Рішення № 12043736, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/34823.09.10 За позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєтро- південь"

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача:

Державна інспекція з контролю за використання і охоронною земель

про визнання договору недійсним

За позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Севастопольської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєтро-Південь"

2. Севастопольської міської державної адміністрації

про визнання договору недійсним

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Лиховид О.С. - за посвідченням.

від позивача: не з’явився.

від відповідача : не з’явився.

від третьої особи без самостійних вимог: не з’явився.

від третьої особи з самостійними вимогами: Близнюк О.А. – представник за довіреністю № 03-15/1991 від 14.05.2010.

від відповідача-1: не з’явився.

від відповідача-2: не з’явився.

В судовому засіданні 23.09.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до Господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєтро-Південь" про визнання договору від 22.10.08 про право користування чужою земельною ділянкою розташованої у Ленінському районі м. Севастополя по вул. Загородня балка, площею 4,7041 га, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Мєтро-Південь", недійсним.

В обґрунтування позовних вимог орган прокуратури зазначає, що оспорюваний договір укладений без проведення земельних торгів, що суперечить ст.ст. 127-137 ЗК України, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Севастополя від 16.09.09 р. порушено провадження у справі № 5020-1/063, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача - Державну інспекцію з контролю за використання і охоронною земель та призначено справу до розгляду на 06.10.09.

Ухвалою суду від 06.10.09 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Севастопольську міську раду.

14.10.09 Севастопольська міська рада в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернулася до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію) від 22.10.2008.

Севастопольська міська рада в обґрунтування позовних вимог з посиланням на ст.ст. 9, 102-1, 102-2, 125, 126 ЗК України, зазначає, що Севастопольська міська державна адміністрація не є власником спірної земельної ділянки а також не виступає суб'єктом, уповноваженим розпоряджатися даною спірною ділянкою.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.12.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2010. у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

За наслідками перегляду справи в касаційному порядку, постановою Вищого Господарського суду України від 13.04.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 02.12.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 01.2010 у справі №5020-1/063-10/073 скасовано, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

В постанові від 13.04.2010 Вищий господарський суд України звернув увагу, що з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлювалися обставини, які б в розумінні ч.2 ст.134 ЗК України звільняли Севастопольську міськдержадміністрацію від обов'язку щодо проведення земельних торгів у формі аукціону стосовно земельної ділянки площею 4,7041 га, розташованої по вул. Загородна балка у Ленінському районі м.Севастополя. Вищий господарський суд України зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено укладення спірного договору за результатами проведеного аукціону, що переконливо свідчить про наявність достатніх підстав для визнання недійсним такого договору, як укладеного з порушенням ч.2 ст.127 та ч.1 ст.134 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 13.05.2010 справа прийнята до провадження суддею Алсуф'євим В.В., з присвоєнням справі №5020-1/063-10/073-1/042.

Ухвалою суду від 16.06.2010 Севастопольську міську державну адміністрацію залучено до участі у справі в якості іншого відповідача за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та передано справу за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва Господарського суду м. Києва справа № 5020-1/063-10/073-1/042 передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 05.07.10 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 5020-1/063-10/073-1/042 до свого провадження, присвоїла справі №40/348 та розгляд справи призначила на 22.07.10.

У судове засідання, призначене на 22.07.10, представники від органу Прокуратури та Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору з'явилися.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору подав суду додаткові пояснення по суті спору, що залучені до матеріалів справи.

Представник позивача, відповідачів та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України Господарський суд відклав розгляд справи на 10.08.10 у зв’язку з неявкою представників позивача, відповідачів та третьої особи без самостійних вимог.

У судове засідання, призначене на 10.08.10, представники органу прокуратури з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.10 не виконав.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України відклав розгляд справи на 23.09.10.

23.09.10 Севастопольська міська державна адміністрація через загальний відділ діловодства подала заяву про визнання позовних вимог, відповідно до якої просить задовольнити в повному обсязі позов заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєтро-Південь" про визнання договору від 22.10.08 недійсним, а також задовольнити позов третьої особи з самостійними вимогами - Севастопольської міської ради до ТОВ "Мєтро-Південь", Севастопольської міської державної адміністрації про визнання договору недійсним.

