України. Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Водночас необхідно зважати на обставини, за яких первинні документи були втрачені позивачем, та дії платника податків, вчинені з метою відновлення таких документів.

Так, ОСОБА_1 продовжувала вчиняти дії з метою відновлення первинних документів, які стосувалися періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 26.01.2016 по 29.01.2020, як до подання цього позову до суду, так і після відкриття провадження в цій справі, незважаючи на складні сімейні обставини в її житті.

ОСОБА_1 є матір`ю двох малолітніх дітей - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Після введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України воєнного стану, чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 04.03.2022 призваний до лав Збройних Сил України, а 21.06.2022 під час виконання бойового завдання отримав важке поранення, що підтверджується копіями довідки від 31.03.2022, медичного висновку - перевідного епікризу № 7637 від 23.06.2022, епікризу за період з 24.06.2022 по 18.07.2022, довідки про обставини травми від 27.07.2022 № 04/1037 (том 1, а.с. 9-11, 137-143).

Суд звертає увагу на те, що окрім актів звірки взаєморозрахунків з контрагентами ТОВ «Галичина-Табак», ТОВ «Гравідс», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Екопродвін», ТОВ «ТФ «Стиль», ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль», до позовної заяви ОСОБА_1 також долучила копії видаткових накладних та розрахункових документів (фіскальних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів тощо), які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону № 996-ХІV.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Форми розрахунків визначені статтею 1087 Цивільного кодексу України, згідно якої розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

В спірному випадку ОСОБА_1 надала суду такі розрахункові документи:

1)щодо господарських операцій з ТОВ «Галичина-Табак»: копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 43-46, 48-57, 59-70);

2) щодо господарських операцій з ТОВ «Стиль»: копії квитанції до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 71-84);

3) щодо господарських операцій з ТОВ «Гравідс»: копії фіскальних чеків (том 1, а.с. 85-93), копії фіскальних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 163-175);

4) щодо господарських операцій з ТОВ «Баядера Логістик»: копії фіскальних чеків (том 1, а.с. 96-117);

5) щодо господарських операцій з ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль»: копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1, а.с. 118-119);

6) щодо господарських операцій з ТОВ«Екопродвін»: копію фіскального чеку від 26.12.2019 на суму 2437,06 грн. (том 1, а.с. 120).

Таким чином, ОСОБА_1 надала суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують господарські операції з 01.01.2017 по 29.01.2020:

- з ТОВ «Гравідс» за 2017 рік на суму 18631,05 грн., за 2018 рік на суму 20094,54 грн., за 2019 на суму 22363.38 грн., за 2020 рік на суму 2380,26 грн.;

- з ТОВ «Галичина-Табак» за 2017 рік 36219,84 грн, за 2018 рік на суму 78485,12 грн., за 2019 рік на суму 54374,12 грн., за 2020 рік на суму 2698,84 грн.;

- з ТОВ «ТФ «Стиль» за 2017 рік 2827,78 грн., за 2018 рік на суму 11530,53 грн., за 2019 рік на суму 8301,12 грн.;

- з ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль» за 2017 рік на суму 6487,90 грн.;

- з ТОВ «Баядера Логістик» за 2019 рік на суму 43564,78 грн., за 2020 рік на суму 6575,30 грн.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Екопродвін», то позивач надала суду копію листа ТОВ «Екопродвін» від 20.09.2020 № 22/09/20-1, в якому повідомлено про відсутність можливості надати копії фіскальних чеків в підтвердження оплати за придбаний товар ФОП Домашевською (Сіщук) Ю.Ю., оскільки контрольна стрічка непередбачена у роботі фіскальних реєстраторів ТОВ «Екопродвін». Водночас ТОВ «Екопродвін» запевнило факт здійснення всіх господарських операцій, а саме: продажу та оплати товарів, які описані в актах звірок взаєморозрахунків між ФОП Домашевською (Сіщук) Ю.Ю. та ТОВ «Екопродвін» (том 1, а.с. 176-189).

З огляду на надані суду документи в підтвердження господарських операцій з ТОВ «Екопродвін» в період за 2017-2019 роки, серед таких документів міститься лише один розрахунковий документ, а саме: копія фіскального чеку від 26.12.2019 на суму 2437,06 грн. (том 1, зворотній бік а.с. 120, 181).

Таким чином, із загальної суми господарських операцій з ТОВ «Екопродвін» в період за 2017-2019 роки 53266,05 грн. ОСОБА_1 підтвердила операції з ТОВ «Екопродвін» в частині задекларованих нею витрат про оплату придбання товарно-матеріальних цінностей з вказаним контрагентом відповідними первинними документами про оплату лише на суму 2437,06 грн., тобто на суму яка підтверджена фіскальним чеком від 26.12.2019. Непідтвердженими первинними документами залишились витрати по господарських операціях на суму 50828,99 грн.

