Рішення № 12043643, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/26129.09.10 За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву

До           Приватного підприємства «Сіті Сайт»

Про           стягнення 16 234,31 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Васильченко І.В. –по дов. 39 від 09.04.2010р.

Від відповідача           не з»явились

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Приватного підприємства «Сіті Сайт»16 234,31 грн., із яких: 14 236,08 грн. заборгованості по орендній платі, 1393,16 пеня за прострочку платежу,695,07 грн. –інфляційні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №2234 від 04.10. 2005 року не виконує основного обов’язку, а саме не сплатив орендну плату за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року, у зв’язку з чим вини борг в сумі 14236, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. порушено провадження у справі №36/261, розгляд справи призначено на 01.09.2010р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 01.09.2010р. представника відповідача судом розгляд справи було відкладено на 29.09.2010р.

В судовому засіданні 29.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в засідання суду не з’явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалах про порушення провадження у справі від 09.08.2010р. та ухвалі від 01.09.2010р. про відкладення розгляду справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялась на адреси відповідача, що зазначені в позовній заяві та Витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання 26.07.2010р. не з»явився, письмових пояснень на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

04.10.2005 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Приватним підприємством «Сіті Сайт»(далі відповідач) було укладено договір оренди №2234 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно площею 92,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Лейпцігська, 16.

04.10.2005 року між сторонами був підписаний акт прийому –передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул.. Лейпцігська, 16, загальною площею 92,6 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами погоджено термін дії даного договору з 04.10.2005р. до 04.09.2006р.

(п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.5 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умова .які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про зміну умов договору або про його припинення, тому в силу ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди №2234 від 04.10.2005р. був пролонгований неодноразово на новий строк та тих самих умовах, останній раз до 04.06.2009р.

01.02.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач повернув позивачу приміщення площею 92,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Лейпцігська, 16.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній у є інформація про індекс інфляції) липень 2005 року –1949, 22 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3. сторони встановили, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізнішу 10 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином:

50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету України;

50% орендної плати балансоутримувачу.

21.03.2010р. між сторонами був підписаний додатковий договір №1 про внесення змін дол. договору оренди №2234 від 04.10.2005р., відповідно до якого п. 3.1 договору сторони виклали в наступній редакції:

орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2007 року –3376,07 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обов’язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складає 14236,08 грн. за період з серпня 2009р. по лютий 2010р.

Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 5.14 договору сторони визначили, що в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар (відповідач) зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю на підставі акту прийому – передачі.

При розгляді справи судом встановлено, що після припинення дії договору оренди 04.06.2009р. відповідач користувався приміщенням до 01.02.2010р., оскільки 01.02.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач повернув позивачу приміщення площею 92,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Лейпцігська, 16, тому відповідач зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 14236,08 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №2234 від 04.10.2005р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 14 236,08 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 1393 ,16 грн. та інфляційні в сумі 606, 07 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, що у випадку перерахування орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі, орендна плата стягується до бюджету у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.5 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 1393,16 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 605, 07 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «СІТІ САЙТ»(юридична адреса: 01015,

м. Київ, вул. Лейпцігська, 16, поштова адреса: 01011, м. Київ, вул. Немировича –Данченко, 2, код ЄДРПОУ 30520785) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825 ) 1423грн. 08 коп. основного боргу, 1393 грн. 16 коп. пені за прострочку платежу, 605 грн. 07 коп. інфляційні на рахунок 31112093700011, одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, Банк одержувача ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕДК 22080200, назва –плата за оренду майна бюджетних установ.

Стягнути з Приватного підприємства «СІТІ САЙТ»(юридична адреса: 01015,

м. Київ, вул. Лейпцігська, 16, поштова адреса: 01011, м. Київ, вул. Немировича –Данченко, 2, код ЄДРПОУ 30520785) в доход Державного бюджету України 162 грн. 34 коп. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «СІТІ САЙТ»(юридична адреса: 01015,

м. Київ, вул. Лейпцігська, 16, поштова адреса: 01011, м. Київ, вул. Немировича –Данченко, 2, код ЄДРПОУ 30520785) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 01.10.2010р.