Рішення № 12044034, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/27127.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» до Приватного підприємства «Прод-Сер»

про стягнення заборгованості та пені

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Петренко І.Л. (довіреність № 45 від 23.07.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

27.09.2010р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдана»(надалі ТОВ «Богдана», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Прод-Сер»(надалі ПП «Прод-Сер», відповідач) боргу за товар 16000, 07 грн., пені в розмірі 7 040 грн..

В ході розгляду справи, у зв’язку з перерахуванням суми пені що підлягає стягненню з відповідача при врахуванні обмежень по розміру встановленому законом, позивачем подані уточнення позовних вимог згідно з якими на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 16848, 73 грн. заборгованості, що складається з суми основного боргу 16000, 07 грн. та пені 848, 66 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеною угодою купівлі-продажу № 979 від 19.11.2009р. зобов’язання щодо оплати переданого товару виконані не у повному обсязі. Також з посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, нарахування якої передбачено договором.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 01.03.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалами від 23.07.2010р., від 06.09.2010р..

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2009р. між ТОВ «Богдана»та ПП «Прод-Сер»укладено угоду купівлі-продажу № 979 згідно з якою, продавець (позивач у справі) зобов’язувався постачати товар по накладних у терміни, кількості та асортименті за узгодженням сторін; забезпечити покупця необхідною документацією (накладна, якісне посвідчення) (п. 2.1 договору); а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався прийняти товар за якістю та кількістю; здійснити повні розрахунки у терміни згідно з п. 6.1 договору (п. 2.2 договору).

Виконання позивачем своїх договірних зобов’язань підтверджується товарно-транспортними накладними № НМ-7963 від 20.11.2009р. на суму 1120, 80 грн. та № НМ-8012 від 23.11.2009р. на суму 16000, 08 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

В оплату товару отриманого за договором, відповідачем було надано гарантійний лист від 23.11.2009р., про часткову сплату в розмірі 1120, 81 грн. свідчить надана до справи довідка з банку, яка в свою чергу підтверджує визнання відповідачем обов’язку щодо оплати таких поставок.

Згідно з положеннями п. 8.1 договору, договір укладено без визначеного терміну (невизначений термін) та набуває дії з моменту його підписання. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчать про поставку товару в межах укладеного договору.

Оплата за переданий товар відповідачем у повному обсязі не здійснена, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 16000, 07 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови платежів за угодою сторони погодили у розділі 6, та в силу положень п. 6.1 покупець повинен здійснювати розрахунки з продавцем після моменту прийому-передачі товару, але не пізніше 10 банківських днів, якщо в додатку до договору не зазначено інше.

Враховуючи вказані умови договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого за договором згідно накладних № НМ-7963 від 20.11.2009р., № НМ-8012 від 23.11.2009р. станом на час вирішення спору є таким що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 10 банківських днів від дня прийняття товару за накладними.

Товар отриманий за накладною № НМ-7963 від 20.11.2009р. відповідачем оплачений у повному обсязі, що підтверджується представленою до справи банківською випискою, довідкою з банку. Заборгованість за товар поставлений згідно накладної № НМ-8012 від 23.11.2009р. складає 16000, 07 грн., оплата мала бути здійснена не пізніше 07.12.2009р..

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 17120, 88 грн. свідчить, зокрема акт звірки взаєморозрахунків складений станом на 14.01.2010р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками та в належним чином засвідченій копії залучений до справи.

Після підписання вказаного акту звірки, позивачем на банківський рахунок отримано 1120, 81 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача що є непогашеною в сумі 16000, 07 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Довідкою з банку від 24.09.2010р. (відділення № 883 АТ «УкрСиббанк») про отримані платежі від ПП «Прод-Сер»в періоді з 19.11.2009р. по 21.09.2010р. підтверджено надходження коштів по сумі 1120, 81 грн., яка і врахована позивачем при розрахунку суми боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.3 угоди № 979 від 19.11.2009р. за порушення умов платежів покупець сплачує пеню продавцю в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку здійсненого судом, що проведений у відношенні суми заборгованості щодо якої виник спір, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%) за період не більше шести місяців, та складає 790, 79 грн.:

16000, 07 грн. х (2х10, 25%) : 365 х 88 (кількість днів прострочення за період з 08.12.2009р. по 05.03.2010р. (дата на яку здійснено нарахування позивачем).

Розрахунок позивача судом не прийнятий, оскільки здійснений без врахування діючої, у періоді в якому виникло прострочення, облікової ставки встановленої НБУ.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за угодою № 979 від 19.11.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 230, 61 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 335, 95 грн..

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Прод-Сер»(юрид. адреса: 02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, 3, кв. 16, п/р 26003113821 у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36240434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана»(юрид. адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе 63, кв. 41; адреса: 03113, м. Київ, вул. Василенка 2, р/р 26003163322900 в АТ «УкрСиббанк»МФО 351005, ідент. код 31923050) 16000, 07 грн. (шістнадцять тисяч гривень 07 копійок) основного боргу, 790, 79 грн. (сімсот дев’яносто гривень 79 копійок) пені, 335, 95 грн. (триста тридцять п’ять гривень 95 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 01.10.2010