Рішення № 12043738, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/28929.09.10


За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»
до Приватного підприємства «Індекс»

про стягнення 1278, 56 грн. грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Римська А.П. –по дов. №б/н від 20.07.2010р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»про стягнення з Приватного підприємства «Індекс» 1278,56 грн., із яких: 1000 грн. основного боргу, 24, 72 грн. –3% річних, 170,84 грн. - пеня, 83 грн. –інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2010р. порушено провадження у справі № 36/289, розгляд справи призначено на 13.09.2010р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 13.09.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 29.09.2010р.

В судовому засіданні представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 1000 грн. основного боргу, 24,72 грн. –3% річних, 105,02 грн. - пеня, 83 грн. –інфляційні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі –продажу №б/н від 07.08.2009р. не повністю розрахувався за отриманий товар у зв”язку з чим виникла заборгованість в сумі 1000 грн.00 коп. Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 24,72 грн. –3% річних, 105,02 грн. - пеню, 83 грн. –інфляційні.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах від 12.08.2010р. та 13.09.2009 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві до Витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та доказів належного виконання умов договору в частині повної сплати вартості отриманого товару не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва встановив:

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

07.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта»(далі позивач) та Приватним підприємством «Індекс»(далі відповідач) був укладений договір купівлі –продажу.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався продати відповідачу, а відповідач купити товари народного споживання.

На виконання до умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 2677,69 грн. що підтверджується видатковими накладними № Р-00009051 від 17.08.2009р, та №Р-00009052 від 17.08.2009р.).

Відповідно до п.2.2 даного договору відповідач зобов’язувався здійснити розрахунки за отриманий товар в строк не пізніше ніж 28 днів з моменту отримання рахунку –фактури або товару за накладною на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 1677,69 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1000 грн.

Як визначено ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості за отриманий товар, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009р., що підписаний представниками сторін та скріплений печаткою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24,72 грн. –3% річних, 105,02 грн. - пеня, 83 грн. –інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасно здійсненного платежу за кожен день зволікання.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач припустився прострочки по платежам, передбаченим умовами договору №б\н від 07.08.2009р, з нього на підставі п. 3.1 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 105,02 грн, відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 24,72 грн. та інфляційних в сумі 83 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів належного виконання умов вищезгаданого договору в частині сплати вартості отриманого товару суду не надав.

Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України відносяться витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закуси»(м. Київ, вул.. Драгоманова, 1-л, кв. 34, код ЄДРПОУ 35391034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» (01014, м. Київ, вул.. Струтинського, 6, офіс 1000, код 31405839) 1000 грн. 00 коп. основного боргу, 105 грн. 20 коп. пені, 24 грн. 72 коп. –3% річних, 83 грн. 00 коп. інфляційні, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

01.10.2010р.