Рішення № 12043737, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/28729.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпілс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета - Міст»

про стягнення 239558,29 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Стасенко А.В. по довіреності б/н від 28.07.2010р.

Від відповідача не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпілс-Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»308000 грн. заборгованості по орендній платі за період з серпня 2009 року по червень 2010 року, 25794,33 грн. пені, 10 136,00 грн. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 3831,76 грн. 3% річних в сумі, 11841,20 грн. збитків за зруйновану огорожу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2010р. порушено провадження у справі № 36/287, розгляд справи призначено на 08.09.2010р.

В судовому засіданні 08.09.2010р. представник позивача одав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 308000 грн. заборгованості по орендній платі за період з серпня 2009 року по червень 2010 року, 33930,93 грн. пені, 10 136,00 грн. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 5350,66 грн. 3% річних в сумі, 11841,20 грн. збитків за зруйновану огорожу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.09.2010р.

В судовому засіданні 29.09.2010р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням зроблених уточнень, повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2010р. не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах від 12.08.2010р. та 08.09.2010р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали суду від 12.08.2010р. та від 08.09.2010р. направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та 16.08.2010р. та 13.09.2010р. відповідно були отримана відповідачем, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлень про вручення поштового відправлення № 09849703 та № 10911129.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпілс-Україна»(далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(далі відповідач, орендар) 01.01.2009р. було укладено договір оренди № 36-ЮР, за умовами якого позивач передав відповідачу в орендне користування майданчик у вигляді твердого покриття загальною площею 3500,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Лінія-6, буд. 1 (Лиманчик 2) з метою здійснення своєї статутної діяльності.

На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі від 01.01.2009р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлене договором приміщення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.01.2010р. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від виконання зообов?язань по розрахункам, не виключає відповідальність, передбачену цим договором і не припиняє нарахування орендних платежів (в разі неповернення об?єкта оренди по закінченню строку оренди за цим договором).

Відповідно до п. 4.2 договору сума орендної плати становить 28000,00 грн. з ПДВ на місяць в сплачується до 10-го числа поточного місяця за попередній місяць.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач орендоване майно не звільнив.

Відповідач, в порушення умов договору не сплатив в повному обсязі орендні платежі з серпня 2009 року по червень 2010 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 308000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 36-ЮР від 01.01.2009р. в частині сплати орендної плати за період з серпня 2009 року по червень 2010 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 308000,00 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 36-ЮР від 01.01.2009р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 308000,00 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В пункті 6.2 договору оренди передбачено, що в разі порушення строків сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки виконання зобов?язань.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пункту 6.2 договору № 36 від 01.01.2009р., підлягає стягненню пеня в сумі 33930,93 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 10136,00 грн. та 3% річних в сумі 5350,66 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 11841,20 грн. збитків за зруйновану огорожу, то вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, як вбачається із змісту ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статті ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, під збитками розуміються витрати, пов’язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) –його дійсна вартість.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно з п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з Акту від 18.01.2010р., відповідачем повністю зруйновано північний бік ракушечної огорожі майданчику, переданого йому в оренду, довжиною 48 метрів, а також частково зруйновано ракушечну огорожу з боку позивача довжиною 202 метри, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 11841,20 грн.

Але з наданого позивачем розрахунку матеріальної шкоди, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства, розмір матеріального збитку становить 11647,50 грн.

З огляду на викладене позовна вимога про стягнення збитків за зруйновану огорожу підлягає частковому задоволенню, в сумі 11647,50 грн., відповідно до розрахунку матеріальної шкоди, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 308000,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з серпня 2009 року по червень 2010 року, 33930,93 грн. пені, 10 136,00 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 5350,66 грн. 3% річних, 11647,50 грн. збитків за зруйновану огорожу.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 32846139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпілс-Україна»(65003, м. Одеса, вул. Лінія-6, буд. 1 (вул. Лиманчик 2); 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 87, код ЄДРПОУ 32835704) 308000 (триста вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 33930 (тридцять три тисячі дев?ятсот тридцять) грн. 93 коп. пені, 10136 (десять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 5350 (п?ять тисяч триста п?ятдесят) грн. 66 коп. 3% річних, 11647 (одинадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 50 коп. збитків за зруйновану огорожу, 3 690 (три тисячі шістсот дев?яносто) грн. 65 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п?ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 01.10.2010р.