Рішення № 12043648, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/20527.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекса"

про стягнення 393975,45 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Халецький О.В.- представник за довіреністю № 30/2010 від 05.05.2010 р.

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Євроцемент груп - Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекса" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 393975,45 грн. на підставі Договору № ЕЦГ –У/123/01/07 на поставку цементу від 09.10.2007 р., з яких: 250000,00 грн. основного боргу, 29589,04 грн. пені за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. та 50000,00 грн. штрафу на підставі п.п. 6.16, 6.17 наведеного договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р., а також 52000,00 грн. інфляційних нарахувань та 12390,41 грн. 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 26.06.2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/205 та призначено справу до розгляду на 27.09.2010 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судове засідання з»явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.09.2010 р. виконав частково, залучив до матеріалів справи документи, витребувані наведеною ухвалою суду.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 08.09.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/205 від 08.09.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 9), яка відповідає даним про місцезнаходження відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 23.09.2010 р., що підтверджується матеріалами справи.

Проте, вищенаведене поштове відправлення повернулись до суду 13.09.2010 р. з відміткою пошти про відсутність відповідача за зазначеною адресою.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 08.09.2010 р. вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 27.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову у позовах про стягнення грошей визначається стягуваною сумою та сумою неустойки (штраф, пеня). Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України судом визначається дійсна ціна позову у сумі 393979,45 грн.

- у позовній заяві позивач зазначив ціну позову 393975,45 грн.;

- вимога про стягнення фактично складає 393979,45 грн. (250000,00 грн. основного боргу + 29589,04 грн. пені + 50000,00 грн. штрафу + 52000,00 грн. інфляційних нарахувань + 12390,41 грн. 3% річних = 393979,45 грн. ).

При цьому суд враховує, що саме з ціни позову у сумі 393979,45 грн. позивачем і сплачено державне мито за подання позову платіжним дорученням № 331 від 12.08.2010 р. у розмірі 3939,80 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Євроцемент груп - Україна»(в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Євроцемент груп - Україна" (позивач), що підтверджується Статутом, копія якого наявна в матеріалах справи) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСА»був укладений Договір № ЕЦГ-У/123/01 /07 на поставку цементу (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як Продавець, зобов»язувався передати у власність відповідача, визначеного як Покупець, цемент (надалі –Товар) в якості та в строки, передбачені даним Договором, а відповідач зобов»язувався прийняти та оплатити Товар на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором.

Згідно до п. 1.2 Договору сторони узгодили, що найменування, кількість та асортимент Товару, що поставляється, вказується в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, які є його невід»ємною частиною.

В матеріалах справи наявні Додаток № 2 від 11.10.2007 р. до Договору (Специфікація № 1) та Додаток № 2 від 30.04.2008 р. до Договору (Специфікація № 5), які є невід»ємними частинами Договору.

Умовами п. 2.3.2 Договору сторони передбачили обов»язок Покупця (відповідача) своєчасно здійснювати оплату Товару у відповідності з порядком, передбаченим пунктами 5.3, 5.4 Договору.

Зокрема, відповідно до п. 5.3 Договору оплата Товару та витрат, пов»язаних з його перевезенням, здійснюється Покупцем (відповідачем) не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Відвантаження Товару здійснюється в межах оплаченої кількості Товару.

В матеріалах справи також наявна Додаткова угода № 2 від 01.09.2008 р., укладена сторонами до Договору, та яка у відповідності до п. 13.1 Договору є його невід»ємною частиною.

Відповідно до вищенаведеної Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р. пункти 5.3, 7.1 Договору викладений в іншій редакції, а також Договір доповнено новими пунктами 6.16, 6.17, інші пункти Договору залишені без змін.

Так, згідно п.5.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01 вересня 2008 року) оплата товару Покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу на протязі 7 (семи) днів з моменту поставки Товару.

Зі змісту Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р. також вбачається, що остання вступає в силу з моменту підписання повноважними представниками сторін, т.т. з 01.09.2008 р., та діє до 30.09.2008 р.

В той же час, строк дії Договору відповідно до п. 8.1, визначений з моменту його підписання повноважними представниками сторін, т.т. з 09.10.2007 р., та діє до 31.12.2008 р., але в усякому разі до повного виконання сторонами свої обов»язків.

По матеріалам справи судом встановлено, що за період з 09.10.2007 р. по 23.10.2008 р. позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар (цемент) на загальну суму 5 728 009,88 грн., що підтверджується видатковими накладними згідно «Реєстру видаткових накладних»(наявний в матеріалах справи) та доданими до позовної заяви копіями цих видаткових накладних. Отримання спірного Товару відповідачем підтверджується підписами його уповноважених представників на видаткових накладних та печаткою відповідача.

З огляду на 5.3 Договору відповідач повинен був оплатити Товар не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, а в період дії Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р., згідно п. 5.3 в редакції цієї додаткової угоди, - оплатити Товар на умовах відстрочки платежу на протязі 7 (семи) днів з моменту поставки Товару.