Підсумовуючи вищевказане, ОСОБА_1 підтвердила операції з ТОВ «Галичина-Табак», ТОВ «ТФ «Стиль», ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль», ТОВ «Баядера Логістик» та витрати на придбання товарів на загальну суму 314534,56 грн. та з ТОВ «Екопродвін» на суму 2437,06 грн., всього на суму 316971,62 грн.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 23.03.2021 № 001641/0714 та № 001648/0714 штрафні санкції нараховані в розмірі 25% (том 2, а.с. 61-64).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підтвердила реальність витрат на придбання товарів на загальну суму 316971,62 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування на вказану суму:

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 18% бази оподаткування чистого оподаткованого доходу, що становить 57054,89 грн., та штрафних санкцій в сумі 14263,72 грн., що становить 25% від 57054,89 грн.;

- військового збору у розмірі 1,5%, що становить 4754,57 грн., та штрафних санкцій в сумі 1188,64 грн., що становить 25% від 4754,57 грн.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В цій справі позивач надав суду документальне підтвердження первинними бухгалтерськими документами реальність господарських операцій та задекларовані витрати на оплату придбання товарно-матеріальних цінностей в контрагентів ТОВ «Галичина-Табак», ТОВ «ТФ «Стиль», ТОВ «Дистрибуційна компанія «Алко-Стиль», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Екопродвін» на загальну суму 316971,62 грн., а тому підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішенням від 23.03.2021:

- № 001641/0714 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 57054,89 грн. та штрафних санкцій в сумі 14263,72 грн.;

- № 001648/0714 в частині нарахування військового збору в сумі 4754,57 грн. та штрафних санкцій в сумі 1188,64 грн.

Щодо позову в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021, то суд вказує на таке.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 від 23.03.2021 прийнята внаслідок виявлених під час перевірки порушень позивачем пп.2. ч.І ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 75816,54грн., в тому числі за 2017 рік на суму 18847,84 грн., за 2018 рік на суму 25043,25 грн., за 2019 рік на суму 31002,11 грн; та за 2020 рік на суму 923,34 грн. (том 2, а.с.62);

- рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 21344,86 грн., в тому числі: за 2017 рік 40% від суми 18847,84 грн., що становить 7539,14 грн.; за 2018 рік 30% від суми 25043,25 грн., що становить 7512,97 грн.; за 2019 рік 20% від суми 31002,11 грн, що становить 6200,42 грн.; за 2020 рік 10% від 923,34 грн., що становить 92,33 грн. (том 2, а.с. 62).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Згідно з частиною першою Закону № 2464-VI:

2) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

4) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок;

5) мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на час прийняття спірних вимоги про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 (далі Інструкція)).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції особливості визначення бази нарахування єдиного внеску для деяких категорій платників, визначених частиною першою статті 4 Закону: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону, які не мають основного місця роботи, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІV Інструкції регламентовано порядок обчислення сум єдиного внеску платниками, зазначеними в пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону.

Обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Підпунктом 8 пункту 2 розділу ІV Інструкції регламентовано обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, у разі зняття їх з обліку в податкових органах:

для платників, зазначених у пункті 4 (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 Закону, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності включно.

Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, яка подається до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Контролюючий орган в акті перевірки № 713/09-19-07-14/3533610585 від 15.02.2021 дійшов висновку, що за періоди 2016-2020 рр., внаслідок допущених порушень по заниженню чистого оподатковуваного доходу, перевіркою відповідно встановлено заниження суми чистого доходу задекларованого в розмірі: - 344620,63 грн. в т.ч. за 2017рік в розмірі - 85672,00 грн., за 2018 рік в розмірі - 113832,96 грн. за 2019 рік в розмірі 140918,67 грн., за 2020 рік в розмірі 4197,00 грн. суми доходу на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% та 22% за 2016-2020рр., з урахуванням максимальної величини, встановлено заниження платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 єдиного внеску на загальну суму - 75816,54 грн. в тому числі за 2017 рік на суму 18847,84 гри., за 2018 рік на суму 25043,25 грн., за 2019 рік на суму 31002,11 грн., за 2020 рік на суму 923,34 грн.

Згідно розрахунку грошових зобов`язань:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 від 23.03.2021 прийнята внаслідок виявлених під час перевірки порушень позивачем пп.2. ч.І ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 75816,54грн., в тому числі за 2017 рік на суму 18847,84 грн., за 2018 рік на суму 25043,25 грн., за 2019 рік на суму 31002,11 грн; та за 2020 рік на суму 923,34 грн. (том 2, а.с.62);

- рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 21344,86 грн., в тому числі: за 2017 рік 40% від суми 18847,84 грн., що становить 7539,14 грн.; за 2018 рік 30% від суми 25043,25 грн., що становить 7512,97 грн.; за 2019 рік 20% від суми 31002,11 грн., що становить 6200,42 грн.; за 2020 рік 10% від 923,34 грн., що становить 92,33 грн. (том 2, а.с. 62).