В судове засідання 23.09.10 з’явились представник прокуратури та третьої особи з самостійними вимогами.

Судом заслухані пояснення представників сторін та прокуратури, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

22.10.2008 між Севастопольською міською державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Мєтро-Південь" (суперфіціарій) був укладений договір про право користування земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію), за умовами якого власник передає суперфіціарію право користування земельною ділянкою для ведення будівництва та експлуатації на ній об'єктів соціально-побутового призначення, на які у останнього виникає право власності (суперфіційне право) в межах каталогу меж землекористування.

Відповідно до пункту 1.2 договору земельна ділянка площею 4,7041 га розташована у Ленінському районі міста Севастополя по вул. Загородна балка з цільовим призначенням - землі громадського і житлового призначення.

Цей договір зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2008 за №040866000108, що підтверджується листом-відповіддю Севастопольської міської філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах від 22.10.2009 за вих. №6/6489.

Вважаючи зазначений договір таким, що порушує права позивача та суперечить законодавству України, посилаючись на приписи статей 127-137 Земельного кодексу України, статей 203, 215 ЦК України, заступник прокурора звернувся до суду з вимогою про визнання договору про право користування земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіцію) від 22.10.08 недійсним.

В свою чергу, третя особа – Севастопольська міська рада звернулась до суду з самостійними вимогами до Севастопольської міської державної адміністрації, ТОВ „Метро-Південь” про визнання недійсним вказаного договору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації слід відмовити, а позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п.12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, з врахуванням вимог п.12 перехідних положень ЗК України та враховуючи факт знаходження спірної земельної ділянки в межах міста Севастополя (по вул. Загородна балка у Ленінському районі м. Севастополя) суд приходить до висновку, що Севастопольська міськдержадміністрація не є належним суб'єктом, уповноваженим розпоряджатися цією земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її у користування для забудови (суперфіцій).

Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що Севастопольською міською державною адміністрацією не доведено порушення її прав внаслідок укладення спірного договору, суд прийшов до висновку, що їїпозовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, вирішення питання щодо продажу права на вказану земельну ділянку (оренда, суперфіцій, емфітевзис) належить до компетенції Севастопольської міської ради, за винятком випадків делегування останньою відповідних повноважень Севастопольській міськдержадміністрації, що матеріалами справи не підтверджено.

Судом встановлено, що саме Севастопольська міська рада, як суб'єкт, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є належним позивачем за позовними вимогами про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 22.10.2008.

Згідно зі ст.210 Земельного кодексу України угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.127 Земельного кодексу України (в редакції від 16.09.2008р., чинній на момент укладання спірного договору) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з ч.ч.1,2 ст.134 ЗК України (в редакції від 16.09.2008р.) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

1) розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди;

2) використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

3) використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

4) перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок);

5) розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав і міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

6) будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

7) проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до закону;

8) будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено.

Передбачений ч.2 ст.134 ЗК України перелік підстав, за наявності яких права на земельні ділянки державної чи комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) не підлягають продажу, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, законом визначено єдиний шлях продажу прав на земельні ділянки державної та комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) – на конкурентних засадах (у формі аукціону).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (постанови ВСУ від 27.02.2007 у справах №№141/13-06;142/13-06/3).

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено обставин, які б в розумінні ч.2 ст.134 ЗК України звільняли Севастопольську міськдержадміністрацію від обов'язку щодо проведення земельних торгів у формі аукціону стосовно земельної ділянки площею 4,7041 га, розташованої по вул.Загородна балка у Ленінському районі м.Севастополя.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З матеріалів справи вбачається, що укладення спірного договору відбулось без проведення земельних торгів у формі аукціону, що свідчить про наявність достатніх підстав для визнання недійсним такого договору, як укладеного з порушенням ч.2 ст.127 та ч.1 ст.134 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов’язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації відмовити.

2. Позов Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Мєтро-Південь”, Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити.

3. Визнати договір від 22.10.2008 про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (про встановлення суперфіція), укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Мєтро-Південь”, недійсним.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мєтро-Південь» (99011 м. Севастополь, вул. Новоросійська, буд. 75-А, код ЄДРПОУ 36025962) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 28.09.2010р.