Втім, в порушення зазначених умов Договору та Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р. відповідач зобов‘язання щодо повної оплати спірного Товару не виконав, Товар оплатив лише частково у сумі 5 478 009,88 грн., що підтверджується банківськими виписками згідно «Взаєморозрахунків з клієнтами»(наявні в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору Товар становить 250 000,00 грн. –основний борг (5 728 009,88 грн. - 5 478 009,88 грн. = 250000,00 грн.), яка станом на час звернення позивача з позовом до суду залишається не погашеною.

Станом на час розгляду справи по суті строк оплати за спірний Товар є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № ЕЦГ –У/123/01/07 на поставку цементу від 09.10.2007 р.), а тому, саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, зібрані у справі докази свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв Товар на вказану суму, тоді як оплата вартості поставленого Товару відповідачем була здійснена відповідачем частково.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені правові норми та умови укладеного сторонами Договору, суд прийшов до висновку, що відповідач, в порушення п. 5.3 Договору та п.5.3 Договору (в редакції Договору № ЕЦГ –У/123/01/07 на поставку цементу від 09.10.2007 р.) вчасно та повністю за поставлений Товар не оплатив, з огляду на що у останнього виникла заборгованість на підставі даного Договору у сумі 250000,00 грн. (основний борг).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 250000,00 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 29589,04 грн. пені за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. та 50000,00 грн. штрафу на підставі п.п. 6.16, 6.17 наведеного договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р., а також 52000,00 грн. інфляційних нарахувань та 12390,41 грн. 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 26.06.2010 р. При цьому початком періоду прострочення виконання зобов»язання щодо оплати за Товар позивач визначає 01.11.2008 р. з огляду на здійснену ним останню поставку по спірному Договору 23.10.2008 р. та п. 5.3 Договору, що не заперечується судом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Суд звертає увагу, що підставою для нарахування до стягнення з відповідача 29589,04 грн. пені за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. та 50000,00 грн. штрафу позивач визначає пункти 6.16, 6.17, якими було доповнено спірний Договір з огляду на підписання його сторонами Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р.

Так, відповідно до п.6.16 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01 вересня 2008 року) - в разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченого товару за кожний день прострочки, а відповідно до п.6.17 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 01 вересня 2008 року) - у разі прострочки в оплаті товару більш ніж на 15 днів Покупець зобов'язується понад пеню, сплатити штраф в розмірі 20 % від суми не оплаченого або не повністю оплаченого товару.

Проте, як було встановлено судом зі змісту Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р., строк дії останньої становить строк з моменту її підписання повноважними представниками сторін, т.т. з 01.09.2008 р., та до 30.09.2008 р. (фактично один місяць). А отже, після закінчення строку дії Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р. чинними є умови, визначені Договором № ЕЦГ –У/123/01/07 на поставку цементу від 09.10.2007 р. та які не містять узгоджених сторонами умов щодо забезпечення виконання зобов»язання неустойкою (пенею, штрафом).

Судом встановлено, що фактично поставка Товару за доданими до позовної заяви видатковими накладними, за яким фактично обраховується заборгованість відповідача за поставлений позивачем Товар, та на суму якої позивач здійснює нарахування пені та штрафу на підставі п.п. 6.16, 6.17 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р.), здійснювалась після 30.09.2008 р., а отже, поза межами строку дії Додаткової угода № 2 від 01.09.2008 р.

У ч. 1 ст. 547 ЦК України закріплено положення про обов»язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов»язання, яке є загальним для всіх видів забезпечення виконання зобов»язання (у т.ч. і щодо неустойки (штрафа, пені)).

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зі змісту Договору № ЕЦГ –У/123/01/07 на поставку цементу від 09.10.2007 р. вбачається, що останній не містить узгоджених сторонами умов щодо забезпечення виконання зобов»язання неустойкою (пенею, штрафом)

За таких обставин, позивачу належить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 29589,04 грн. пені та 50000,00 грн. штрафу на підставі п.п. 6.16, 6.17 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 р.) повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує приписи листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", щодо яких для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 52000,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2008 р. по 26.06.2010 р. є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у сумі 50500,00 грн. за розрахунком суду (індекс інфляції за вказаний період –1,202).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1500,00 грн. (52000,00 грн. 50500,00 грн. = 1500,00 грн.) позивачу належить відмовити.

Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12390,41 за період з 01.11.2008 р. по 26.06.2010 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у наведеній сумі та за вказаний період.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 3208,91 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 192,22 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 55, 64, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олекса" (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 9; ідентифікаційний код 32154621; п/р 26000101035154 в Солом»янському відділенні КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп - Україна" (64200, Харківська обл., Балаклійський район, м. Балаклія, Проммайданчик ВАТ Євроцемент груп - Україна", ідентифікаційний код 33549911; п/р № 260010131094 в ВАТ «Сбербанк росії», м. Київ, МФО 320627) 250000,00 грн. (двісті п»ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 50500,00 грн. (п»ятдесят тисяч п»ятсот гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 12390,41 грн. (дванадцять тисяч триста дев»яносто гривень 41 коп.) 3% річних, 3208,91 грн. (три тисячі двісті вісім гривень 91 коп.) держмита та 192,22 грн. (сто дев»яносто дві гривні 22 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 30.09.2010 р.