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Пунктами 4, 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2017, 2018, 2019, 2020 роки, мінімальний розмір заробітної плати на 2017 складав 3200 грн., з 2018 3723 грн., 2019 4173 грн., 2020 - __. Отже, мінімальний страховий внесок (розмір мінімальної заробітної плати * 22%) становив: в 2017 704 грн., в 2018 819,06 грн., в 2019 918,06 грн., в січні 2020 1039,06 грн.

Так, згідно Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 08.02.2018 позивач: за 2017 рік щомісячно вказала суму чистого доходу (прибутку), заявленій в податковій декларації фізичної особи-підприємця 2510,65 грн., суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 3200,00 грн., сума нарахованого єдиного внеску 704,00 грн; за 2018 рік щомісячно вказала суму чистого доходу (прибутку), заявленій в податковій декларації фізичної особи-підприємця 3889,67 грн., суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 3889,67 грн., сума нарахованого єдиного внеску 855,73 грн.; за 2019 рік щомісячно вказала суму чистого доходу (прибутку), заявленій в податковій декларації фізичної особи-підприємця 4173,00 грн., суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 4173,00 грн., сума нарахованого єдиного внеску 918,06 грн.; за січень 2020 року суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини 4723,00 грн., сума нарахованого єдиного внеску 1039,06 грн. (том 2, а.с. 112-118).

Таким чином, за період здійснення підприємницької з 26.01.2016 по 29.01.2020 ОСОБА_1 сплатила єдиний соціальний внесок в мінімально необхідній величині згідно № 2464-VI. Отже, з огляду на вищевикладені судом висновки щодо підтвердження позивачем докуменально первинним документами витрат за вказаний період на суму 316971,62 грн, та відповідно правильності розрахунку чистого оподаткованого доходу, як бази оподаткування ЄСВ, за факту сплати ОСОБА_1 помісячно єдиного соціального внеску в мінімально необхідному розмірі, - в контролюючого органу не було підстав для додаткового нарахування єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 від 23.03.2021.

Також, з огляду на похідний характер розрахунку штрафних санкцій, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 21344,86 грн. згідно рішення № 001649/0714 від 23.03.2021.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області належить задоволити частково: визнати притиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенням № 001641/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 57054,89 грн. та штрафних санкцій в сумі 14263,72 грн.; визнати притиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенням № 001648/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування військового збору в сумі 4754,57 грн. та штрафних санкцій в сумі 1188,64 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001645/0714 від 23.03.2021; визнати притиправною та скасувати рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій. Відмовити в задоволенні решти позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2665802857.1 від 07.09.2022 про сплату судового збору в розмірі 1841,07 грн. (том 1, а.с. 134).

Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Так, позивач в позовній заяві просила суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021, яким нараховано податкове зобов`язання на загальну суму 80267,78 грн.; податкове повідомлення-рішення № 001648/0714 від 23.03.2021, яким нараховано податкове зобов`язання на загальну суму 6687,09 грн.; вимогу про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 в сумі 21344,86 грн.; рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій в сумі 75816,51 грн.

Таким чином, загальна сума податкових зобов`язань, нарахованих оспореними податковими повідомленнями-рішеннями № 001641/0714 від 23.03.2021, № 001648/0714 від 23.03.2021, вимоги про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021 та рішення № 001649/0714 від 23.03.2021 становить 184117,24 грн., за які позивач сплатила судовий збір 1841,17 грн., що становить 1% від 184117,24 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та залишення в силі податкового повідомлення-рішення № 001641/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування податкового зобов`язання на загальну суму 8949,17 грн. (80267,78-(57054,89+14263,72) та податкового повідомлення-рішення № 001648/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування податкового зобов`язання на загальну суму 743,88 грн. (6687,09-(4754,57+1188,64), що становить 5% від позовних вимог (9693,05*100%)/184117,24 = 5%), відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1749,11 грн. (що становить 95% задоволених позовних вимог) судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 001641/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 57054 (п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні 89 копійок та штрафних санкцій в сумі 14263 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три) гривні 72 копійки.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 001648/0714 від 23.03.2021 в частині нарахування військового збору в сумі 4754 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 57 копійок та штрафних санкцій в сумі 1188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 64 копійки.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про сплату боргу № 001645/0714 від 23.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 001649/0714 від 23.03.2021 про застосування штрафних санкцій.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) судові витрати по сплаті судового збору на суму 1749 (одна тисяча сімсот сорок дев`ять) гривень 11 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.