Рішення № 12043646, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/18627.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс - 1" до Приватного підприємства фірма "Конкріт" про стягнення заборгованості 105018,89 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Пендерецький В.І. –представник за довіреністю № б/н від 01.04.2010 р.

Від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс - 1" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства фірма "Конкріт"(відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 105018,89 грн. на підставі Договору поставки № 01/12/08-3 від 01.12.2008 р., з яких: 87493,20 грн. основного боргу, 6729,84 грн. інфляційних нарахувань, 1852,40 грн. 3% річних та 8943,45 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 року порушено провадження у справі № 39/186, розгляд справи призначено на 13.09.2010 року о 14:10.

В судове засідання, призначене на 13.09.2010 року, представник позивача з’явився та надав докази на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2010 року, в т.ч. надав копії банківських виписок на підтвердження здійснення відповідачем часткових розрахунків на суму 15174,50 грн.

Відповідач в судове засідання, призначене на 13.09.2010 року, не з’явився, вимоги ухвали суду від 04.08.2010 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2010 о 12:30 год.

Відповідач в судове засідання, призначене на 27.09.2010 року, повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 04.08.2010 р. та від 13.09.2010 р. не виконав, в т.ч. відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/186 від 04.08.2010 р. та з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/186 від 13.09.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 77, кв. 163), та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ № 948654 станом на 09.09.2010 р.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Направлення ухвали суду від 04.08.2010 р. відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали. Проте, наведене поштове відправлення повернулось до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвали у справі № 39/186 вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 13.09.2010 р. та 27.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (позивач), визначеним як Постачальник, та Приватним підприємство фірма «Конкріт»(відповідач), визначеним як Покупець, був укладений Договір поставки № 01/12/08-3 (з додатками та доповненнями) (далі –Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язувався поставити, передати у власність Покупця пісок (далі - Товар) в кількості згідно умов Договору, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених відповідно до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість товару, що продається за даним Договором визначається фактичним обсягом поставок і зазначається у накладних.

Крім того, згідно п. 4.4 Договору сторони узгодили, що передача Товару Продавцем і прийняття його Покупцем посвідчуються відповідними бухгалтерськими документами - видатковими накладними (актами приймання-передачі), які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його транспортуванням та подальшим збереженням, переходять до Покупця з моменту отримання товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами сторін (п. 4.5 Договору).

Відповідно п. 5.1 Договору оплата проводиться протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок Постачальника.

За порушення строків оплати Покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення (п. 6.1 Договору).

Вищенаведені умови Договору поставки № 01/12/08-3 від 01.12.2008 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 102667,70 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ ТС-2823 від 25.09.2009 р. сума 42067,00 грн.;

№ ТС -2845 від 28.09.2009 р. сума 6900,00 грн.;

№ ТС-2884 від 05.10.2009 р. сума 24437,50 грн.;

№ ТС-2885 від 09.10.2009 р. сума 2940,00 грн.;

№ ТС-2916 від 12.10.2009 р. сума 2800,00 грн.;

№ ТС-2917 від 13.10.2009 р. сума 20723,00 грн.;

№ ТС-3053 від 18.11.2009 р. сума 2800,00 грн. (копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

Наведені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені їх печатками, а отже, приймаються судом у якості належних доказів стосовно поставки позивачем Товару у наведеній сумі, а рівно отримання даного Товару відповідачем.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, поставлений Товар оплатив лише частково у загальній сумі 15174,50 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додані до матеріалів справи.

Враховуючи п. 5.1 Договору, станом на час розгляду справи по суті строк оплати за спірний Товар є таким, що настав.

З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача за Договором становить 87493,20 грн. (102667,70 грн. - 15174,50 грн. = 87493,20 грн., основний борг).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгованість у вищенаведеній сумі позивачу не оплатив.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 87493,20 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 6729,84 грн. інфляційних нарахувань, 1852,40 грн. 3% річних та 8943,45 грн. пені. При цьому, суд звертає увагу, що період нарахування сум інфляції, 3% річних та пені визначений позивачем по кожній із вищенаведених видаткових накладних, згідно яких здійснювалась поставка Товару за Договором.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 6.1 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати Покупець (відповідач) несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, умови п.п. 5.1, 6.1 Договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8943,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6729,84 грн. інфляційних нарахувань та 1852,40 грн. 3% річних також обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 1050,19 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства фірма "Конкріт" (02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 77, кв. 163, ідентифікаційний код 31310915, рахунок № 260063011218 у ВАТ «Комерційний банк «Актив –Банк», м. Києва, МФО 300852), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс - 1" (81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, ідентифікаційний код 32602104, рахунок № 2600101062509 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325365) 87493,20 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста дев»яносто три гривні 20 коп.) основного боргу, 8943,45 грн. (вісім тисяч дев»ятсот сорок три гривні 45 коп.) пені, 6729,84 грн. (шість тисяч сімсот двадцять дев»ять гривень 84 коп.) інфляційних нарахувань, 1852,40 грн. (одну тисячу вісімсот п»ятдесят дві гривні 40 коп.) 3 % річних, 1050,19 грн. (одну тисячу п»ятдесят гривень 19 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 30.09.2010 р.